Українською про українську. Вона варта того, щоб її захищали, і потребує захисту! (колонка головного редактора)
Друзі! Вперше вирішив написати колонку українською. І не тому, що ухвалений у четвер закон зобов’язує «Думську» створити українську версію сайту. Ви знаєте, що ми це планували досить давно, але все не доходили руки. Тепер зробимо точно, незалежно від перехідного періоду (нам дали понад два роки) та подальшої долі самого нормативного акту. До речі, стосовно останнього є певні побоювання. Але на цьому ми ще зупинимося.
Ні, я пишу ці рядки для того, щоб показати: жодної проблеми в тому, щоб писати та говорити українською для громадянина України, який закінчив українську школу, немає. Було б бажання. Ви знаєте, що я російськомовний, ви знаєте, що російськомовним є наше видання, і ми залишимося таким, але українська версія буде, і це, повторюся, не проблема. Виконати вимоги закону ми можемо. І виконаємо.
А зараз декілька тез щодо самого нормативного акту.
Перша, і головна. Україні такий закон потрібен!
Наша нація вже четверте століття веде виснажливу боротьбу за самовизначення і окрему від сусідніх народів державу. І однією з найважливіших ознак української ідентичності є саме мова. Поки є українська мова – є окрема українська нація. В складі якої, звісно, завжди залишається місце і для представників інших етносів, що поділяють загальноукраїнські прагнення та цінності. Цих цінностей багато. Це і демократія, і повага до інших, і ненависть до імперій та будь-якого пригнічення людиною людини. А ще це українська мова, повага до якої і знання якої – той самий маркер, що відокремлює нас (незалежно від етнічного походження, я наполягаю на цьому) від сусідів, які – знов-таки сторіччями! – намагалися розмити українську ідентичність, поглинути її, зробити українців частиною інших національних проектів. Поляки полонізували, угорці мадяризували, росіяни русифікували. Далі за інших просунулись останні, і це одна з найбільших загроз українській нації, що існує зараз.
Два мільйони українців, які постійно мешкають в Російській Федерації і здебільшого є громадянами цієї держави, практично повністю асимільовані, вважають себе росіянами і підтримують агресивну війну, яку путінський режим веде проти нас, проти їхньої історичної Батьківщини. А почалося все з мови. До речі, на Росії немає жодної української школи. Жодної на два мільйони українців!
Дійсно, є приклади, коли нації створювались та відвойовували право на власну державу, майже втративши мову. Лише 20% ірландців вільно володіють гельською, але це не допомогло Великій Британії їх асимілювати, і після кількох повстань та воєн Ірландія все ж таки стала вільною державою. Республікою. Але в ірландців ідентичність вибудувана на іншому підґрунті. Вони католики і саме тому змогли вибороти незалежність, не розчинилися у великому британському морі. І саме тому кордони їхньої держави пролягли не вздовж берегової лінії острова і не охопили всі етнічні території. Кордон встановили за релігійною ознакою: де більшість протестантів-англіканців – там Об'єднане королівство, де вони в меншості – там Республіка, Poblacht na hÉireann.
У нас такого релігійного вододілу немає, а є лише усвідомлення своєї унікальності, що ґрунтується зокрема на мові. Навіть якщо ви український етнічний росіянин, який в побуті використовує російську (з фрикативним «г», «шо» та іншими особливостями) від закордонного «брата» вас передусім відрізняє знання її – української мови.
Отже, це все не просто так. Вона варта того, щоб її захищати. І вона потребує захисту!
Я наводив приклад ірландців, які не володіють власною мовою, що це не завадило їм створити повноцінну політичну націю. Є й інший приклад – білоруси. Цей братський нам східнослов'янський народ за останні десятиліття майже втратив мову і зараз стоїть на краю державної, національної і навіть етнічної катастрофи. Суб’єктність білорусів уособлена лише в їхньому диктаторі. Не стане Лукашенка – не буде й білоруської нації. Буде Мінська, Могильовська та інші області великої імперії. Російської.
Ще один приклад, і закінчимо з ними. Франція. Демократична країна, республіка з 230-річним досвідом. Досвідом, у тому числі, націєтворення. Який же це досвід, якщо говорити про мовну політику? Ватникам прохання пристебнутися до крісел. Це знищення регіональних мов і діалектів, приведення всіх до спільного лінгвістичного знаменника, а в останні десятиріччя – ще й боротьба з англіцизмами та американізмами. У 1975-му та 1994 роках П’ята республіка ухвалила два закони про захист французької мови, та такі, що якби вони були прийняті у нас, то виття стояло б на весь цивілізований світ. Останній із законів, 94-665, Loi Toubon, забороняє використовувати в офіційних документах та листуванні навіть слова «e-mail» та «Facebook». І ніхто, окрім кількох маргінальних, здебільшого лівих, груп, не хвилювався.
