Токсичний месник і Борис Барський! Сотня американських зірок знялася в одеській воєнній комедії (фото, відео)

Я вже бачу цей скепсис від прочитаного заголовка: «Токсичний месник і Борис Барський! Сотня американських зірок знялася в одеській військовій комедії!». Знову цей Жогов бреше, перебільшує, якщо не перебріхує. А ні, сьогодні ж день сміху, це просто жарт.

Ні! Це не першоквітневий розіграш!!! Так, сьогодні перше квітня — але ми не розводимо вас!

Дійсно сотня! Дійсно військова комедія, яку одесити зняли без допомоги Одеської кіностудії за свої кревні 500 гривень. Або навіть менше! Цей фільм має увійти в аннали кінематографа за кількістю зірок і за кількістю з'їденої «Мівіни». Бюджету просто не було.

^{«У нього немає кота», актори Дмитро Олешко та Ольга Марнич}

Але спершу — необхідна передмова.

«Одеса втратила свій колорит. Тієї Одеси вже немає», — кажуть щоразу, коли місто перевертають революції, прасують румуни або чорносотенці, або російські нацисти. А потім вимиває голод і еміграція.

У таких ось колотнечах народився одеський міф. Навіть кілька міфів. На одному з них: «Одеса — місто гумору» паразитує заробляє ціла плеяда постарілих одеських коміків.

Остання хохма від Філімонова: Оголошення про здачу квартири. «Нешахедна сторона». По-моєму, це чудово.

Але одеський колорит — це ще й те життєлюбство і гумор (що межує із сарказмом), з якими ми пробираємося по життю.

І в місті, яке під ударом щотижня, де стріляють і вбивають на вулицях, де то немає світла або води, а то і того, і іншого — виживає здоровий авантюризм!

А тепер — послідовно.

На знімальний майданчик я приїхав якраз між блекаутами. Квартира в дев'ятиповерхівці, і вікна виходять на море. Режисери — а їх двоє, Артур Садовнiков і Олена Кутінова, помітивши мій стривожений погляд, кинутий на вікно, відповіли хором.

- Так, ми бачимо, як усе це летить на місто і як по них стріляють. Усе тремтить. Усе вибухає. А ми кіно робимо.

У квартирі й обладнано павільйон. Під зоомагазин.

^{Артур Садовнiков і Олена Кутінова}

Артур Садовнiков. Почали ми з пошуку локації, де будемо знімати. Знайшовся зоомагазин, який погодився безкоштовно нас пустити. Ми сходили на розвідку, побачили потік покупців і зрозуміли, що це нереально: ми їм наламаємо всю торгівлю. І вирішили зробити знімальний павільйон удома. Одну з кімнат переробили на зоомагазин. І понеслося…

^{«У нього немає кота», актриса Ольга Марнич}

«Думська». Ви з Артуром співавтори і співрежисери? Були творчі розбіжності? Як це - на майданчику два режисери? Що найскладніше було в цих зйомках?

Олена Кутінова. Спочатку я написала няшний сценарій про котика, який говорить. Загалом моя ідея була спрямована на позитивні моменти людського існування, на вміння людей, попри навколишній апокаліпсис, примудрятися жити своїм маленьким приватним життям і радіти простим речам. Але потім долучився Артур і масштабував історію до глобальних соціально-філософських контекстів. І неймовірно розширив коло учасників — до міжнародного рівня.

Творчі розбіжності, звісно, неминучі в такій ситуації. Звичайно, вони були і відбуваються на кожному кроці.

Напевно, всі ці компроміси породили третє бачення — і фільм почав жити своїм життям, за власними внутрішніми законами. Зараз я зовсім не знаю, що це вийде. Задумувала як мейнстрим — наскільки він можливий в умовах тотального артхаусу і майже нульового бюджету. А тепер цей фільм з елементами сюжету, відеоарту, абсурду перетворюється на гротескну сатиру… Дуже далеко пішло все від початкової ідеї, яка тепер розробляє сама себе. Незвичайний проєкт. Для мене самої — це тепер інтрига.

^{«У нього немає кота», актор Олександр Олександрович}

«Д». У фільмі буде згадка про війну?

О.К. Так, звісно. Дія відбувається тут і зараз, в Україні (місто ми не уточнюємо) в зоомагазині під час війни. Постійно чути тривоги. Герої ловлять терориста, який наводив ракети на будинки та школи. І загалом ми показуємо, як війна деформує психіку. Як люди виживають і вигрібають — або не вигрібають. Божеволіють або тримаються. Це фільм про ПТСР взагалі.

Спочатку я задумувала, що котик, який говорить, вилікує головну героїню від психотравми, завданої війною. Але зараз концепція розширилася до такої неприємної ідеї, що все людство — як би це не було сумно — невиправно хворе психічно. І тільки тварини в цьому фільмі зберігають адекватність.

