Tremblez, tyrans! Український народ розсмакував свободу і готовий битися за неї до останнього (колонка головного редактора)  

Сьогодні Україна відзначає День свободи та гідності — річницю революції 2013-2014 років. Рівно дев'ять років тому український народ повстав проти авторитарних практик, насаджуваних режимом президента Януковича, і силою домігся відновлення демократії.

На жаль, на цьому наша боротьба за свободу не закінчилася: путінська росія, бачачи, що Україна знову виходить із зони її впливу, розв'язала спочатку гібридну, а цього року — і повномасштабну війну, заливши кров'ю і загадивши мінами нашу землю.

Що ж, ніхто й не очікував, що сусідня недоімперія просто так відпустить народ, який обрав свободу: тим паче, що вона ніколи особливо не приховувала своєї ненависті до всього українського, вважаючи це ледь не єрессю, що «зіпсувала» частину росіян. Так-так, саме єрессю — у прямому сенсі цього слова. «Єрессю українства» називають українську мову, культуру і національну самосвідомість багато ідеологів «русского міра», розглядаючи останній як своєрідну релігійну доктрину, в якій змішано елементи кондового православ'я (без Христа і його Нагірної проповіді), оголотілого мілітаризму, етнічної та мовної зверхності, своєрідного месіанства і, звісно ж, прозелітизму. Це не нацизм у чистому вигляді, як у Третьому Рейху, але дуже близько до нього. Ще крок — і табори смерті, досліди над людьми та інші принади…

Словом, ще в лютому 2014 року було зрозуміло, що на нас чекають важкі випробування: революції, що переростають у війни, — на жаль, звична справа. Щоправда, тоді, звичайно, ніхто й уявити собі не міг, наскільки важкими будуть ці випробування і як надовго затягнуться.

І все ж - воно того варте було, погодьтеся. За дев'ять років Україна пройшла величезний шлях, стала не тільки вільнішою, а й набагато кращою. Одна децентралізація, що відкрила купу можливостей для маленьких населених пунктів, чого варта! А ще комунальна реформа, цифровізація, лібералізація податкового законодавства, — усе це наслідки тієї революції, заслуга людей, які йшли з «коктейлями Молотова» на стрункі лави озброєних до зубів «беркутят».

Упевнений, якби не було проклятої війни, ми б уже почали наздоганяти за рівнем життя західних сусідів. Але… війна. Боюся, цю чашу доведеться випити до самого дна, іншого варіанту в нас немає. І тут я просто не можу не процитувати класика марксизму-ленінізму, вже вибачте. Він абсолютно справедливо сказав, що народ, який пізнав смак свободи, неможливо перемогти. Той рідкісний випадок, коли я з ним повністю згоден. Інша справа, що сам він постарався побудувати для свого народу нову, набагато суворішу в'язницю, ніж була досі.

Українці розсмакували свободу, зрозуміли, чого хочуть, ми почали розбудовувати свою державу у велику спільноту вільних громадян. І ми не дамо силам зла зруйнувати наш світ!  

Україна обов'язково переможе! Тремтіть, тирани!

Автор — Олег Константинов, головний редактор «Думської»