Прийдешня зрада України: світові ЗМІ про події в нашій країні

Про Україну в окупації світові ЗМІ відкрито не пишуть. Страшно. Лише натяками проскакує, що сили України закінчуються. Далі журналісти воліють не заглядати. Там пекло.

Як у фільмі «Не дивіться наверх». Ніхто не вглядається в небо, звідки незабаром з'явиться комета «вбивця Землі», всі зацікавлено спостерігають за майбутніми виборами в США, які здаються важливішими за катастрофу.

Видання The New York Times повідомило, що, за оцінкою влади США, Україні вистачить військових на ведення війни ще 6-12 місяців.

Оглядач Washington Post Ішаан Тарур повідомляє: «В Америці і в Європі поширюються цинізм і втома, і навіть найпереконаніші прихильники України визнають, що можливості Заходу підтримувати Київ у війні починають вичерпуватися».

На сайті Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI) у статті «Прийдешня зрада України» пишуть:

«Підтримка США завжди надходила занадто пізно, і її було занадто мало. Байден однією рукою допомагав Україні, а іншою — був обережним, намагаючись запобігти перетворенню конфлікту на ядерний. У результаті Україна відчуває, що вона отримала достатньо, щоб не програти, але недостатньо, щоб перемогти».

«Найімовірнішим результатом війни буде тимчасове залишення частини території України під російською окупацією», — сказав президент Чехії Петр Павел у вересні.

Американське друковане та інтернет-видання The Hill говорить (дуже різко) про нерішучість США.

«У своїй подячній промові на Національному з'їзді Демократичної партії Камала Гарріс процитувала пам'ятну пораду своєї матері: «Ніколи нічого не роби наполовину». На жаль, Президент Байден не дотримується цієї поради, коли справа стосується України.

Натомість він прирік Україну на довгу війну на виснаження і, можливо, на національну смерть, повільно надаючи підтримку США у вигляді зброї та дозволу на її використання.

Ця безвихідна ситуація обернулася величезними втратами в життях українців, руйнуванням історичних українських міст і життєзабезпечувальної інфраструктури, а також втратою суверенітету над своєю територією — те, що США, Велика Британія і Російська Федерація урочисто гарантували в Будапештському меморандумі 2004 року».

Кумедно, що американці згадують Будапештський Меморандум, в якому Україні ніхто нічого не гарантував.

The Еconomist пише: «Чи може бути ще один напад? Чи буде він на країну НАТО, змусивши союзників діяти? Пан Путін натякнув на нацизм у Прибалтиці, повторивши привід, який він використовував для вторгнення в Україну; -У цієї трійці також багато російськомовного населення. Рік тому жартували, що заява Росії про наявність найкращої армії в Європі була безглуздою: у неї навіть не було найкращої армії в Україні. Сьогодні так думають небагато людей, враховуючи здатність Росії продовжувати постачати людей швидше, ніж у її супротивника. Путін став командувачем єдиної в Європі бойової сили із загартованими в боях солдатами з військовими навичками ХХІ століття. Якби він контролював українську державу, він би контролював дві такі військові машини! Противники — це європейці, які бояться війни, можливо, з ненадійною американською підтримкою і виснаженими арсеналами. Чи можуть Польща чи Німеччина почати власне ядерне стримування?»

І чи наважаться? Хоча б себе захистити.