^{«У нього немає кота», Ольга Марнич і Цезар}

Головний актор — кіт Цезар. Переможець безлічі котячих конкурсів, найкращий представник породи. У нього безліч котячих нагород і звань. Цезарю вже 11 років, він мудрий і дуже артистичний. З ним було працювати одне задоволення — все розумів і навіть імпровізував, перевершуючи всі очікування. Знайшли ми його в інтернеті. Його господиня — літературна перекладачка, дуже цікава дама — побачила мій пост у Фейсбуці й відгукнулася. Ну і було щось на кшталт кастингу: Цезар навіть на фото здався мені найкращим. І я не помилилася.

У фільмі знімається ще багато інших тварин — котів, собак, є кролик, змія, черепаха, шиншили тощо. Усі вони — покупці магазину, а Цезар грає помічника директора зоомагазину.

А.С. Кіно саме по собі — задоволення не з дешевих. Так заведено вважати. Зазвичай режисера робить свита. У звичайному кіно як відбувається: один, два, три, іноді чотири актори — а навколо них влаштовують галас. Бігають, крутяться понад двадцять осіб: генеральний продюсер, продюсер, виконавчий продюсер, асистенти продюсерів, секретарі, сценарист, режисер, асистент режисера, оператор, асистенти оператора, фокуспулер, освітлювач, гаффер, гример, пайовик, звукооператор, водій, кейтеринг, охорона, монтажер, асистент монтажера, колорист, звукорежисер — etc.

Так бюджет освоювати зручно. А якщо ми не про бюджет, а про кіно — тут зовсім інша розмова. Кубрик якось сказав: «Одна людина пише роман. Одна людина пише симфонію. Вкрай важливо, що одна людина зробить фільм» — це він про нас говорив. Що я один можу кіно з нуля зняти, що Олена одна може кіно зняти. Але разом — кумедніше виходить, хоч і складно. Режисер — він же як Колумб: хоче відкрити Америку, а вся команда хоче додому.

А тут два Колумба, кожен з яких хоче свою Америку відкрити.

^{За кадром «У нього немає кота», Ольга Марнич і Дмитро Олешко}  

Під час війни кіно знімати, звісно, складніше: немає грошей і світла, а ось повітряних тривог, бомбардувань, шахедів, ракет — хоч відбавляй. Але в нас є досвід. Свій попередній фільм ми зняли під час карантину та пандемії. «Жах, яке щастя!» називається — фільм про залаштунки провінційного кінематографа. Це приквел.

^{Артур Садовніков в образі}

«У нього немає кота» — стрічка про пригоди героїні з вищезгаданого фільму на новій роботі. Її грає талановита актриса Ольга Марнич. Я вважаю, що хороший фільм спойлером не зіпсуєш — можу розповісти трошки. Під час війни головна героїня за рекомендацією кота, що говорить, влаштовується на нову роботу в зоомагазині. З дуже жадібним директором. Навколо магазину циркулюють теорії змови. Черги з різних божевільних покупців — езотериків, магів, сектантів, спіритуалістів, музикантів, дітей, собачників, кошатників, спецслужб, податкової. Бандити пропонують влаштувати в підвалі підпільні собачі бої… А у фіналі головна героїня і кіт, що говорить, рятують місто від терориста. Але це не головне. Цікавим є той факт, що, оскільки грошей немає, ми вирішили зняти фільм із нульовим бюджетом. Ми нікому не платимо — і нам ніхто не платить. Мистецтво заради мистецтва.

Нам вдалося залучити багато людей. Дуже-дуже-дуже багато. У фільмі знімається понад сто людей, не рахуючи акторів-тварин, яких теж чимало. Серед них багато культових акторів і знаменитостей — як українських, так і закордонних Якщо я перерахую весь список — це буде дуже довго. За рахунок титрів фільм може стати повнометражним (сміється). Хоч спочатку ми планували 15 хвилин. У попередній стрічці, до речі, бюджет був серйознішим — 500 гривень.

Витрати на таксі та інгредієнти для штучної крові, яку ми з Оленою зварили на кухні, а ще - два квитки в один кінець на канатній дорозі. А взагалі, звісно, мало що може зрівнятися з тим, коли твій фільм за 500 гривень виграє на фестивалі у фільму за 50 000 доларів (саме так сталося на фестивалі жахів Dunwich Horror Fest).

«Д». Як же відбувалося «вербування» кінозірок?

Я думаю, що одесити-кіношники знаходили у Фейсбуці знаменитостей і писали їм листи.