І ось тут ми переходимо до закону, котрий був затверджений сьогодні. На жаль, остаточна редакція його ще не опублікована, в публічному доступі є лише текст до другого читання. До нього було подано понад 2000 поправок. Втім загальна картина вже зрозуміла, але лише тим, хто цікавиться питанням.
Відсутність правдивої інформації породжує міфи та фобії. Деякі українці чомусь вирішили, що держава буде змушувати їх спілкуватись українською в побуті та стежити, щоб не робили помилок. А до того, хто буде порушувати та помилятися, прийдуть затягнуті в чорну шкіру, з подвійними блискавками в петлицях мовні інспектори та суворо покарають. І командувати всім цим буде їбанута пані Фаріон, озброєна шкіряним же батогом. Пардон, це вже сексуальні фантазії :)
Розчарую. Всього цього не буде. Навіть Фаріон з батогом. Новий закон не стосується і не може стосуватися особистого спілкування, релігійних обрядів, не забороняє друкування книг російською і російськомовні ЗМІ. В ньому багато положень, які страшно звучать, але в дійсності є набагато м’якішими, ніж могли бути. Взяти хоча б той же книгодрук. Закон встановлює, що «видавець зобов’язаний видавати державною мовою не менше 50% усіх виданих ним упродовж календарного року назв книжкових видань». Назв, Карле! Не накладів, не кількості сторінок, а назв. Тобто можна видати десять, наприклад, книг, з яких великим накладом п’ять грубезних романів російською, а інші п’ять – брошурки по п’ять-шість екземплярів. І це наступ на права російськомовних? Яка хунта, такий і наступ!
Якщо б перед авторами закону стояло завдання зламати книгодрук, щоб залишились лише «расово чисті» видавництва, то вони б встановили не імперативну норму про 50 відсотків НАЗВ, а додатковий і значний податок на друк книг іншими мовами, причому це було б прийнято маленькою поправкою до якогось іншого закону, без скандалу та галасу. І ось тут у видавництв почалися би проблеми. Насамперед фінансові. А так – жодної. Тому що ухвалювали закон демократи, а не хунта.
Аналогічно і з іншими страшними положеннями. Хоча, дійсно, є в законі і серйозні перегини, навіть антиконституційні. Я вважаю, що держава не може диктувати мову в приватній сфері обслуговування, як не може встановлювати мову навчання в приватних навчальних закладах. Це навіть у Франції не практикують. Не може вона, держава, я впевнений, і диктувати мову реклами, хоча, згоден, це треба обговорювати.
Викликають певні сумніви спроби створити якісь додаткові виконавчі органи, що будуть здійснювати нагляд за реалізацією мовного законодавства. Вони, може, і потрібні, але у нас досі не запрацювали нормально муніципальні інспектори з паркування, скурвилася патрульна поліція, і навіть НАБУ вже не виглядає загоном паладинів у блискучих одежах. В цих умовах формувати ще один контролюючий орган – безумство. Чи звичайний безвідповідальний популізм.
Але таких моментів в законі небагато, що б там не казали окремі політики. Зате є маса вдалих і правильних положень. Про обов’язкове володіння українською публічними персонами та чиновниками, про іспити для тих, хто претендує на наше громадянство, про заборону місцевим органам влади встановлювати власні мовні правила (про цю проблему «Думська» неодноразово писала). Про правову відповідальність за порушення мовного законодавства, що теж важливо.
Вперше в законі детально прописані права національних меншин та корінних народів. Зараз не буде такого, як у 2012-му, коли Болградська райрада, спираючись на закон Ківалова-Колесніченко,.. відмовилася надавати болгарській статус регіональної мови. Болгарській! Створені правові підстави і для формування національних класів, і для друку національної преси, і ніяка політична кон’юнктура цьому вже не завадить.
Ну і на останок не можу не навести вдалий вислів однієї моєї україномовної знайомої: «Чому якщо кажуть, що мова не має значення, завжди це стосується моєї мови?!».
Впевнений, що цей закон очікує перегляд та зміни. Новий президент, нова Рада, без сумніву, будуть коригувати цей суперечливий акт, лібералізувати його, увідповіднювати Конституції і міжнародним договорам. Але я вірю, що українські політики, — а пан Зеленський є українським політиком, що б там не казали у Москві, — не допустять скасування першого насправді проукраїнського мовного закону. Сподіваюся, що головне в ньому залишиться. Тому що, повертаючись до початку, українська мова варта того, щоб її захищати. І її треба захищати. З іншою не буде нас. Не буде України.
