Можливість відволіктися від війни: поблизу Одеси обговорили реабілітацію ветеранів, дітей та розвиток спортклубів (фото, суспільство)

Спорт під час війни — це не лише медалі та змагання. Для ветеранів він стає способом повернутися до цивільного життя, для дітей — можливістю хоча б на кілька годин відволіктися від тривог і обстрілів, а для людей з інвалідністю — частиною соціалізації. Про те, як зробити все це доступним не тільки в Одесі, а й у невеликих громадах області, говорили на Форумі спортивних ініціатив «Спорт як можливість для всіх», який відбувся минулих вихідних у Крижанівці.

Як повідомляє кореспондент «Думської», форум приурочили до Дня фізичної культури та спорту. Він зібрав тренерів, представників влади, ветеранського руху, спортсменів та громадських діячів — загалом понад 120 делегатів. Захід організувала одеська обласна організація партії «Європейська Солідарність» за сприяння депутата Одеської облради Февзі Мамутова та депутата Фонтанської сільради Олександра Сомова.

За словами Февзі Мамутова, спорт сьогодні виконує одразу кілька функцій — від соціального ліфта для дітей до реабілітації людей, які повертаються з війни.

«Спорт — це не лише діти та можливість для них досягти результату, — зазначив Мамутов. — Сьогодні це ще й спосіб реабілітації та адаптації ветеранів у нашому суспільстві».

Форум розпочався з показових виступів юних спортсменів регіону.

Про те, наскільки важливою може виявитися ця складова, розповів ветеран 28-ї окремої механізованої бригади Олег Кошолапенко. Після важкого поранення воїн провів 723 дні в лікарнях та госпіталях і переніс 28 операцій.

За його словами, однією з головних проблем після повернення з фронту стає не лише фізичне відновлення, а й необхідність заново звикати до звичайного життя.

«Коли ти сидиш вдома сам, вдень думаєш про війну, а вночі вона сама до тебе приходить, — розповів ветеран. — Завдяки спорту ми відволікаємося. Мозок перемикається на інші речі, з’являється фізичне навантаження, спілкування. Ми витягуємо хлопців, дівчат та їхні сім’ї з дому».

Причому мова зовсім не обов’язково йде про важкі тренування. В Одеській області ветерани займаються настільним тенісом, стрільбою з лука, гольфом, піклболом і петанком. Останній Кошолапенко зараз активно розвиває в Одесі.

«Вкладення мінімальні, а посмішка ветерана важливіша за будь-яку золоту медаль, — каже він. — Іноді людина приходить постійно похмурою, починає грати, у неї щось виходить — і з’являється посмішка. Ось заради цього все й робиться».

Начальник управління фізичної культури та спорту Одеської ОВА Віктор Синявський розповів, що подібні ініціативи поступово виходять за межі обласного центру. Разом із ветеранами, тренерами та психологами співробітники управління їздять по громадах і на місці знайомлять колишніх військовослужбовців із різними видами адаптивного спорту.

Схема досить проста: ветеранам дають можливість спробувати петанк, корнхол, боччу та інші дисципліни, а потім домовляються з місцевою владою про майданчик і час для регулярних занять. Нерідко навколо одного активного ветерана поступово формується ціла команда.

«Лише за неповний 2026 рік нам вдалося відкрити 22 спортивні об’єкти в області, — зазначив Синявський. — І вони справді працюють — це не просто місця, куди ми один раз приїхали й поїхали».

За його словами, сьогодні в Одеській області налічується вже понад 100 тисяч ветеранів. Залучити до спорту всіх, звісно, неможливо, а часто людину ще треба переконати просто вийти з дому й спробувати.

«Дуже багато хто замикається, — каже чиновник. — Наше завдання — зуміти їх розговорити. Тому з нами їздять і ветерани, і психологи. Насправді багато хто чекає, щоб з ними хтось просто почав спілкуватися».

Окремою темою став дитячий спорт. За словами Синявського, після російських атак батьки нерідко помічають, що діти стають замкнутими й пригніченими, а тренування допомагають переключитися й отримати позитивні емоції.

При цьому, незважаючи на війну, фінансування спорту в регіоні, за словами голови управління, зросло. З 2025-го на 2026 рік спортивний бюджет області збільшився приблизно в п’ять разів, а виплати за результати на чемпіонатах України, Європи та світу — утричі. Крім того, зараз готується створення резервної команди при обласному управлінні — до 40 молодих спортсменів національних збірних з олімпійських видів спорту зможуть отримувати оплачувані посади спортивних інструкторів.

Про зовсім інший бік доступного спорту розповідав тренер Алі Чаринський. Кілька років тому він розпочинав у Одесі з безкоштовних тренувань для сиріт та дітей із малозабезпечених сімей, а сьогодні значна частина його роботи пов’язана з дітьми з інвалідністю, зокрема з аутизмом.

Перша дитина з аутизмом прийшла до секції Чаринського ще у 2019 році. Як зізнається тренер, тоді він практично нічого не знав про особливості таких дітей і навчався вже безпосередньо під час роботи. Зараз у залах, де він тренує, займаються понад 200 дітей з аутизмом.

При цьому тренер принципово не розділяє дітей на окремі групи. За його словами, батьки інших вихованців досі іноді просять перевести дитину туди, де немає дітей з інвалідністю, але отримують відмову.

На думку учасників форуму, саме у спільних тренуваннях полягає один із важливих елементів інклюзії: діти з раннього віку звикають до того, що поруч із ними можуть навчатися та займатися спортом абсолютно різні люди.

Форум завершився неформальним спілкуванням. Організатори розраховують, що подібні зустрічі стануть не просто майданчиком для розмов, а допоможуть об’єднати тренерів, ветеранів, спортивні клуби, бізнес та місцеву владу навколо конкретних проєктів.