Весілля морських коників та день народження ската: одеситам показали дитяче бачення підводної екосистеми  

Організаторам вдалося поєднати арт-терапію, освіту та науку, використавши жанр наукової ілюстрації, золота ера якої припала на вікторіанські часи. Безперечним витвором мистецтва стали, наприклад, ілюстрації Ернста Геккеля. Творчий процес відбувався безпосередньо в «Діалогах», двері яких відкрила хазяйка творчого простору Олена Велика. Її щира любов до дітей та мистецтва перетворила галерею на подобу художньої школи, де створювалися асамбляжі: до малюнків додавалися камінці, ґудзики, фрагменти з журнальних ілюстрацій, шматочки пластику. Заради створення цікавого образу робилося все можливе.

«Риба та медуза – це були їхні знання на початку, — згадує експерт проекту Європейського Союзу з екологічного моніторингу Чорного моря Олена Марушевська. – А зараз діти вже відрізняють види крабів, види дельфінів, які мешкають у Чорному морі. Вони зрозуміли, що таке екосистема, розповідають про морські родини, хто на кого полює. Спочатку ми з колегами з Інституту морської біології, з Центру екології моря та київськими спеціалістами розказали, хто є у Чорному морі. Далі кожна дитина обрала, кого вона хотіла намалювати, і про ту тваринку отримала пакет інформації: в ютубі можна подивитися, дещо самому почитати. І вони справді захопилися, ви, наприклад, знаєте, як називається морський тарган? А вони знають: ставниця, латиною буде Saduria entomon. Крім того, ми хотіли, аби діти відчули себе комфортно, більш впевнено, адже більшість – з Херсонщини, Миколаєвщини. І про кожну свою картину вони написали історію.

Наприклад, про одинокого ската, який втратив друзів – зрозуміло, що це про них… «Я хочу, щоб родина дельфінів була повною, і щоб нікого ніколи не втрачала», — це теж про них. «Я хочу, щоб Чорне море було таким же яскравим, як раніше». По-перше, зрозуміло, що діти люблять море, по-друге, вони знайшли нових друзів. Велика подяка художникам, це справжні професіонали, які малювали не за дітей, а разом з ними. Роботи ми створили за два місяці, це досить довго. Сподіваємося, виставка буде далі мандрувати, хоч море від нас трошки зараз віддалилося, але ми разом».

Звичайно, повоєнне Чорне море буде відрізнятися від мирного.

«Ми планували цього року велику експедицію, яка мала перевірити рибні запаси Чорного моря, — зітхає Олена. – На жаль, її довелося відмінити. Але тільки ми зможемо в подальшому прослідкувати, як змінилася якість води, скільки там морського сміття додалося тощо. Вже зараз намагаємося навчити дітей сортувати сміття, пляшку пластикову прозору відокремити від кришечки, то є інший вид цього матеріалу. Хоча говорити про це, коли стираються з лиця землі цілі міста, важкувато. Зараз в Україні просто неймовірна кількість будівельного та військового сміття. Після нашого проекту всі діти зрозуміли, що море живе, що в ньому існує екосистема, де всі одне з одним пов’язані».

Святкову атмосферу доповнив торт у морських відтінках, і всі учасники вернісажу переконалися, що кондитери також вміють робити справжнє мистецтво. Дехто з дітей навіть домовлявся з мамою спекти вдома тортика та прикрасити його блакитною мастикою, а ескіз для малюнку кремом та шоколадною глазур’ю вже готовий…

Авторка — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова та Володимира Андреєва