Автор – Олег Константинов, головний редактор «Думської»
Хаска, перестань писать от имени какого-то мифического "они" или "мы", иначе тебе нужно пройти обследование у психиатра на предмет твоего заболевания — диссоциатвного расстройства идентичнсти;) Диссоциати́вное расстро́йство иденти́чности (также используется диагноз расстройство множественной личности, непрофессионалами называется раздвоением личности) — очень редкое психическое расстройство из группы диссоциативных расстройств, при котором личность человека разделяется, и складывается впечатление, что в теле одного человека существует несколько разных личностей (или, в другой терминологии, эго-состояний). При этом в определённые моменты в человеке происходит «переключение», и одна личность сменяет другую. Эти «личности» могут иметь разный пол, возраст, национальность, темперамент, умственные способности, мировоззрение, по-разному реагировать на одни и те же ситуации.
Никто на конституцию и не замахивается. Просто новоиспеченному президенту как- бы уроки учить надо. То-есть, пардон, к заседанию в нормандском формате готовиться.
Да? Принято Тогда хотелось бы услышать те же самые слова, про Конституцию, право на отдых, ну и прочее, только относительно другой особы, отдых на Мальдивах которого вызвал бурное и справедливое возмущение общественности. В том числе и у меня. Но теперь какое-то удивительное споеойствие..Выписана индульгенция. Причем- на 5 лет вперед?
За отдых на Мальдивах тот, кто там отдыхал, получил свои 23% голосов избирателей и пролетел на выборах президента, как фанера над Парижем. Не будет и спокойствия в течение следующих 5-ти лет. Украине нужно отдавать внешний долг в сумме 7, 5 млрд. долларов в этом году. Вот о чем нужно думать, а не о том, что врач будет разговаривать с пациентом на приеме и вести записи в его медицинской карточке на украинском языке. И кто его будет контролировать? Врачи на русском пишут неразборчиво, а что будет на украинском? Кстати, вы знаете как будет на украинском языке диагноз «столбняк»?
"По словам Радченко, согласно закону о выборах президента, в ЦИК есть десять дней со дня повторного голосования для того, чтобы подвести итоги.
"Сегодня, напомните мне, пожалуйста, какое число. Двадцать пятое. По состоянию на 25 число ЦИК приняла почти все протоколы окружных комиссий для проработки. Подчеркиваю. И нам осталось всего лишь три комиссии, которые запланированы на завтра. Окружные. Кроме того, около 40 участковых избирательных комиссий заграничного избирательного округа ", — сказал он." В ЦИК опровергли обвинения Зеленского в затягивании объявления итогов выборов
росіяни, які в 2014 році пішли війною проти України, анексували Крим, принесли нам смерті, знищення інфраструктури, горе і біду, вже бідьше ніколи не будуть нам братами і сестрами. Та вони ніколи такими і не були. На словах начеб-то брати, а насправді завжди держали камінець за пазухою.
Вообще там речь шла не о россиянах (включая украинцев, живущих в РФ и занимающих, как верно заметил Константинов, перимущественно пророссийскую позицию), а о украиснких русских, среди которых много патриотов Украины, приложивших массу усилий для укрепления и защиты независисмости.
Конечно Закон о языке нужен. Еще в начале 90-х нужно было делать то, что делали Балтийские республики в плане своего языка. Несмотря на все попытки окриков великодержавных шовинистов из кремля. Бесспорно, публичные люди должны владеть украинским. Обязаны. Иммигранты — обязательно. С проведением экзаменов на достаточное владение государственным языком.
Фактически тут один язык, английский. Французский-только в Квебеке. Формально- — два государственных, но ничтожно малая часть знает французский в других провинциях. Хотя радиостанции в любой провинции есть, вещающие на французском. Большие проблемы, так-как в Квебеке очень многие плохи знают английский при том, что обучение доступно. Не работает "двуязычие". Пример Швейцарии не работает. Швейцария-это исключение.
в провинции Квебек основной язык французский, в школе обязательный английский. Двуязычие в этой провинции работает. Ну исторически так сложилось. В остальных провинциях знание французского не обязательно, достаточно английского и нет обязательного обучения французского. И никаких языковых проблем..
То, что вы пишете, не существует в реальности, еще раз. Обучение английскому в школе в Квебеке формальное, многие не знают его на достаточном уровне. Кроме того, в Квебеке существует неприятие англоязычной культуры ( как, впрочем, среди англоязычного населения других провинций к франкоязычной культуре Квебека), это фактически «государство в государстве», формально только находится в Канаде. Это факт. То, что вы пишете-это фикция,т.е. только на бумаге. Кстати, многие жители Квебека зачастую не интересуются и французской культурой собственно Франции. Нельзя их отождествлять с французами, живущими во Франции.
