В Одесской области открыли памятник Лесе Украинке

Никузькин.   17 жовтня 2012, 12:18     +28      

Признаюсь, хотел написать другое, но когда прочел, что скульптуру высек местный умелец и рассмотрел снимок скульптуры, то уже ничего кроме похвалы не скажу. Хороша скульптура и удачи скульптору!!!

KM@   17 жовтня 2012, 12:38     +12      

народ будет думать, что это памятник Юле Тимошенко ) )

Tupop 17 жовтня 2012, 12:43     +32      

Скульптура на удивление красивая. В отличие от современных образчиков. Жаль, не этот скульптор делал памятник Высоцкому.

Кассандра   17 жовтня 2012, 13:03     +17      

Соглашусь со всеми, прекрасная работа!

svt 17 жовтня 2012, 13:08     -11      

как по мне — скульптура в стиле надгробия.

Лобстер.   17 жовтня 2012, 13:20     +15      

Нормальный такой памятник. Видно, что скульптор живет идеей своего творения.

Ыгрок   17 жовтня 2012, 13:31     -1      

Молодцы. Очень приятная работа. Хотел бы я в своей коллекции иметь такую же фарфоровую статуэтку.

Darth Vader   17 жовтня 2012, 13:55     -11      

Колхоз — дело добровольное, захотели и поставили, пускай стоит.
Только вот непонятно, какое отношение Лариса Петровна Косач-Квитка имеет к Белгород-Днестровскому и данному конкретному училищу? Лучше б Васе Ломаченко памятник поставили, честное слово:)

Тетяна Ющенко 17 жовтня 2012, 14:21     0      

Була Леся Українка в Білгорорд-Дністровській фортеці.Їздила з Одеси.Милувалась Дністровським лиманом.

Тетяна Ющенко 17 жовтня 2012, 14:43     0      

На крилах пісень
Подорож до моря
 «Ой високо сонце в яснім небі стало…»

 Леся Українка   X   
Варіанти тексту

Канонічний текст

Першодрук
   


 Ой високо сонце в яснім небі стало,

 Гаряче проміння та й порозсипало,

 По хвилях блакитних пливе човен прудко.

 От і берег видко! прибули ми хутко.

 Ой вже сонечко яснеє та стало на межі,

 Освітило аккерманські турецькії вежі.

 Сі круглії вежі й високії мури – 

 Страшні та суворі, непевні, понурі,

 І скрізь у тих мурах стрільниці-бійниці,

 При вежах тих сумні «темнії темниці».

 В сих темницях колись наші та приймали горе,

 Слали думки крилатії через сине море…

 У темних темницях нема ні віконця,

 Не видко з них світла ні ясного сонця!

 А світ такий красний, хороший, розкішний!

 Під ясним промінням лиман такий пишний.

 Його хвиля край берега ясно так синіє,

 А дедалі ледве-ледве, мов туман, леліє…

 Глянуть на лиман той, – втішається око!

 Колись його хвилі вкривались широко

 Тими байдаками, легкими чайками,

 Що плили на сей бік та за козаками:

 Швидко рідних визволяти козаки летіли…

 За мурами високими вороги тремтіли…

 Славо, наша згубо! славо, наша мати!

 Тяжко зажуритись, як тебе згадати!

 Кров’ю обкипіла вся наша давнина!

 Кров’ю затопила долю Україна.

 Ой лимане-лиманочку, хвиле каламутна!

 Де поділась наша воля, слава наша смутна?

 Все мина! .. Від слави давньої давнини

 Лиш зостались вежі та німії стіни!

 Де ходили люті турки-яничари,

 Там пасуться мирні овечок отари…

 Де полягла козацькая голова думлива,

 Виріс там будяк колючий та глуха кропива.

 Виросла там квітка у темниці, в ямі,

 Ми її зірвали, – нехай буде з нами!

 Квітка тая, може, виросла з якого

 Козацького серця, щирого, палкого?..

 Чи гадав той козаченько, йдучи на чужину,

 Що вернеться з його серця квітка на Вкраїну?.

 Сумно тут усюди, так пусто, так глухо,

 У цілому замку немає ні духа,

 Коло брами тільки мінарет тоненький,

 Там курінь приладив вівчар молоденький.

 Та в курені-мінареті вівчаря немає, – 

 Он він з вежі високої на діл поглядає.

 З високої вежі вівчарику видко,

 Як котяться хвилі лиманові швидко,

 А далі зникають у синьому морі…

 Вівчарика погляд блукає в просторі.

 Має він простор широкий для думок та гадок,

 Що то він тепер гадає, лицарський нащадок?..

Violetta   17 жовтня 2012, 15:00     +8      

Отличный памятник. Оказывается, еще есть у нас таланты

Википедист 17 жовтня 2012, 18:22     +3      

Красиво!
Есть что-то от «Венеры» Боттичелли.