Порятунок від Зміючки, або Жахлива історія, що її розповів Одеський театр ляльок  

Одеський академічний театр ляльок показав нову казкову виставу для дітей та дорослих «Котилася торба, або Пригоди Івасика-Телесика» у постановці Михайла Яремчука (Київ). Цей режисер співпрацює з нашим театром з 2011 року, поставив тут вистави «Коняги», «Червона Шапочка», «Золоте курча», «Мрія маленького віслючка».

Художниця-постановниця Тетяна Торбенко «посадила» на сцені зелений явір, який за уявленнями наших прабатьків про створення Світу є центром для всього живого. От під цим явором і метушаться ляльки-персонажі, якими спритно керують актори живого плану, наділені янгольськими крилами.

На жаль, рішення авторів вистави пасує скоріше до камерного простору, ніж до великої зали: дія відбувається лише на маленькому п’ятачку, сцена порожня, а ляльки-маріонетки такі дрібні, що вже з другого ряду годі роздивитися. Тут або давати виставу у фойє, або запрошувати глядачів прямісінько на сцену.

А роздивлятися лялечок дуже цікаво, між іншим. Дід та баба, яким не пощастило мати дітей, аж довелося на старість витесати з дерева дитинку й бавити, ніби хлопчика, дуже стомлені життям. Очей не мають, або вони в них з роками поменшали. Коли Івасик-Телесик оживає, у старих приплив енергії, старий ганяється за коровою, аби подоїти, а стара поганяє чоловіка, аби малому краще жилося. Хлопчик швидко росте, розкриває величезні очиська на цей світ, починає рибалити та рибою діда й бабу годувати.

Аж з явора суне осоружна зміюка, мов той ворог роду людського до Адама й Єви, хоче викрасти та пожерти молоденького Івасика. А надто за його м’ясцем побивається її донечка, Зміючка Оленка, якій бракує сили самій спіймати хлопця. Зміїне сімейство схоже на прадавніх ящурів, але в малої є якась симпатія в мордочці, оченята гострі, Оленка легко долучається до гри в хованки із вже спійманим Телесиком. Трохи шкода, що судилося Зміючці опинитися у горщику, а потім у маминому шлунку, але ж не будемо забувати, що це підступна кровожерна тварюка.

Діда та Телесика «оживив» Олександр Богданович, Бабу та Змію – заслужена артистка України Ольга Чабан, Зміючку Оленку та маленького Телесика – Любов Солдатова. Літають над явором гуси-гусенята, ховається за стовбуром примхлива корова, що не хоче доїтися, аж ось до Телесика, який знову підріс та пройшов ініціацію, порятувавшися із зміїного кубла, підступає гарна дівчина – життя має продовжуватися, діти народжуватися.

Ви спитаєте, до чого тут торба, і я вам розповім: з торби актори видобувають той самий явір. За цей час, якраз до моменту, коли Івасик оживає з деревинки, наш фотокор встиг добігти з ТЮГу, куди помилково пішов на тамтешнього «Івасика-Телесика». Яскравий приклад того, що іноді корисно починати виставу здалеку.

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва