Теракти в ТЦК: що відбувається і як на них реагувати державі та суспільству? (колонка)  

Черговий терористичний акт, спрямований на зрив процесу мобілізації в Україні. Сьогодні вибух прогримів на території Кам'янець-Подільського РТЦК Хмельницької області. Загинула людина, ще кількох поранено.

Це вже четвертий подібний випадок від початку місяця. 1 лютого військовослужбовця ТЦК застрелили в Полтавській області, а в Рівному, біля будівлі військкомату, був вибух. Один загиблий, шестеро поранених. 2 лютого ще один вибух — уже в Павлограді. Там, на щастя, обійшлося без смертей, один «трьохсотий». Місяць тому бахнуло в Білгороді-Дністровському Одеської області.  

Мережею несеться: «Громадянська війна проти диктатури ТЦКшників», «Цього слід було очікувати, так і треба їм, бусифікаторам». Цілком притомні начебто люди натякають, що перераховані теракти — справа рук зневірених ухильників, яким зовсім життя не стало: тільки по нірках сидіти та чекати, коли прийде страшний дядько-військком.

Схожа інформаційна хвиля була на самому початку кампанії з підпалами військових автомобілів, але вона швидко зійшла нанівець, коли правоохоронці почали відловлювати паліїв. Ними виявилися підлітки, алкоголіки-наркомани-лудомани, які захотіли легких грошей і зазіхнули на обіцянки російських спецслужб. Серія арештів і кілька неофіційних акцій залякування, і ось результат. Машини підпалювати майже перестали. Зате прийшла черга ТЦК.

Цього, дійсно, слід було очікувати. От тільки ніяка це не «громадянська війна». Ухильників, звісно, чимало, але дуже сумніваюся, що людина, яка за три роки загальної мобілізації не наважилася не те що виконати свій громадянський обов'язок, а й навіть втекти за кордон, переплисти умовну Тису, піде на те, щоб влаштовувати вибухи й убивства, — тут навіть не п'ятнадцять років світить, а довічне.

Старе добре криміналістичне правило говорить: сui prodest, воно ж сui bono. Шукай кому вигідно. І справді, кому це все потрібно? Кому вигідно підігрівати ненависть до військових, які виконують мобілізаційний план; хто мріє вбити клин між Збройними силами і народом, який ще зовсім нещодавно масово, ледве не поголовно розписувався в любові й довірі до своєї армії?

Хто ж цей негідник? Відповідь, гадаю, очевидна. Так, схожа історія була у 2014-2015 роках. Теж військкомати підривали.

Що слід робити державі?

Максимально жорстко припиняти подібні ексцеси. Оперативно розшукувати і затримувати винних, судити і давати їм серйозні терміни — аж до довічного. І так, акції залякування — вибачте, але без цього не обійтися.  

І звісно, слід усе ж таки зайнятися реформою системи ТЦК. Хоча скільки реформ не проводь, це ніяк не скасує того факту, що ти потрібен Україні. І ніхто, крім тебе, її не захистить.  

Ми обов'язково переможемо!

Автор — Віктор Босняк