В Одессе установят копию памятника Суворову

Гурд   24 июля 2012, 21:32     +1      

Tata! Всё хорошо-я всё это знаю.А что же за памятник Суворову стоял возле Худ. музея! ?Могу справку со Свердлова принести.

O'tsvan   24 июля 2012, 22:53     +2      

Tata и Рамон Меркадер II 

Справедливости ради и в защиту Гурда:
Памятник, впереди Дворца Потоцких (Нарышкиных) БЫЛ.
Вот фото.

Гурд  справка не нужна :)

O'tsvan   24 июля 2012, 22:54     0      

Теперь на этом месте

Alik   26 июля 2012, 23:01     0      

Оскільки імператриця готувалася до війни з Туреччиною, в якій українському козацтву відводилася чи не вирішальна роль, Катерина ІІ змирилася з самовільним обранням кошового і визнала Петра Івановича на цій посаді.

Саме у російсько-турецькій війні 1768 – 1774 років кошовий отаман П. Калнишевський увійшов до історії як видатний військовий діяч. Треба відзначити, що ланцюг успішних військових операцій, які по справжньому були оцінені Катериною ІІ і знайшли своє письмове відображення, були проведені козаками на чолі з П. Калнишевським саме поблизу турецької фортеці Хаджибей, яка була розташована на території теперішнього Приморського бульвару м. Одеси.

Так, 12 червня 1770 р. під безпосереднім керівництвом кошового, якому було вже 80 років, запорожці захопили передмістя Хаджибея, а 13 липня 1770 р., під обстрілом турецького флоту і з фортеці козаки захопили форштадт Хаджибея. Про хоробрість запорожців під час цього бою головнокомандуючий Другою армією Петро Панін негайно доповів цариці.

Катерина ІІ настільки була вражена цими успішними бойовими діями, а також кількістю здобичі, що тут же похвалилася цим у листі від 22 червня 1770 р., адресованому Вольтеру.

У цьому ж 1770 році за особливі заслуги у боях проти турецьких військ Катерина ІІ усьому війську Запорізькому оголосила подяку за відвагу, а самого отамана П. Калнишевського цариця нагородила найвищою нагородою імперії – орденом Андрія Первозванного і присвоїла йому військове звання генерал-лейтенанта російської армії. Відомо, що саму медаль було зроблено зі щирого золота й осипано діамантами.

Запорізьке козацтво, значною мірою завдяки особі Петра Калнишевського стало «модним явищем» у придворних колах Петербургу. Багато російських вельмож і офіцерів прагнули записатися в реєстр війська Запорізького, прославленого перемогами в битвах. Сам новоросійський генерал-губернатор Г. Потьомкін висловлював свою пошану і любов до війська Запорізького. У 1772 році Потьомкін навіть розіграв фарс, попросивши П. Калнишевського записати його в козаки, що і було зроблено.

 Як кошовий отаман Калнишевський проявив себе як видатний державний, політичний, дипломатичний і військовий діяч. Калнишевський, уміло будував дипломатичні відносини і, уникаючи прямої конфронтації з Росією, намагався вести самостійну політику і передусім почав зміцнювати економічну незалежність Запорізької вольниці. Завдяки його ініціативі, в диких степах почали зростати села, хутори-зимівники, в яких селилися втікачі з кріпосної неволі, звільнені в'язні з турецького і татарського полону. На запорізькі землі Калнишевський переманює також молдаван і болгар з Нової Сербії, Полину і Буджака. Результатом його зусиль стала поява 45 нових сіл, більше 4 тисяч хуторів-зимівників, в яких до 1775 р. проживало близько 50 тисяч хліборобів.

Hercules 26 июля 2012, 23:42     0      

А.В.Суворов, безусловно, великий полководец!!!
Но непосредственного участия во взятии Хаджибея не принимал, а с армией находился под стенами Измаила, ожидая войска де Рибаса песле взятия тем Хаджибея.Де Рибас руководил всей хаджибейской операцией, а по окончании присоединился к Суворову и стал его правой рукой при штурме Измаила! Не Кутузов, как убеждали нас.
В хаджибейской операции были подняты из воды около 200 судов для блокады с моря помощи турецкому гарнизону.Под началом де Рибаса служили не только, относительно, малочисленные украинские казаки, но донские казаки со своими атоманами, пластуны, солдаты и офицеры суворовской армии.Все верой и правдой российской короне.Стратегическое руководство всеми операциями на Юге осуществлял князь Потёмкин.
По меньшей мере странно, что такого монументального памятника в Одессе удостоин только один, но третьестепенный участник тех событий.
Де Рибас убедил императрицу построить в этой удобной бухте город.Де Рибас был косвенным «виновником» имени города ОДЕССА! Де Рибас был первым губернатором.
Всё описано в «100-летие падения Хаджибея» и «100-летие основания г.Одесса» — книгах, выпущенных в 1892 и 1894г.г., соответственно.О роли Головатого…там ни слова.
Главенствующая роль Черноморского казачества — продукт ющенковщины!
Де Рибас захоронен в Санкт Петербурге.Кроме названия улицы, которую неоднократно и безуспешно пытались переименовать, де Рибасу, исторической для города личности, установлен скромный и незаметный памятник в месте, где редко бывают не только туристы и гости города, но и сами одесситы.
Позор предавать забвению историю своего города!!!
Отсюда и мой вопрос о том почему такие горячие споры об установке памятников личностям, имеющим косвенное отношение к истории города, в то время когда не воздано должное и принижен один из основателей.
Слава Господу, что не забыты: давшая имя городу, Екатерина Великая; покровитель — император Александр; просветители — Дюк де Ришелье и граф Воронцов; создатель городских коммуникаций — Ланжерон!

Hercules 27 июля 2012, 00:19     0      

Спасибо за, глубоко обдуманный и обстоятельный ответ!