Справа не в Бабелі: чому під час війни в Одесі роздають премію за російськомовні оповідання

Вчора — в той день, коли російські ракети вбивали людей в українських містах — Вінниці, Миколаєві, Харкові і Бахмуті, та руйнували українські села і випалювали поля з врожаєм, в Одесі проходила церемонія вручення «Премії Бабеля» дипломантам і лауреатам у «Всесвітньому клубі одеситів» при підтримці публічної наукової бібліотеки на Пастера та Літературного музею Одеси.

Серед нагороджених — письменники з російської федерації: Тетяна Хохріна та Григорій Ряжський, відомі у вузьких колах літературного суспільства. При цьому, якщо Ряжський переїхав в Канаду і звідти пише про свою антивоєнну позицію в соціальних мережах, про Хохріну інформація відсутня.

Початково з 2017 року премія була задумана як нагорода за «найкраще оповідання (новелу) російською мовою». Тобто твори україномовних прозаїків журі не розглядає взагалі і не підтримує, хоча обіцяє, що оповідання номінантів і лауреатів будуть перекладені українською.

Факт церемонії вручення «Премії Бабеля» викликав обурення серед українських патріотів і інтелігенції. Журналістка Євгенія Генова написала, що здивована врученням премії незрозумілим людям.

«Поки росіяни нас убивають, поки вони знищують Миколаїв, аби підібратися поближче до Одеси, поки люди з Одещини щодня потерпають від ракетних ударів, на Базарній кажуть, що «ето другое». Я чесно погуглила цих росіян і не знайшла ніяких їхніх заяв чи протестів проти війни», — висловилася Генова в соцмережах.

Питання в тому, що державні і суспільні культурні інституції в Одесі досі перебувають в імперському міфі «особенной Одессы» та її «русскоязычных жителей», успішно оминаючи, навіть в умовах відкритої російської агресії, всі незручні моменти щодо використання державної мови і підтримки української культури.

Автор — Алена Балаба