«Кольорописна мажоризна та краплакова знемога»: в одеському музеї показали живопис мера Маріуполя

Одеський літературний музей (Ланжеронівська, 2) до 16 жовтня демонструє персональну виставку Михайла Поживанова, яка знайомить глядачів із творчістю автора 2016-2022 років. У сміливій манері митець досліджує тему міста й людської екзистенції.

Михайло Поживанов – відомий політик, громадський діяч, науковець у званні професора, меценат і художник. Народний депутат України ІІ, IV, V та VI скликань; міський голова Маріуполя (1994-1998); заступник київського міського голови (1999-2005); заступник міністра економіки України (2008-2010). Навчався живопису приватно у Фердинанда Гьотца (Австрія), в студії живопису та малюнка «L.Studio» (Україна), у Анатолія Фурлета (Україна), член Національної спілки художників України з 2021 року.

«Як би нам зараз не було складно в умовах війни, українці мусять думати про майбутнє й відбудовуватися, реанімувати нашу землю й наші душі, давати раду емоціям і почуттям. Для нього «розчинити» емоції й почуття можна у власній творчості, працюючи над живописним полотном. В мистецтві Михайла Поживанова трансформуються думки і спогади, твориться нове бачення світу, наповненого глибинними сенсами. Й руїнні перехрестя стають шляхами світла», — каже автор.

«Кольорописна мажоризна золота, чи краплакова знемога в натюрмортах, чи загадкова таїна жіночих постатей, чи розмай густих червоних із рожевим, світло-зелених з блідо-жовтим горизонталей і криком над ними синіх небес із білими хмарами… Яке то щастя відчувати себе художником! Це в десятках віртуозно намальованих полотен відчув Михайло Поживанов», – говорить професор, доктор мистецтвознавства Олександр Федорук.

На вернісажі відбулася презентація «Книжки про місто» Михайла Поживанова, доповненої його художніми роботами. На честь митця студенти кафедри сольного співу Одеської національної музичної академії імені Антоніни Нежданової дали концерт вокальної української музики.

«Біль зараз у серці не лише маріупольців, — каже Михайло Олександрович. – Він у кожного українця. Нещодавно я спілкувався у Греції з мерами тамтешніх міст, була й служба на честь митрополита Ігнатія, який вивів греків з Криму на територію нинішнього Маріуполя. До речі, я збудував в Маріуполі храм і монумент Ігнатія, зарахованого до лику святих православної церкви. Побачивши фото зруйнованого храму, греки дивувалися, що таке можуть робити православні люди. Щодо живопису: починаю картину, навіть не знаючи, чим це завершиться. Є певний напрямок, а далі душа підказує, руки працюють, всі думки про кольори, а не про те, як це буде кимось сприйматись. Щодо книжок та публіцистики: насправді у мене біля сотні наукових праць, авторських патентів, що стосуються екології та багатьох інших речей. Ця книжка вже десята у мене, вона про історію, про сьогодення і про майбутнє. Це мої роздуми, як треба будувати країну, як треба будувати ті чи інші галузі, що треба робити з екологічною ситуацією, бо це впливає на якість, рівень та тривалість життя. Книжку я завершив на початок лютого, її мали надрукувати в останній тиждень місяця, але трапилось те, що трапилось, і це довелося зробити в червні».   

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова