Закопати не можна кремувати: як в Одесі наживаються на сімейних трагедіях та інша правда про поховання домашніх тварин

Що робити, якщо ваш домашній улюбленець пішов, образно кажучи, на веселку? До кого звертатися, де і як ховати? Адже самовільне поховання тварини в парках і скверах — це порушення правил благоустрою. 152-га стаття КУпАП — від 340 до 1360 гривень штрафу. Чи є законна альтернатива? І якщо є, то яка ціна цього питання? Може, простіше все-таки порушити правила?

Спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов розбирався в цьому питанні, а заодно дізнався про маніпуляції з прахом тварин.

Кілька місяців тому одеські захисники тварин влаштували скандал у соціальних мережах. Труп великої бездомної собаки лежав на газоні, а забирати його ніхто не поспішав. На щастя, травень видався прохолодним, але все одно.

Мешканці сусіднього будинку дзвонили на гарячу лінію Держпродспоживслужби, яка має працювати 24 години на добу. На їхню думку, саме співробітники цього відомства мали забрати собаку. Додзвонитися їм не вдалося.

Спойлер: ця гаряча лінія взагалі призначена для ящуру та африканської чуми свиней! Ось ви виявите чуму — дзвоніть, одразу відповість.

«До кого звертатися? Хто забере труп собаки?» — обурювалися активісти. Невже, обурювалися вони, мешканцям треба потайки ховати тварину самостійно? І справді…

ВСІ МИ ПОРУШНИКИ ЗАКОНУ (НУ, МАЙЖЕ ВСІ)

У мене є мала піхотна («саперна») лопатка часів Другої світової війни. Я її дістаю, на щастя, рідко: вона призначена для копання могил нашим меншим братам.

Востаннє поховав кота в могилі тещі. Вона любила котиків. Та й я теж. Я ж не міг свого Марвіна викинути в «альтфатер»?

Я порушив закон. В принципі, штраф невеликий. Але ховатися в затишних куточках парків, гарячково копати — неприємно. А що як сприймуть за наркодилера? Викличуть поліцію… І тут можливі різні варіанти.

Добре, якщо з кущів вийде нормальний правоохоронець, який придивиться і скаже лише: «Ваша кішечка побігла до веселки? Співчуваю». А якщо трапиться якийсь нелюд? Потягне до відділку. Протокол обшуку: «Вилучено мертву кішку та саперну лопатку».

Я, поки готував матеріал, брав інтерв'ю у різних людей. Ветеринарів. Чиновників. Поліцейських. І всім ставив запитання: «Де ви ховаєте своїх друзів?»

Більшість відповідала: у лісопосадці, у парку, у себе на галявині в приватному будинку.

Тобто всі або майже всі ми — правопорушники. Є, звичайно, ті, у кого немає собак і кішок, але зараз мова не про них.

ЛЕГАЛЬНИЙ ВИХІД Є, АЛЕ…

Легальний вихід — кремація, але з нею не все так просто.

Розмови про будівництво в Одесі спеціалізованого комунального крематорію для домашніх тварин точаться давно, років 20, напевно. Однак реальні кроки в цьому напрямку почали робити лише нещодавно. У 2018 році міськрада дала дозвіл КП «Центр екологічних проблем та ініціатив» (нині — «Муніципальний центр екологічної безпеки») розробляти технічну документацію щодо відведення земельної ділянки площею 1,4 га на 6-му кілометрі Овідіопольської дороги.

Там мали розмістити муніципальний комплекс допомоги бездомним та домашнім тваринам — із притулком, ветеринарною клінікою, карантинним майданчиком, крематорієм та колумбарієм. Власники померлих улюбленців могли б навіть висаджувати там символічні алеї.

Проєкт центру був готовий уже до 2022 року, але через повномасштабну війну все зупинилося. Ясності щодо того, коли розпочнеться будівництво, немає.

«Реалізація проєкту відкладається через військові дії, — з сумом констатує заступниця директора центру Карина Бєляєва. — Усе переноситься й переноситься. Але ми дуже хочемо його побудувати».

Як з'ясувалося, це ж підприємство відповідає й за збір трупів безхазяйних тварин.

«Мертвих дельфінів теж забираємо, — розповідає Карина. — Ми їх спочатку відвозимо до себе, у велику спеціальну холодильну установку. А потім — до компанії «УКРЕКОПРОМ», яка й займається, власне, кремацією та утилізацією відходів. Ось наш телефон: (048) 798-82-84, диспетчер. Сюди й телефонуйте, якщо ви помітили на вулиці мертву тварину».

Згадане ТОВ «НВК «УКРЕКОПРОМ» (директор Віталій Данькевич, бенефіціари Віталій Ільчук, Татевік Саргсян та Марія Стецюк) — єдина на сьогодні ліцензована компанія в Одесі, яка може спалювати трупи тварин (взагалі, вона займається утилізацією всіх видів відходів, включаючи радіоактивні). До фірми можна звернутися безпосередньо, а можна через посередника — ветеринарну клініку і навіть похоронне агентство.

Ціни на такі послуги чималі. Кремація невеликої тварини (до 10 кг) коштуватиме від 1500 до 7 тисяч грн. Великої — від 9 тисяч грн. Зрозуміло, що не у всіх є такі гроші. А штраф за самовільне поховання дещо менший, як не крути.

Однак є й інший нюанс. На запитання, як відбувається кремація і чи є можливість отримати прах улюбленого песика, в «УКРЕКОПРОМі» мені відповіли:

«Ми не маємо можливості здійснювати індивідуальну обробку відходів, у тому числі домашніх тварин».

Показати сам процес теж відмовилися.

Хай там як, зрозуміло: біологічні відходи — а саме так це офіційно називається — спалюють усі разом. Не відокремлюючи улюбленого Шарика Івана Петровича від Мурки Марини Михайлівни та щура Любави дівчинки Іри.

Тим часом багато фірм-посередників обіцяють видати господарям прах саме їхнього улюбленця. І беруть за це додаткові гроші — мовляв, індивідуальна кремація дорожча. Виходить, обманюють, ніякої індивідуальної кремації не існує?

Власники таких компаній стверджують, що все чесно. Мовляв, за бажанням навіть відео надамо, як кремацію проводять саме вашій тварині. Ось тільки показати такі ролики ніхто не погодився. Конфіденційна інформація.

Яким чином відео, на якому зафіксовано процес спалювання тіла умовної щурихи Анфіски, може порушити права її господарів, незрозуміло.

Словом, є великі сумніви щодо попелу, який видають господарям тварин. І щодо обґрунтованості цін за такі послуги.

Вам можуть під виглядом спалених останків чотириногого члена сім'ї віддати суміш із попелу лабораторних щурів, вилучених у лікарнях під час операцій з приводу апендициту, та кінських мосел. Перевірити це неможливо.

А взагалі, мало бути так. Ось жила-була собі китайська собачка. І померла.

Відправляється в піч.

Ось горить.

Потім прах улюбленця ховають. Це точно він. Що тут такого?

ЯК В ІНШИХ

Я написав своїм знайомим, які роз'їхалися по всьому світу ще в 1990-ті. І ось що вийшло. Давайте спершу подивимося на розцінки на кремацію тварин за кордоном. А потім порівняємо з нашими.

США

Ось що мені розповів мій знайомий, який працює гідом у Нью-Йорку: «Померлих тварин викидають на смітник і закопують у парках. Але загалом у США ставлення до тварин як до членів сім'ї закріпилося давно. Поруч із могилою президента США Франкліна Рузвельта та його дружини стоять надгробки двох його собак — Фали та Чіфа. Екскурсоводи розповідають про це не як про дивацтво, а хваляться своїм президентом — другом тварин».

Загальна кремація (без повернення праху) — від 2246 грн (50 доларів).

Індивідуальна кремація невеликих тварин — від 4492 грн (100 доларів).

Індивідуальна кремація великої собаки — до 26 954 грн (600 доларів).

НІМЕЧЧИНА

Знайомому з Німеччини кремація кішки Машки обійшлася вже в понад 500 євро — це близько 25 565 грн.

За його словами, перед цим родина витратила близько 4 000 євро на клініку — понад 200 тисяч гривень, і ще близько тисячі євро (приблизно 51 130 грн) на терапію до та після госпіталізації. Усього витрати склали приблизно 5 000 євро, тобто чверть мільйона гривень, але врятувати тварину не вдалося. Від таких цін аж зуби скрегочуть.

АВСТРАЛІЯ

Мій старий друг надіслав цю фотографію. Він зберігає прах своїх котів вдома на полиці — з іменами, свічками, фігурками ангелів. Такий собі домашній меморіал. І ми бачимо, що після кремації видають однотипні труни з гравіюванням.

Вартість такої індивідуальної кремації — 300 австралійських доларів за кішку та близько 500 за велику собаку. 300 AUD — приблизно 9,3 тис. грн. 500 AUD — приблизно 15,5 тис. грн. Якщо врахувати рівень доходів в Австралії, ціна цілком доступна.

Без повернення праху тварини послуга обійдеться в 50 австралійських доларів, тобто приблизно в 1540 грн. Як у нас.

Стихійних кладовищ там немає. В Австралії вночі потайки ховати кота під евкаліптом — небезпечно. Поки викопаєш могилку, тобою може поласувати крокодил, тайпан або казуар. Тому австралійці воліють викликати спеціальну службу.

КИТАЙ

А він точно комуністичний?

Деякі компанії пропонують індивідуальні VIP-церемонії вартістю близько 65 тис. грн (9880 юанів, або 1453 долари США). У рекламних матеріалах можна побачити, як четверо людей в однаковій формі урочисто несуть труну з улюбленцем до автомобіля преміумкласу, прикрашеного білими хризантемами. Саме тіло улюбленця готують: миють, стрижуть кігті, розчісують і одягають.

Вартість кремації домашніх тварин у Китаї становить від 1320 до 6600 грн (200-1000 юанів) залежно від ваги улюбленця. У базову вартість входять підготовка тіла, кремація, пам'ятна фотографія та урна або мішечок для праху.

Мене вразило ставлення до своїх померлих улюбленців. Їх одягають, прикрашають квітами. Їм кланяються, дякують за те, що вони робили життя веселішим.

І без проблем знімають процедуру кремації. Все урочисто й сумно.

А у нас, схоже, дурять, причому безжально й нахабно.

ЯК ОБДУРИЛИ АМЕРИКАНЦІВ З ПРАХОМ УЛЮБЛЕНИХ СОБАК

І наостанок ще раз про прах, який вам повертають після індивідуальної кремації. Я свідомо не називаю компанії, що пропонують цю послугу або виготовляють із праху пам'ятні вироби. Більшість із них відкрито спілкувалися з редакцією та детально відповідали на запитання.

Але давайте будемо чесними. Попіл, за повернення якого власник нерідко платить 7-10 тисяч гривень, зрештою залишається символічним об'єктом пам'яті, а не об'єктом, походження якого можна точно підтвердити. Власник просто вірить, що в урні знаходиться саме попіл його улюбленця.

І тут не варто думати, що подібні питання виникають лише в Україні. У різних країнах світу час від часу спалахують гучні скандали.

Так, в американському штаті Пенсильванія прокуратура звинуватила власника компанії Eternity Pet Memorial у тому, що замість індивідуальної кремації власникам видавали прах інших тварин, а тіла багатьох улюбленців взагалі не були кремовані. Слідство вважає потерпілими понад 6500 сімей. Чим закінчиться ця справа, покаже суд.

Ну, а ми чекатимемо. Тож моя лопатка, на жаль, таки знадобиться.

Автор — Дмитро Жогов