Страх невизначеності та бюрократія: в Одесі мітингували рідні зниклих безвісти воїнів (фото, відео)

Мирна акція на підтримку безвісти зниклих, полонених і полеглих воїнів 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України відбулася в Одесі.

Перешкодити заходу не зміг навіть сильний дощ, повідомляє кореспондент «Думської».

На Приморський бульвар, до Потьомкінських сходів, прийшли рідні воїнів цієї та інших бригад.

Усіх їх об'єднало одне спільне горе — невідомість і страх за долю близьких.

Ініціатором акції стали родичі воїнів «Червоної Калини» (так ще називають 14-ту брОП НГУ).

«Хлопці брали участь у багатьох операціях на київському, запорізькому, донецькому напрямках, зокрема, у літньому контрнаступі 2023 року. На жаль, є серйозні втрати, багато крові пролилося. Хтось загинув, хтось потрапив у полон, а хтось, як мій брат Олексій, вважається зниклим безвісти. В бригаді багато колишніх строковиків. Ми вирішили своєю акцією привернути увагу до долі наших захисників, нагадати, що кожен із них важливий і ми не забудемо жодного, а також підтримати сім'ї, які чекають на повернення своїх рідних. Ми закликаємо всіх небайдужих ставати голосами безвісти зниклих, бо їхні голоси ніхто не чує», — зазначила організаторка акції Вікторія Азанова.

Ще одна учасниця акції Оксана Ротшельд, мати зниклого безвісти Микити Шолковенка, закликала не обмежуватися лише зборами, а й активно повідомляти суспільство про свої біди.

«Ви знаєте, я сьогодні вийшла з дому, розгорнула плакат із зображенням сина і жахнулася. Багато хто відводив очі, шарахався від мене, як від чумної. Ми тут збираємося, але це нічого не дає. Давайте вивішувати банери з нашими дітьми у себе на балконах, щоб люди бачили, що відбувається, яка велика кількість хлопців опиняється в полоні або безвісти зниклими. Я хочу знати, що з моєю дитиною, де вона, чи жива вона. А якщо вона загинула, то хочу отримати тіло і поховати», — каже Оксана Ротшельд.

Чи не головним проханням учасників акції до представників влади стало поліпшення комунікації з людьми, на яких звалилося горе. Про те, що її брат зник безвісти на донецькому напрямку, Олена Гладких дізналася місяць тому. Вона разом із матір'ю написала заяву до Київського райвідділу поліції Одеси, обидві здали ДНК, було розпочато кримінальне провадження, проте поліція так і не передала справу до прокуратури.

«Справа так і залишилася лежати у слідчого, як і зразки ДНК. Місяць бездіяльності. Я зверталася до юристів, виявляється, в законі не прописано строки передачі справ. Хотілося б, щоб влада повернулася до людей обличчям. Брат не пішов воювати добровільно, його дорогою на роботу схопили фахівці з ТЦК, і попри те, що в нього був білий квиток, за чотири години він пройшов ВЛК. Саша прийняв це і став захисником України. 31 липня ми отримали повідомлення про те, що він зник безвісти», — каже Олена Гладких.

Підтримати мітингувальників прибув народний депутат України Олексій Гончаренко, який закликав їх не впадати у відчай.

«Такі акції є дуже важливими, бо вони підштовхують владу шукати нові шляхи допомоги нашим воїнам, які зникли безвісти або утримуються у ворожому полоні, — зазначив він. — На жаль, питання обміну військовополоненими не перебуває в руках України, це залежить від російської федерації, яка в ньому не зацікавлена. Проте ми порушуємо це питання, коли виїжджаємо з України. Я прибув із чергової сесії Парламентської асамблеї Ради Європи, де минулого четверга ухвалили резолюцію на підтримку українських військовополонених і захоплених цивільних. Це заклик до всіх країн засудити і запровадити санкції проти тих, хто причетний до викрадення людей, тортур, депортації».