«Така квітка не може зів`янути»: одеська Музкомедія показала мелодраму про видатну Квітку Цісик  

Прем'єру вистави «Два кольори однієї долі» представили глядачам в одеській Музкомедії.

Як і інші драматичні впостановки, ця йде у камерній залі «На висоті». Але й музики тут не бракує, бо йдеться про легенду — американську співачку українського походження Квітку Цісик (1953-1998).

Виставу поставив заслужений артист України Олександр Щесняк за п'єсою Олега Миколайчука-Низовця «Квітка на три місяці». Ідея п'єси належить одеситові, який давно мешкає в США. Це організатор українсько-американського проєкту «Незабутня Квітка» Алекс Гутмахер. Випадково він почув спів Квітки у таксі та був вражений, а пізніше відбулося і особисте знайомство. Наприкінці життя Цісик вони разом лікувалися від раку в онкологічному шпиталі.

Дія переносить нас у важкий для співачки момент, коли лікарі давали їй лише три місяці, менше з тим, Квітці вдалося прожити ще кілька років. Близькі заспокоюють одне одного: «Така квітка не може зів’яти». А у Квітки, стильної красуні (фольк у вісімдесятих був саме в моді), одне передсмертне бажання: записати платівку українських пісень. Звісно, власним коштом. Вона розуміла, що це не окупиться, принаймні за її життя: до радянської України ці записи просто не дійдуть, а в Америці можуть зацікавити хіба діаспору.

Квітка була щасливою у шлюбі. Народила сина, але вистава знайомить нас тільки з чоловіком Едді Раковичем (Сергій Федоренко). Зі сцени пролунає фраза: «Жінка стає вдвічі щасливішою, коли бачить, що не помилилася у своєму чоловікові». Глядачі відчують, яка між цими двома панувала гармонія, у кожному слові, дотику, погляді.

Серед дійових осіб є також Квітчина сестра Марія (Наталія Кущенко), молода тітонька чоловіка Мадлен (лауреатка премії Гран-прі Міжнародного конкурсу вокалістів Лілія Духновська), в якої життєве кредо таке: «Найкраща посмішка жінки завжди присвячена дзеркалу, в яке вона дивиться». Глядача знайомлять з Бруно Шустером (Володимир Муращенко) компаньйоном її чоловіка, який встиг пожити в радянській Україні який любить цитувати відоме гасло: «Наша сила в плавках».

Є й сам Гутмахер — його грає лауреат Всеукраїнського конкурсу вокалістів Владислав Кутуєв.

Примарне спілкування у снах Квітки з народною мисткинею Катериною Білокур (лауреатка міжнародних конкурсів вокалістів Ірина Візіренко) стало ще одним планом вистави. На честь неймовірних квітів на картинах Катерини батьки дали доньці ім’я Квітослава. Не забуватимемо, що сцена живе в одному часі, зал - в іншому, наша свідомість біжить попереду, захлинаючись проєкцією майбутнього. Неважливо, що дві талановиті жінки в земному житті не зустрілися, їм є про що погомоніти, одна з них на той момент вже пішла в засвіти, інша готується до цього. І обидві прагнуть бачити Україну квітучою.

Посилюють враження від вистави творчі внески бандуриста Сергія Малдрика, декорації за мотивами картин Катерини Білокур придумав заслужений художник України Станіслав Зайцев, а костюми дійових осіб, як побутові, так і фантастичні, зробила Олена Леснікова.

Квітка Цісик записала два україномовні альбоми – «Квітка» у 1980 році, а також «Два кольори» у 1989-му, це їй коштувало близько 200 тисяч доларів. Обидві платівки у 1990 році були номіновані на премію «Греммі» в категорії «сучасний фольк».

Цікаво, що правильну українську вимову їй ставила мати, у виставі про це не йдеться, але загальновідомий факт: серцем прагнула співачка до батьківщини, а в Америці звикла до англійської, рідну мову вивчала всупереч комерційному розрахунку. Гроші приносили джингли до рекламних роликів, її голос звучав у рекламних кампаніях «Кока-Коли», American Airlines, «Макдональдсу». Вона була офіційним голосом «Форд Моторз», вся Америка знала музичний джингл «Have you driven a Ford lately» у виконанні українки Кейсі, цей псевдонім склали з поєднання перших літер імені та прізвища – Kvitka Cisuk.

Спало на думку: всі фільми й вистави про Едіт Піаф примушують пошкодувати про те, що жодна сучасна актриса ні в якому разі не Едіт. А у випадку з Квіткою Цісик цього дошкульного відчуття не виникає, бо голос та чарівність Ірини Гусак, плюс портретна схожість, створили прекрасну ілюзію нев’янучої присутності легенди Україні.

Авторка — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського