«Танок сонця у яскравій сукні» та «Бісер ночі»: одеський художник намріяв собі місто  

Виставку живопису Сергія Дриги «Місто-мрія» відкрив одеський Літературний музей.

Милувалася вигаданим містом, у якому хочеться жити і культурний оглядач «Думської» Ірен Адлер.

Роботи цього випускника знаменитої «греківки» перебувають у приватних колекціях України, Бельгії та Німеччини. А в музейному форматі вже років 20 не було виставок, але зараз цю помилку виправлено.

Не зовсім вірно бачити в цих фактурних полотнах (велика кількість фарби іде на деталі, зроблені мастихіном) Одесу. Не будемо забувати, що мрійник-живописець надихається також Марселем, Венецією та Брюгге. Навіть коли майстер береться за такі досить надто вживані сюжети, як Одеська опера або «Дві кулі» на Ланжероні, виходить дещо більше, ніж в інших авторів.

Є митці, котрі скрупульозно та довго працюють на пленерах, проте фантазію чомусь не підключають. Сергій Алімович на нестачу уяви аніяк не скаржиться, відкидаючи все непотрібне, зате залишаючи старовинну архітектуру, водну поверхню та перекликання вечірніх ліхтарів з вогниками у вікнах будинків. Всі ці арки, виноград та гліцинії йому необхідні, а ось бетонні монстри з порожніми та холодними вікнами небажані, ось їх він і не пише на полотнах.

Сергій Дрига обирає для картин поетичні назви: «Бісер ночі», «Посмішка осінніх небес», «Осені ніжний смуток», «Танок сонця у яскравій сукні». Звичайно, осінь надає художнику найбільшу радість, всі відтінки золотого та червоного у листі, проте небо блакитне, сонце сяє. Яка тут може бути осіння депресія, на яку скаржаться плаксії? І весною не до ниття, є що написати, про що помріяти. Безумовно, ця виставка підіймає настрій глядачеві, котрому теж хочеться пожити у місті мрії.

Авторка — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова