Україна вперше проводить загальновійськову операцію на території Росії: все тільки починається? (колонка)

Операція Сил оборони в Курській області нацистської росії розгортається настільки стрімко, що починає нагадувати битву за Слобожанщину (контрнаступ у Харківській області) восени 2022 року.  

Новинні видання не встигають за військами: щойно медіа повідомляють про зайняття українськими захисниками 11 сіл, як приходить звістка про взяття міста Суджа. Коли я сів за цей матеріал, з'явилася інформація, що увійшли й до іншого райцентру — Кореневого. І просування триває.  

Історичний контекст: українці вперше в історії беруть російські міста. Такого не було ні в епоху війн XVII століття (якщо не брати до уваги похід Сагайдачного, але він усе ж діяв як підданий Речі Посполитої), ні під час Визвольних Змагань 1917-1921 років. Але всі, напевно, вже звикли, що на цій війні дуже багато чого відбувається вперше. Ми нація новаторів і просто зараз пишемо нову сторінку військової історії людства!  

Те, що те, що відбувається на Курщині, не звичайний рейд, на кшталт торішньої вилазки Російського добровольчого корпусу ГУР МО України в Бєлгородську область, стало зрозуміло ще вчора, коли з'явилися кадри української техніки з новими тактичними значками — білими трикутниками. Такими фігурами зазвичай маркують техніку спеціально створеного під якісь цілі угруповання військ (не рейдової групи), причому безпосередньо перед початком операції, щоб ворог не встиг приготуватися і використовувати такі малюнки у своїх цілях. Досі, нагадаю, основним тактичним знаком на українських бойових машинах був хрест, раніше — дві смуги.

Які ж сили оперують у Курській області? Ми можемо лише здогадуватися, але, схоже, не батальйон й не два, а набагато більше. Не виключено, й російські «воєнкори» прямо про це кажуть, що кілька бригад (називається число від двох до п'яти, розділених на два ешелони), і тоді, виходить, операція зовсім серйозна. І цілі в неї серйозні — не просто «бентежити».

Які ж? Навряд чи, звичайно, Курська АЕС. До неї від нинішньої лінії фронту кілометрів 50. У противника в цій місцевості до 10 тисяч осіб особового складу групи військ «Сєвер» (перекладається як «Північ»). Це мала частина: більша намагається щось зробити під Вовчанськом Харківської області, — але і такого наряду достатньо для ударів по українському війську, яке зайшло занадто глибоко. Оточити не оточать, але спершу уповільнити, а потім зупинити цілком можуть. Гнучка оборона, все таке. Тут багато що залежить від того, наскільки розуміють обстановку українські та російські воєначальники, у кого краща розвідка тощо.

Наскільки ми можемо судити зараз, класичного прориву оборони супротивника з боку українських захисників не було — вони зламали лише легку завісу з якихось військовослужбовців строкової служби та кадировців, які їх підпирали (і які, якщо вірити свідченням полонених, просто втекли). Тобто основні позиції ворога десь в іншому місці.  

Словом, поки що будь-які висновки робити рано. Зрозуміло лише, що відбуваються серйозні події, що Сили оборони знову зуміли потайки сколотити ударне угруповання і на повну котушку скористалися фактором раптовості.

Не виключено, що операція розбита на кілька етапів і наступний почнеться зовсім не в Курській області.  

Чекаємо, молимося і віримо у Збройні сили.  

Україна обов'язково переможе!  

Автор — Віктор Босняк, оглядач «Думської»