Вчитель року: одесит відроджує традиції кобзарства, дає концерти в окопах і вчить дітей патріотизму

Минулого року славу одеській педагогіці приніс викладач фізики з Рішельєвського ліцею Павло Віктор, ставши кращим учителем року за версією Global Teacher Prize, а цього року естафету першості перейняв Максим Трубніков — тепер він кращий учитель України в номінації «Мистецтво». Крім своїх прямих обов'язків, одесит встигає займатися волонтерством, грати в гурті «Друже Музико», давати концерти для захисників в окопах і відроджувати традиції кобзарства. Про те, як за допомогою музики навчити дітей любити батьківщину, цінувати традиції і кайфувати від навчання, він розповів кореспондентові «Думської».

Народжені у 80-90-х часто згадують уроки музики в школі якщо не з часткою відрази, то як мінімум без емоцій. Це був урок, який було заведено прогулювати, адже мало кого в шкільному віці приваблювала перспектива співати «Прощання слов'янки», «Ех, дороги» або виводити в нотному зошиті скрипковий ключ, слухаючи нудну теорію. Усе це знатно пахло нафталіном.

Ці шаблони вдалося зламати одеситу Максиму Трубникову, а свої креативні методики він успішно застосовує в Одеському ліцеї № 9, де працює вчителем музики. Тут кожен його урок — це невеликий концерт, у якому учні стають не тільки глядачами, а й учасниками! Як результат — діти навіть жертвують перервами, щоб більше часу провести з учителем.

Максим Трубніков із тих учителів, які намагаються не тягнути за собою учня, а дбайливо вести за руку. Для цього педагог по життю керується правилом Григорія Сковороди — «тільки той учитель, який живе так, як вчить».

«Я максимально з ним погоджуюся, тому що, коли ти по-справжньому любиш Україну, а не тому, що це популярно, коли ти насправді займаєшся волонтерством, цю автентичність одразу видно», — каже Максим Трубніков.

З 2009 року він грає і співає в гурті «Друже Музико», у репертуарі якого — патріотичні, авторські та народні українські пісні. З ними колектив колесить по фестивалях і концертах не тільки в Україні, а й за її межами. А з 2014 року до концертних майданчиків додалися окопи, бліндажі та військові шпиталі. Тут Трубніков використовує музику як терапевтичний інструмент, яким виліковує тугу за домом, піднімає бойовий дух захисників і віру в себе.

«До 24 лютого не було жодного українського села у фронтовій зоні, де б ми не виступали. Звичайно, ми продовжили свою діяльність і після початку війни. Не так давно ми давали благодійний концерт для місцевих жителів у Херсоні. Прийшли сотні людей! Але весь час на тлі концерту був ритмічний малюнок ворожого обстрілу…», — згадує Максим Трубніков.

Діти завжди з цікавістю слухають розповіді педагога, самі залюбки підключаються до волонтерства і як можуть наближають нашу перемогу.

Однак, переконаний Максим Трубніков, важливо не тільки показувати приклад, а й бути з дітьми на одній хвилі, так би мовити, не відставати від трендів! Найчастіше, щоб осучаснити подачу матеріалу, він робить актуальні аранжування на класичні та народні твори. Наприклад, запросто може зіграти «Ой у вишневому саду» під музику з Nothing Else Matters від гурту Metallika. Уже цікаво, правда?

Інтригує учнів і той момент, що вчитель на початку уроку просить не ховати смартфони, а залишити їх поруч, бо вони можуть знадобитися. Адже будь-яка заборона, переконаний педагог, завжди породжує протидію.

«Кожен вчитель має працювати над собою щодня, приймати постійні виклики, адже те, що було вчора, сьогодні може застаріти. Це стосується й інформаційних технологій. Ми не повинні їх звідти виривати, а використовуючи їх, давати дітям можливість використовувати знання», — вважає Максим Трубніков.

Крім того, за допомогою мистецтва він намагається прищепити школярам інтерес до історії України, якою сам захоплюється багато років. Одесит в енному поколінні, який виріс на Слобідці, Максим Трубніков давно вибрав для себе мовою повсякденного спілкування українську.

«Мій період дорослішання якраз випав на незалежність України. Ще тоді я почав цікавитися історією нашої країни. Сьогодні багато хто не переходить, а повертається до української мови, тому що Одеса й Україна, скільки б нам раніше не намагалися казати протилежне, — це одне й те саме», — упевнений одесит.

З 2010 року Максим Трубніков займається реконструкцією українських старосвітських інструментів і традицій кобзарства. В Одеській кобзарській майстерні він разом з іншими реконструкторами відтворює автентичні музичні інструменти — кобзи, бандури та ліри.

Як відомо, на кобзах найчастіше грали сліпі музиканти і передавали своє ремесло з вуст в уста. Перші креслення старосвітської Кобзи вдалося дістати композитору Миколі Лисенку — дані йому передав останній український кобзар. Саме за цими інструкціями і створюють інструменти в одеській майстерні.

Авторка — Надія Маркевич