«Історії сильних»: в Одесі презентували книгу про українців у війні

Презентація книги «Історії сильних» від Фонду Вадима Столара, в основу якої лягли розповіді українців, що пережили окупацію, втрату близьких, відбулася в Одесі.

«Історії сильних» – унікальна книга про людей, які пережили окупацію, російські катівні, активні бойові дії. Проте не зламалися та продовжують жити. Видання ми презентували у форматі театралізованого перфомансу, що дозволило відкрити глибинні сенси та прожити кожну історію разом з її авторами. Наш Фонд продовжуватиме допомагати людям і доносити світу страшну правду про війну з перших вуст – від тих, хто тут і зараз переживає її тяготи й жахіття», – сказав Вадим Столар, засновник Фонду.

Видання ілюструють унікальні фотографії місць звірств російських окупантів: Буча, Ірпінь, Ізюм, Херсон, міста Донбасу, цей список можна продовжувати дуже довго.

«Історії сильних» – це свого роду літопис, присвячений українському народові, який стикнувся з наймасштабнішою агресією з часів Другої світової війни. Книга містить 63 історії людей, які 24 лютого 2022 року були змушені приймати найстрашніші у своєму житті рішення: тікати чи залишатися, розлучатися з рідними чи ні.

«Головне завдання книги – показати Україну світові такою, якою ми її знаємо. У книзі 63 історії, але ми розуміємо, що насправді їх набагато більше. Ми презентували її у Бучі, сьогодні в Одесі, у місті, яке постійно потерпає від обстрілів, але героїчно продовжує жити, – зазначила керівниця проєкту, волонтерка Наталія Приходько. – Робота над книгою зайняла два роки, історії ми почали збирати у квітні 2022 року. «Історії сильних» вже є в США та європейських країнах, ми ведемо постійну роботу з посольствами, щоб її популяризувати, саме тому вона видана українською та англійською мовами».

На заході разом з авторами історій та одеситами, були присутні народні депутати, депутати Одеської обласної та міської рад, політичні та громадські діячі.

Наприклад, Світлана з Луганської області захоплювалася вирощуванням квітів, лише тюльпанів у неї у дворі було 150 видів. Жінка втратила майже все: будинок було знищено, а чоловік, який служив у Держприкордонслужбі, загинув на 50-й день війни.

«Це був найстрашніший день у моєму житті, коли зателефонував командир і повідомив, що мого коханого більше немає, – згадує жінка. – Пам'ятаю, як через тривалий час вдалося потрапити на цвинтар, де похований чоловік. Син одразу все зрозумів, а донька не знала, що таке цвинтар. Коли вона побачила прапори України на могилах, то радісно кричала: «Ми в Україні, ми в Україні». А коли побачила могилу чоловіка, то сказала, що це татів будиночок. І якось одразу все зрозуміла».

За мотивами кількох історій було створено театралізований перфоманс, який розповідає про те, як у життя простих людей прийшла війна, яку показали гостям презентації.

Фото – Фонд Вадима Столара