Вы похоже не с провинции Квебек, и поведение как «неприятие» вообще непозволительно у канадцев. Толерантность чересчур-это есть правда о поведении канадцев. Улыбка и вежливость.. Французский не знаю, и никогда не было проблем общения ни в офисах ни в публичных местах, тут же переходят на английский. Документооборот, официальные бумаги, так сказать, на французском, тв на французском/ английском.. Только французский знают иммигранты из алжира и других франкоговорящих стран. Наши говорят преимущественно на английском, но для хорошей работы необходимо знание французского( необязательно для ИТ).
ОДНА СТРАНА-ОДИН ЯЗЫК. Двуязычие тут это проблема. Никто тут не перейдет везде и повсеместно и легко на второй язык. Я достаточно тут пожил и квебекцев я достаточно видел , и их средний уровень английского знаю прекрасно. В первый раз когда разговаривал с жительницей Квебека, еще лет 9 назад, удивился столь слабому английскому уканадки. Знакомый, который со мной был, подсказал, «Не удивляйся, это Квебек». Да, в крупных гософисах конечно перейдут на английский. Я-уж не говорю здесь, попробуйте здесь по-французски заговорить! Толерантность-в законах, продекларирована, а в обычной жизни реальное отношение не скроешь. И в частных беседах канадцы об этом говорят. Кстати, с теми, кого канадцы знают хорошо, канадцы охотно шутят и в отношении рас, и в отношении однополых отношений. В кругу тех, кого знают, подчеркиваю. Квебек и остальная Канада это сосуществование. Государство в государстве. Здесь тоже, в госучреждениях найдется кто-то обязательно, кто на двух языках разговаривает. Но попробуйте обратиться по-французcки тут например, в BC, или в Manitoba.
Якщо калькою з російської, то «вірнопідданство». Але цей переклад не буде власне українським словом. Взагалі, багато слів, які в українській є одним словом, російською можна перекласти тільки двома і навпаки. Тому, як на мене, більш художній переклад Вашого слова залежить від контексту і може бути як «вірний короні», наприклад, так і взагалі «підлесливий».
Двома руками підтримую цей закон і пана редактора.Без мови ми втратимо державу.Про це свідчить засилля російських провокаторів на цьому ресурсі.Якби не російська агресія, це ще можна було б терпіти, але зараз вже час настав. Я щодня читаю Думську і буду радий бачити українську мову на улюбленому ресурсі багатьох одеситів.Сам ще не дуже добре володію мовою, але буду вчитися.Слава Україні!
Конституцию почитай и Хартию национальных языков, которую подписала, в том числе, и Украина, а потом пиши добре чи не добре. Тебе может добре, а 40% украинцев нет!
Даже больше, 36% населения считают своим родным -русский язык, плюс к ним венгры, румыны, болгары, цигане, молдаване это данные из Википедии. Чего минусуете? Не нравится правда? Этот закон неконституционный и будет отменён.
36% считают его родным. Но почему вы решили что они все считают что закон про украинский язык то є не добре? Светик с чего это вы и за меня расписались? И за мою семью? Вы что то слишком много на себя берете.
И в чем проблема? Да русский мой родной язык и основной язык общения, но когда я бываю в украиноязычном обществе я перехожу на украинский а в англоязычном на английский. Я не вижу никакаких причин почему мне быть противником украинского языка и причем тут приоритет?
Не один, нас больше чем вы думаете. Русскоязычные разогнали вату 2-го мая, русскоязычные воюют против сепаров и рф на востоке. Я точно знаю что я не один был.
В прекрасной Беларуси до-считались «родным русский» до такой степени, что сейчас гарант суверенитета Лукашенко сейчас сопротивляется, чтобы не ассимилировали Беларусь и не превратили ее в еще один территориальный округ рф. По-принципу очень простому-«раз-по-русски разговаривают, значит россия». Просто хотелось бы уточнить Вашу позицию, вы за превращение Украины или ее части в один из их «тер.округов рф« или-как? Широкое распространение в Украине русского языка объясняется очень просто: все или практически все преподавание в Украине проводилось в империи и в российской и в советской на русском языке. Насаждалось это Москвой, естественно, кем-еще.
Я не ищу дна в отличии от тебя — я ищу выход. А судя по твоему присутствию это действительно дно. Но я уже от него почти оторвался — но ты к подошве прилип как бумажка из туалета и воняешь пипец как. Но рано или поздно ты все равно отлипнешь и займешь свое природное место на дне той выгребной ямы из которой Украина поднялась и в которой совковый РФ остался