Слово Президента: чому Україна не має грошей для своїх захисників? (колонка головного редактора)

Є рішення правильні, є не дуже хороші, малоефективні, бувають помилкові, а деякі й зовсім злочинні.

Моє глибоке переконання: новий порядок нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям належить до останньої категорії. Докладний розбір новації, що позбавляє надбавки в 30 тисяч гривень значну частину наших захисників, яким «не пощастило» тимчасово перебувати далеко від лінії фронту, читайте тут. Його автор — військово-політичний оглядач «Думської» Микола Ларін. Я ж висловлю максимально стисло свою позицію.

Отже, чому знижувати (диференціювати, оптимізувати) виплати військовим, які навіть не беруть безпосередньої участі в бойових діях (поки що), не можна категорично?

Насамперед тому, що це вбиває мотивацію в принципі йти до Збройних сил. В умовах, коли більша частина добровольців і людей, які сповістили військкомат про свої свіжі особисті дані та готові прибути туди за першим дзвінком, уже вдягла уніформу, коли воєнкомівським доводиться відловлювати військовозобов'язаних на вулицях, — це загрожує цілковитою катастрофою з набором. І, відповідно, зривом планів із формування нових частин і поповненням наявних. А він, своєю чергою, тягне за собою необхідність істотно коригувати плани ведення війни.

Справа не лише в наявності/відсутності патріотизму. Кістяк армії складають чоловіки середнього віку — 25+. Як правило, це батьки сімейств. Так, багато хто пішов у війська, ведені щирим поривом, однак необхідності годувати сім'ї ніхто не скасовував. І ось, скажімо, мобілізувався такий патріот, який до великої війни отримував тисячу доларів чистими. В армії він з урахуванням надбавки може надсилати дружині та дітям стільки ж, а оскільки на власне прожиття та решту потреб майже нічого не витрачає, домашні захисника опиняються навіть у виграші. Справедливо? Більш ніж!

І не треба розповідати, що наш умовний воїн «сидить у тилу». Це нічого не означає. Завтра його чудово відправлять під умовний Бахмут, де у колишнього програміста чи робітника будуть усі шанси через якийсь час скласти голову. А якщо командир ще забуде пару папірців підписати, то сім'ї доведеться довго судитися за компенсацію: повірте, далеко не всі родичі полеглих отримують обіцяні 15 мільйонів. Так от, з цього місяця згаданий солдат замість 42 тисяч отримуватиме вдвічі менше. Як це позначиться на рівні життя близьких? Питання, як то кажуть, риторичне.  

Взагалі, військові, як і всі люди, страшенно не люблять, коли в них щось забирають. І йдеться не лише про гроші. Скажімо, нещодавно глава держави підписав закон про посилення кримінальної відповідальності для людей у формі. У підсумку вони стали ураженою в правах категорією громадян, до яких не можна призначати покарання, менше, ніж передбачено відповідною статтею Кримінального кодексу. Їм не можна давати умовні терміни і так далі. А тепер новий удар — зрізали надбавки.

Так, я розумію, що зараз грошей у держави значно менше, ніж було рік тому, але, слухайте, армія — це явно не та структура, на якій потрібно зараз економити. А військовослужбовці — не ті люди, яких варто ображати.

Грошей, звісно, мало… Але це ж не весь бюджет. На так званий Державний дорожній фонд виділили 63,6 млрд грн. Хто не знає, ремонт і будівництво доріг — чи не найкорупційніша сфера в Україні.  

Виходить, «Ростдорстрой» пріоритетніший за військових? Одна Одеса збирається витратити на дороги понад 100 мільйонів! Ще майже мільярд гривень — резервний фонд міського бюджету! Грошей, кажете, немає?

І це ж просто виділені цифри, без урахування казнокрадства. А воно… Ух, яке воно зараз! Цвіте буйним цвітом. Скандал у Міноборони — це верхівка айсберга. Зараз же все можна, і контролю немає, бо війна все спише, а журналісти-розслідувачі — завжди «агенти ФСБ». Це ж очевидно. Та й публікації, що стосуються зрізання надбавок, спочатку спробували обізвати «російським ІПСО». Потім, щоправда, виявилося, що МО просто бреше, але ніхто не вибачився. Звичайна справа.

Тендери без конкуренції, а частина коштів узагалі проходить повз законні процедури: саме так залетіли чиновники Одеської обласної військової адміністрації, які закуповували в рамках напівофіційного проекту «Сусіди», ніякими нормативними актами не передбаченого, продукти харчування для Миколаївської області. За сильно завищеними цінами. Наші-то попалися, але на одному контракті (тушкованому), а скільки їх, і контрактів, і злодійкуватих чиновників, в Україні загалом? То-то ж….  

Загалом, гроші, запевняю вас, є. Просто, вже вибачте за банальність, красти менше треба. І не витрачати фінанси на непотрібну зараз фігню на кшталт міських доріг. Воїн з Одеси, який позбувся своїх законних 30 тисяч і водночас бачить, що мерія вирішила попиляти для пов'язаних з її керівництвом компаній 100 мільйонів, явно задумається. І мотивація його буде вже не тією, зовсім не тією…

А ще нагадаю, що Президент України і Верховний головнокомандувач її Збройних сила в лютому минулого року пообіцяв: «Ми платитимемо нашим військовослужбовцям, які тримають у руках зброю, по сто тисяч гривень на місяць. Не для того, щоб нам сказали «дякую». А для того, щоб вони знали, що країна їм точно вдячна. І так буде доти, доки не закінчиться ця війна».

Слово, пане президенте, потрібно тримати. Особливо під час такої страшної війни. Особливо якщо ви його дали людям, які гинуть заради своєї країни або ризикують життям. Слово президента — це дуже важлива штука. Не можна таким розкидатися.

Автор — Олег Константинов, головний редактор «Думської»