«Жодних альтернатив не з'явиться»: як удари по портах Великої Одеси обрушили зерновий ринок

Одеська область відзначає перший мільйон тонн зібраного зерна, а Україна — абсолютний експортний рекорд. За липень морським коридором встигли вивезти 2,6 млн тонн агропродукції (у півтора раза більше, ніж за липень 2025 року). Однак фермерам не до святкувань: маючи рекордні врожаї, вони змушені підраховувати збитки.

Зібране просто нічим вивозити, от і доводиться іноді здавати дешевше за собівартість. Регулярні удари по портах Великої Одеси та балкерах, завантажених зерном, миттєво заблокували експорт. Іноземні власники розвертають судна, трейдери замораживають закупівлі, а внутрішні ціни на продукцію впали місцями на чверть.

«Думська» з'ясовувала, чи здатний Дунай підтримати агроекспорт, чому річкові порти ніколи не замінять глибоководні морські та коли зерновий ринок вийде з шоку.

БЕЗВИХІДЬ І ЕКОНОМІЯ НА МАЙБУТНЬОМУ

Криза є максимально болючою для виробників: аграрії втратили 30–40% вартості врожаю. За словами керівника групи сільгосппідприємств Олександра Петкова, продавати його іноді доводиться нижче собівартості.

«Хто має можливість, той вичікує, хто не має — продає з безвиході, — каже Петков. — Пшениця зараз — 8,3 тис. гривень на Дунаї, ячмінь взагалі поки що ніхто не бере, ріпак — 22 тис. Зараз закуповують лише пшеницю та горох, горох — близько 9 тис. Для сільськогосподарського виробника це катастрофа».

Падіння цін всередині країни не пов'язане з глобальними трендами — світові котирування залишаються високими. Ринок обвалився через ризики, які експортери переклали на плечі аграріїв: лише за тиждень тонна зерна в регіоні подешевшала в середньому на 2,5 тис. гривень. Про це «Думській» на умовах анонімності повідомив один із зернотрейдерів.

«Великий аграрій може притримати зерно на складі в очікуванні кращої ціни, — пояснює співрозмовник. — Але щойно трапляються прильоти по елеваторах у регіоні, спрацьовує фактор страху. Фермер думає: «Краще я продам його вдвічі дешевше, ніж прилетить у склад і я не продам його взагалі». І на цьому страху спекулює той, хто викуповує».

Наслідки обвалу цін дадуть про себе знати вже в найближчі місяці: фермерам доведеться економити на всьому, що безпосередньо позначиться на продуктивності.

«У глобальному плані це загрожує тим, що деякі не найсильніші підприємства не матимуть можливості навіть провести посів, — підсумував Петков. — Або доведеться продавати за ці копійки й рухатися далі. Почнеться економія на всьому. Пальне — 95 гривень за літр, на ньому не заощадиш, це вимушені витрати. Отже, економитимуть на добривах, і, звісно, це позначиться наступного року на врожайності».

«НАВІЩО МЕНІ МІЛЬЙОН, ЯКЩО МЕНЕ НЕ БУДЕ?»: МОРЕ ЗАМЕРЛО

На агропродукцію припадає левова частка українського експорту: одна лише соняшникова олія забезпечує 23% усієї валютної виручки українського АПК, за нею йдуть кукурудза (17%) та пшениця (13%). Усі ці дані наведено Міністерством аграрної політики та Українським клубом аграрного бізнесу. Загалом — 60% усього експорту, а отже, і всіх валютних надходжень.

За оцінками Української зернової асоціації, у структурі липневого експорту найбільше зріс обсяг соняшнику (він же й посідає провідну позицію в структурі експорту).

«Товару дуже багато, урожай хороший, але порти почали закриватися через страх, — пояснює наш анонімний співрозмовник. — Команди не хочуть ризикувати, бо вже є смертельні випадки. Люди кажуть: «Навіщо мені мільйон, якщо мене не буде?». З гігантів ринку закупівлі в глибоководних портах продовжують лише окремі компанії, такі як «Нібулон» чи «Кернел», решта — заморозили роботу».