- Містер Ніколсон (або Ді Капріо), ви таки бог і чарівник, і самі про себе це знаєте, і чули про це мільйони разів. Ваша прабабуся з Одеси (а у половини голлівудських зірок — українське коріння, і вони самі не знають, з якого Бердичева їхня прабабуся), а ми якраз режисери з Одеси і бачимо тільки вас у ролі, яка написана виключно для вас. І тим паче — Сталлоне, який теж у нас знімається, каже: «Я буду зніматися, якщо тільки буде зніматися він!»

І голлівудські зірки (не з першого ешелону), приголомшені таким напором, погоджуються! Напевно, десь так і вийшло.

Як ви їх усіх затягнули у фільм?

А.С. Теорія п'яти рукостискань. Просто за 20 років реалізації чужої шизофренії у форматі рекламних роликів, фільмів, кліпів, передач — ми допомогли дуже багатьом людям. І деякі з них виявилися порядні та вдячні.

«Д». Оголосіть весь список, будь ласка!

А.С. Уявіть світ, у якому немає «Кримінального чтива», «Південного парку», «Вартових Галактики», «Поганого Санти», «Роккі»… Ця людина дала путівку у світ кіно переліченим нижче людям: Семюел Л. Джексон, Джеймс Ганн, Кевін Костнер, Біллі Боб Торнтон, Дж. Дж. Абрамс, Кармен Електра, Майкл Джей Вайт, Ванна Вайт, Маріса Томей, Вінсент Д'Онофріо, Девід Бореаназ тощо.

Для нас велика честь, що до зіркового акторського складу фільму «У нього немає кота» приєднався квазар — Ллойд Кауфман!

Цікавий факт: наше кіно — перший у світовій історії кінематографа фільм українського виробництва, в якому є актор, що встиг знятися і в MARVEL, і в DC.

^Токсик

Далі Артур розповідає речі, зрозумілі будь-якому гіку, але ми пояснюємо:

Ллойд Кауфман — один із творців незалежної кіностудії Troma. Знімався в «Роккі», «Вартових Галактики», «Адреналіні». А ще він режисер культового фільму «Токсичний месник». Цікавий факт: Токсик — єдиний супергерой, який виступив проти повномасштабного вторгнення.

^{Борис Барський і Токсик, на роль якого триває зараз кастинг}

А.С. Я отримав благословення від Дядька Ллойда на участь Токсичного Месника в нашому фільмі. Наш «У нього немає кота» — перший фільм в історії українського кінематографа, в якому знімається Вінсент Перейра! (це незалежний кінематографіст (режисер, сценарист, монтажер, актор), співпрацював із Кевіном Смітом, історик View Askew). Як кажуть розумні люди, не в кожному українському фільмі знімаються акторки з фільму Movie 43 - Христина Лінхардт.

Взагалі каст дуже бомбовий. Борис Барський — грає жадібного директора, Діма Олешко — терориста, Олександр Федоренко — начальника спецслужби, Толік Головань — секретного агента, Наталя Делієва — податкового інспектора, Анатолій Падука — хитромудрого клієнта, Нерсес Мірзоян — драгдилера, Олександр Олександрович — лицаря, позбавленого розуму, Сергій Коняхін — чорнокнижника, Джефф Хесс — клієнта-іноземця, Діма Плачковський — бандита.

Також у фільмі знімаються Ліза Гей, Білл Віден, Юлія Харчук, Марк Пан. Акторів — дуже багато…

Навіть Джеймс Ганн (голова DC Studios) позаздрить саундтрекам нашого незалежного фільму про Великий Переполох у Маленькому Зоомагазині! До зіркового ансамблю приєдналися мега-гіга-супер-пупер круті гурти: The Tiger Lillies, Green Gray, Ragapop.

«Д». Коли прем'єра фільму?

А. С. Щоб зробити пляшку навіть дешевого вина — потрібен час. Майте терпіння. Не швидкий процес. Зйомки — вважайте, прелюдія. «Знаєте, я завжди розтягую насолоду», — окремий респект людям, які знають, з якого фільму ця цитата.

«Д». Я знаю, що полювання за зірками ще не закінчилося?

А. С. Відіслав запрошення Денні Де Віто. Він теж любить кіно. Але я ж не можу його підганяти. Сказати йому: «Денні, кидай дурниці, якими ти зараз зайнятий, і знімися у мене у фільмі» — не можу. Чекаємо.

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Звичайно, ролі зірок будуть крихітні. Номінальні. Та й багато хто волатимуть: «Які це зірки??? Їх тільки упороті кіношники знають!» А ми скажемо своє снобське і презирливе: фе!

Це кіно — може, остання молекула серотоніну. Абсолютно дика, безглузда, як для війни, штука. Яка могла статися тільки в Одесі! Написати про яку потрібно було саме 1 квітня.

 Автор — спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов