В Одесі розгорнулася війна між «добровільними помічниками» воєнкомів і поліції: через що? 

Для цього були вагомі підстави — після введення комендантської години для патрулювання вулиць і чергування на блокпостах у поліції не вистачало співробітників. Тому допомога цивільних стала справжнім порятунком для перекриття можливих ризиків першого періоду війни: цілком вірогідними були закидання російських диверсійно-розвідувальних груп, активізації «сплячих» осередків агентурних мереж фсб і гру, а також ініціативний терор і наведення ракет на цілі з боку «ждунів» різних мастей, яких досі чимало. Крім того, нові «дружинники» цілком перекривали небезпеку мародерства, грабежів і розбоїв від місцевих злочинних угруповань.

Щоправда вже за короткий час щось пішло не так, як задумувалося. У громадські організації сприяння правоохоронним органам, окрім чесних громадян, які щиро бажали допомагати поліції в підтримці порядку, масово пішли люди з, м'яко кажучи, іншою мотивацією. Патрулювання разом із поліцією надало «новим дружинникам» можливості не зовсім, а точніше, зовсім незаконних заробітків. Першими дзвіночками про це стали свідчення пересічних громадян про незаконні обшуки і грубі силові затримання з подальшим зникненням особистих речей і кишенькових грошей у вечірній час і скарги власників дрібних магазинчиків про вилучення спиртного членами ПСПО.

Крім того, корумповані поліцейські стали із задоволенням використовувати своїх «помічників» як понятих на обшуках, під час яких часто підкидали наркотики — старий перевірений метод. Про те, як це відбувалося, «Думській» розповів одесит, офіцер Збройних сил у відставці, який брав участь у діяльності ПСПО:

«У лютому 2022 року мені виповнилося вже 65 років, в армію вже не брали за віком і станом здоров'я, хоча просився добровольцем. Тому пішов патрулювати як дружинник у Суворовському районі. Видали посвідчення, показали поліцейських, з якими мав патрулювати, провели інструктаж у райвідділі. Але коли пішов у перший патруль, був вражений зовнішнім виглядом тих, із ким довелося працювати — типові гопники з району. Перші патрулювання до мене явно придивлялися, все було без пригод, окрім затримання пари п'яних хуліганів. Зате вже за місяць мої напарники і поліцейський сержант затримали вночі на вулиці двох наркоманів. Після недовгої розмови із затриманими їх обшукали і відвели в сторону. А потім… відпустили. Після цього напарники по патрулю запропонували мені «частку» в триста гривень: мовляв, їм «віддячили» затримані. А наступної ночі мій патруль наїхав на підпільну наливайку — на селищі Котовського в багатьох закладах і навіть на перших поверхах звичайних житлових будинків можна постукати будь-коли у вікно й отримати за невеликі гроші склянку горілки. Господаря при мені просто обілетили — він сам вийшов і вручив поліцейському п'ятсот гривень, триста з яких поділили порівну мої напарники. Більше я в патрулі не ходив, зрозумівши, що замість підтримання правопорядку і виявлення ворожих диверсантів на моїх очах створюється злочинне угруповання. Яке контролюється самою поліцією».

Уже в середині 2023 року громадські організації, які «сприяли» поліції, знайшли собі нове і аж ніяк не безкоштовне застосування. ПСПО підключили до силової мобілізації. Вони впевнено долучилися до «бусифікації», виконуючи за поліцейських і воєнкомів найбруднішу роботу — силові затримання чоловіків призовного віку.

Справжня золота жила відкрилася, коли їм запропонували роль посередників у корупційних схемах. Скажімо, якщо людині треба швидко покинути бусик ТЦК після силового затримання, то питання на місці можна вирішити за 500-1000 доларів. Повертають телефон і під наглядом дають можливість зателефонувати ближнім родичам із проханням принести гроші. Часу на це дають не більше ніж півгодини, щоб рідня «бусифікованого» не встигла викликати СБУ або поліцію. Завдання члена ПСПО в цій схемі полягає в тому, щоб запропонувати затриманому такий спосіб повернутися додому, а також зустріти і безпосередньо прийняти хабар від рідні. За це йому належить від 10 до 15%. Утім, після цього він ще зобов'язаний поділитися грошима з керівником організації.

Друга схема — вихід із самого ТЦК, до проходження військово-лікарської комісії. Ціна питання вже набагато вища — від 5 до 7 тисяч доларів або євро. «Дружинники» забезпечують контакти між людиною, яка підлягає мобілізації, її ріднею і співробітниками ТЦК. Частка посередника в цій «операції» коливається від 5 до 10 відсотків від суми, решту він зобов'язаний передати корумпованим військкомам.

Також члени ПСПО можуть за невеликий прайс — від 50 доларів — дати можливість просто зателефонувати зі свого телефону тим, кого тримають у ТЦК без зв'язку з родичами.

Результатом такого стало те, що згадані організації отримали серйозний фінансовий ресурс. За даними джерел «Думської» в обласному центрі комплектації, йдеться про суми в 50-100 тисяч доларів щомісяця.

З початком повномасштабної війни в Україні з'явилися сотні нових громадських організацій зі сприяння правоохоронним органам. Для створення свого «підрозділу» достатньо було зареєструвати за день ГО, набрати кілька десятків друзів і знайомих, одягнути їх у форму, що нагадує поліцейську або військову. «Думская» знайшла в інтернеті шеврони ПСПО, які може замовити будь-хто, хто бажає влитися в смачний процес обілечування співгромадян призовного віку. Однак до всіх цих умов для стабільного «заробітку» необхідно додати найважливіше — тісне знайомство з керівництвом районного або обласного ТЦК.

Крім участі в розподілі корупційних потоків, у членів ПСПО є й інші приємні бонуси. Наприклад, за замовчуванням члени організацій, які співпрацюють із ТЦК, не підлягають мобілізації. Також багато ПСПО донедавна мали й інші доволі солідні заробітки, наприклад, на видачі своїх посвідчень таксистам, які бажають працювати ночами. Така послуга коштувала від півтори до двох тисяч доларів. Як правило, йшлося про доставку повій до клієнтів і додому.

Словом, зовсім не дивно, що влітку 2024 року вся ця ситуація вилилася в запеклий конфлікт. Ресурси обмежені, потреби безмежні. У конкурентну боротьбу ПСПО втрутилися одеські охоронні фірми, які теж беруть участь у корупційних процесах навколо мобілізації. За інформацією «Думської», у червні-серпні 2024 року в Одесі розгорнулася невелика неофіційна війна за право співпраці з ТЦК. Структури-конкуренти влаштовували справжні набіги на блокпости і патрулі «ворожих» ГО і фірм, укладали супротивників мордою в підлогу і навіть насильно завозили до дружніх районних військкоматів для мобілізації.

Найімовірніше, із цим усім і пов'язана спроба замовного вбивства Геннадія Бейбутяна, припинена спецслужбами. Зрозуміло, що офіційно в його організації звинуватили ворога, але віриться в це насилу. Ніяким «відомим одеським активістом» Бейбутян не був, громадською діяльністю не займався — лише заробляв на мобілізації. У лютому 2024 року член його ПСПО розбив скло в автомобілі, з якого знімали на телефон чергову спробу силової «бусифікації» одесита.

Далі буде…

Автор — Георгій Ак-Мурза