При цьому аграрії не сподіваються на швидку й дешеву переорієнтацію експорту. Єдиним доступним морським коридором залишається Дунай, але ціни встигли підняти й там.

«Жодних альтернатив не з'явиться, тільки Дунай, — зазначає Петков. — Різко підскочила вартість перевалки — утричі. Триває спекуляція на перевалці, судновласники теж, користуючись ситуацією, підняли ціну. Фрахт зріс практично на 50%».

При цьому перенаправити всі обсяги на Дунай або сушу фізично неможливо. Річкові термінали не здатні приймати великотоннажні судна класу Panamax (30–50 тис. тонн). Для порівняння: якщо порти Великої Одеси обробили за 2025 рік понад 80 млн тонн вантажів (з них 53 млн тонн агропродукції), то річковий кластер Придунав'я на піку видавав близько 15–17 млн тонн, а в звичайних умовах — в рази менше. Різниця в пропускній спроможності — майже на порядок. Дунайські причали фізично не розраховані на океанські масштаби, а залізниця й автотраси вже працюють на межі можливостей.

«Вивезти все вантажівками чи вагонами — нереально, — підсумує трейдер. — Уявіть, скільки потрібно вагонів, щоб замінити лише одне таке судно. Урожай настільки великий, що його не вивезли б суходолом навіть за повної посухи».

Логістичний тупик підтверджує й директор Octopod Shipping Company Дмитро Січкарь: автодоставка через Констанцу чи Польщу при мінімальній маржі трейдера робить угоду свідомо збитковою.

«Контейнер зі шротом або зерновими, який планували відправити через Одесу, тепер потрібно везти до Констанци, — наводить приклад експерт. — Уже минулого тижня перевізники просили за таку доставку 1,5–2 тис. доларів. При цьому маржа трейдера з одного контейнера становить близько 400–500, максимум 700 доларів. Тобто для власника вантажу така угода вже стає збитковою».

БЕЗ УКРАЇНСЬКОГО ЗЕРНА: УДАР ПО ЄС, АЗІЇ ТА АФРИЦІ

Україна займає від 10% до 15% світового ринку торгівлі зерновими, забезпечуючи продовольством близько 400 млн людей на планеті. Країна утримує абсолютне світове лідерство з експорту соняшникової олії (до 45%), входить до топ-5 постачальників кукурудзи (15%) та ячменю (12%). Основними покупцями цієї продукції залишаються країни Європейського Союзу, Азії та регіони Африки, які критично залежать від поставок.

«У світі не вистачає пшениці та продовольства, а Україна виробляє значно більше, ніж споживає, — пояснила голова депутатської групи «Аграрна Одещина» Алла Стоянова. — Нам потрібна ледь шоста частина, а все інше йде на експорт. Коли український експорт заблоковано, країни Європи та Азії, які звикли до своєчасних поставок нашої пшениці, недоотримують товар. Це також посилює ажіотаж і штовхає світові ціни вгору».

Парадокс полягає в тому, що Одеська область уже зібрала перший мільйон тонн зерна. Урожайність у Придунав'ї становить близько 4 тонн з гектара, а в окремих районах сягає 5–6 тонн. Але жнива постійно зриваються через обстріли, знищення АЗС та пожежі від падіння «шахедів» (через що багато фермерів переорієнтувалися з зерна на соняшник).

За оцінкою Стоянової, криза триватиме три-чотири тижні — саме стільки часу потрібно трейдерам, щоб знайти оборотні кошти та перенаправити експортні потоки. Тим, у кого є складські потужності, фахівці радять притримати врожай і не продавати його за панічними цінами.

«Трейдерам потрібен час, щоб знайти оборотні кошти, домовитися з портами та терміналами й перенаправити експортні потоки, — вважає експерт. — На це може піти близько трьох-чотирьох тижнів. Ціни мають відновитися, бо світовий попит залишається високим».

Автори — Денис Меркур'єв та Алія Замчінська