Швидка vs ТЦК в Одесі: навіщо ми свідомо допомагаємо ворогові? (колонка)

Взагалі, рішення призивати до армії працівників екстрених служб, а саме поліцейських, рятувальників і медиків швидкої допомоги, виглядає доволі сумнівним — з урахуванням тієї ролі, яку вони відіграють у забезпеченні нормальної життєдіяльності нашого суспільства в умовах повномасштабної війни.

Так, більшість громадян щиро бажає якнайшвидше відправити на фронт копів, які «зажерлися», однак ці ж люди напевно будуть лаяти владу, яка в разі зменшення наполовину чисельності поліцейських точно не впорається з валом злочинів. І яких злочинів! Навряд чи це будуть тільки крадіжки та шахрайство. Швидше за все, відсутність профілактичної роботи призведе до вибухового зростання насильницьких злочинів. І те, що зараз має спорадичний характер — судячи з поліцейських зведень, розбою, умисних убивств із корисливих мотивів, зґвалтувань не так багато, як могло б бути, — стане системою. З'являться банди — справжні, як у «Місці зустрічі змінити не можна». А боротися з ними буде нікому…

Що стосується швидкої, то вона і до вторгнення відчувала хронічний брак кадрів: робота це важка і не дуже добре оплачується, додаткових «плюшок», що з'явилися в тих самих сімейних лікарів і педіатрів у результаті медреформи, вони позбавлені. Замінити мобілізованих буде просто ніким: навряд чи хтось добровільно погодиться піти на таке місце, особливо якщо є ризик одразу після оформлення отримати повістку. Не забувайте, це не трамвайні вагоноводи: жінки з медичною освітою підлягають мобілізації нарівні з чоловіками. «Фемінізація» швидкої — не варіант.

Подробиці того, що сталося у Київському РТЦК і СП, ще належить встановити. Судячи з усього, конфлікт назрівав давно: дирекція центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, як і керівництво облради, якій підпорядковується комунальна установа, чомусь усунулися і не вживають жодних заходів щодо захисту персоналу. Мобілізація шляхом обману (за неправдивим викликом у центр комплектації), якщо вірити медпрацівникам, давно вже звична справа. Природно, така практика не могла не спровокувати вибух. І якщо зараз терміново ніхто не втрутиться, все буде лише посилюватися.

І для призову медиків зовсім не обов'язково застосовувати якісь військові хитрощі. Вони бюджетники, офіційно оформлені, керівництво несе відповідальність за їхнє взяття на військовий облік і оновлення даних. Повістки можна роздати за місцем роботи, а потім уже притягати до відповідальності за ігнорування вимог закону. Там такі штрафи… Більші за місячну зарплату лікаря.

Так, не все зрозуміло з цим протистоянням. Так, були присутні якісь люди у звичайному цивільному одязі, навіть із битами. Не виключено, що на якомусь етапі долучилися російські спецслужби — вони таке вміють, роздмухувати конфлікти, посилювати розбіжністі, зіштовхувати людей. Ось тільки першопричина ніяк із ворогом не пов'язана — вона в нас, у тому, як ми проводимо цей самий процес загальної мобілізації, у підходах і практиках. Які, на жаль, не змінюються, попри ексцеси та критику.

Працівникам ТЦК і СП, багато з яких пройшли фронт, знайшовши там специфічні навички та реакції на виклики, поставили завдання, яке вони, використовуючи ці самі навички та реакції, виконують у міру сил.

Про те, що із суспільством, яке до чогось примушують (а мобілізація — це завжди примус, це одна з форм державного насильства, закріплена в Конституції), потрібно комунікувати, вони не знають. І не вміють. Результат — постійні ексцеси, кожен з яких підхоплюється не тільки російською пропагандою, а й цілком солідними українськими ЗМІ (просто тому, що не можна ігнорувати) і роздувається. Ефект однозначно негативний. Добре хоч у коліна не стріляють.

Розв'язати проблему можна тільки одним способом — кардинально перебудувати саму систему призову. Включити до складу мобільних груп ТЦК фахівців із цивільно-військового співробітництва, сформувати нормальні пресслужби, правильно реагувати на кожен випадок зловживання. Метод замітання під килим тут не працює, тому що у всіх громадян телефони з виходом в інтернет, тому що соцмережі та ЗМІ.

Ми вже писали про те, що спроби загнати людей в армію за допомогою карет швидкої допомоги — це злочин. Мобілізація працівників швидкої шляхом обману — не менший злочин.

Це кроки, які ведуть до зриву мобілізаційного процесу. Те, що ворог такими ситуаціями користується — це природно. На те він і ворог.

Питання, навіщо йому допомагати?

Автор — Віктор Босняк, військовий оглядач «Думської»