У глибокому ворожому тилу знову підірвали залізничний міст: чому це важливо?

Невідомі підірвали опору на залізничному мосту на перегоні Зірка – Чапаєвськ у Самарській області росії.

Про це повідомили у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.

Вибух стався 4 березня близько 6:15 ранку. Через нього відбулася затримка під час руху п'яти поїздів, ще кілька поїздів зупинилися.

У ГУР зазначили, що цим мостом перевозили військові вантажі, у тому числі інженерні боєприпаси, вироблені на заводі «Полімер» у місті Чапаєвськ.

«З огляду на характер пошкоджень залізничного мосту, його використання буде тривалий час неможливим», — наголосили у відомстві.

Зазначимо, що від місця інциденту до кордону України понад 750 кілометрів.

Українські диверсійні групи з перших місяців війни періодично порушують роботу стратегічно важливих комунікацій у ворожому тилу. Наприклад, у квітні 2022 року був підірваний залізничний міст у Білгородській області, яким постачалося вороже угруповання військ у Харківській області.

Подібні інциденти відбувалися і на тимчасово окупованій території. Наші воїни висаджували у повітря важливі мости як на окупованих з 2014 року територіях Луганської та Донецької областей, так і на півдні, наприклад – у Мелітополі.

Новий підрив свідчить не лише про те, що така практика успішно продовжується, а й про те, що наші диверсійні групи удосконалюють свої навички роботи. Все ж таки – відстань до мети чимала.

Нещодавно стало відомо про подвиг розвідника Олега Бабія, який разом зі своєю групою пройшов 600 кілометрів територією росії, щоб на аеродромі спалити стратегічний бомбардувальник Ту-22М3 та пошкодити ще два такі борти.

Таким чином, підрив мосту в Самарській області є не тільки доказом того, що такі завдання для наших спецслужб реальні і здійсненні, а й про бардак, що триває і дуже грає нам на руку з заходами безпеки в тилу противника.

Також тішить те, що за багатьма такими операціями стоять випускники факультету підготовки фахівців військової розвідки та спеціального призначення Військової академії Одеси, про яких раніше писала «Думська».

Автор — Микола Яковенко