Без плавучих електростанцій: турецька компанія побоюється за свої судна в портах Одещини та зриває угоду

Плавучі електростанції, які могли б заживити весь регіон, так і не прийдуть до Одеси: угода з турецькою компанією Karpowership, що надає такий тип генерації, зірвалася.

Як повідомляє джерело «Думської», головна причина невдачі — відсутність гарантій безпеки (зазначимо, раніше ми вважали, що рф не ризикне бити по суднах «друга Реджепа»).

Переговори з турками вела «Енергетична компанія України», яка 2023 року підписала меморандум про надання 500 МВт електроенергії. Планувалося, що в портах Одеської області ошвартуються два судна компанії Karpowership. Почати генерацію вони мали з 1 грудня 2024 року.

Ще влітку минулого року губернатор Олег Кіпер розповів, що особисто спілкувався з постачальниками.

«Працюємо з турецькою стороною, працює міністерство. У них є потужні судна, що видають 250 МВт. Є ті, які працюють на дизельному паливі, й ті, які на газі. Ми вивчаємо питання щодо трьох таких суден: один в Ізмаїл, один в Одесу й один у Південний поставити, — зазначив голова обладміністрації. — В Одесі ми так по суті закриємо пару районів міста. Зараз тривають переговори, щоб увійшли кораблі, але в них перше запитання: «Дайте безпеку». Ми кажемо: «Ви — Туреччина і є безпека, ви берете участь у всіх процесах».

Однак переговори так і не завершилися підписанням продуктивної угоди — Karpowership відмовилася брати участь у проєкті через відсутність гарантій безпеки.

Forbes.ua зазначає, що турецька компанія наполягала на тому, щоб у разі загрози судна могли покинути територіальні води України і вийти у відкрите море. Це означало б, що капітани суден будь-якої миті могли припинити генерацію, залишивши нас без необхідних потужностей. Українська сторона визнала такий підхід неприйнятним — він не гарантував стабільності енергопостачання. Однак основною перешкодою це видання називає високу вартість оренди.

За рік роботи кораблів Україні довелося б заплатити близько 250 мільйонів доларів, що зробило б вироблену ними електроенергію найдорожчою в системі. За оцінками урядових експертів, її собівартість перевищила б ринкові тарифи більш ніж удвічі, особливо в пікові години, коли ціна на ринку сягає 9000 грн за МВт⋅год. Україна сподівалася, що частину фінансових витрат візьмуть на себе міжнародні партнери, однак необхідного фінансування залучити не вдалося.

Попри провал домовленостей, витрачені 300 мільйонів гривень на інфраструктуру для кораблів-електростанцій не будуть втрачені, запевняють у Кабміні. Уряд уже розглядає альтернативне використання підготовлених потужностей для підключення розподіленої газової генерації. Наразі є плани інтегрувати 10-20 газопоршневих установок загальною потужністю 230 МВт, що дасть змогу компенсувати нестачу електроенергії. Таке рішення виявилося більш економічно доцільним, адже вартість будівництва 1 МВт газової генерації в Європі становить близько 450 000 євро, що суттєво дешевше за оренду турецьких кораблів.

«Уся ця історія зі спробою залучення турецьких суден видається дуже дивною, — зазначає оглядач «Думської» Олексій Сухий. — Думаю, фахівці галузі одразу розуміли, що здійснення цього проєкту було малоймовірним. Собівартість однієї квт/години в цьому випадку не має великого значення — в умовах війни, маючи зруйновані електростанції, нам у будь-якому разі потрібна електроенергія. Грубо кажучи, нам однаково скільки вона коштує. Дивно, що чиновники витрачали два роки на марні переговори, від самого початку знаючи, що Туреччина просить гарантії безпеки, дати які просто неможливо. Іншими словами, цей час можна було витратити з більшою користю для енергетики нашого регіону».