The Times: восени українські військові намагалися повернути Запорізьку АЕС, але марно

Таємну спробу повернути Запорізьку атомну станцію зробив Київ у жовтні 2022 року.

Про те, чим була викликана і як проходила операція, пише The Times.

Майже 600 елітних українських військових, розосереджених уздовж Дніпра і понад 30 суден, «начинених зброєю — грізними подарунками від друзів із Заходу», взяли участь у цій «авантюрній» операції.

Їхній наказ: почати наступ, щоб відбити Запорізьку атомну електростанцію в росіян на протилежному березі.

Київ ніколи не визнавав факт нападу на найбільшу в Європі атомну електростанцію, але українські спецпризначенці, співробітники військової розвідки і військово-морського флоту, які брали участь в операції, розповіли The Times подробиці вкрай небезпечної операції з повернення об'єкта.

До ночі нальоту російські війська утримували електростанцію понад шість місяців, використовуючи її територію для обстрілу українських міст на іншому березі і великого металургійного заводу в Нікополі. Відчайдушна спроба України повернути об'єкт і причини, через які вона це зробила, підкреслюють ризик ядерної катастрофи на спірній станції для Європи.

Рафаель Гроссі, голова Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), відвідав об'єкт минулого тижня у спробі укласти угоду про демілітаризацію території навколо шести ядерних реакторів.

«Дуже, дуже важливо, щоб ми погодилися з фундаментальним принципом, що атомна електростанція не повинна піддаватися нападу за жодних обставин», — сказав Гроссі під час свого візиту, що відбувся через тиждень після того, як The Times попросила МАГАТЕ прокоментувати рейд. «Вона також не повинна використовуватися для нападу на інших. Ядерна аварія з радіологічними наслідками не пощадить нікого».

Час Х - 19 жовтня 2022-го. Учасники операції розуміли, якщо вони переживуть війну, то про їхню місію можна буде розповідати онукам, сказав один з офіцерів.

«Ідея полягала в тому, що це буде бій тільки піхоти. Вони не зможуть використовувати проти нас артилерію, оскільки це атомна станція», — сказав офіцер.

Навіть наймолодші з його братів по зброї були вже загартовані в боях, їх набирали з добірних підрозділів військової розвідки України, ГУР, включно з батальйоном «Шаман», полком «Кракен» і Українським іноземним легіоном. Однак ніхто з них не очікував того опору, з яким вони зіткнуться на електростанції.

«Росіяни побудували дуже щільну оборону, вони все замінували, — продовжував офіцер. Коли ми наближалися, вони навіть підтягнули танки й артилерію і почали обстрілювати нас просто на воді».

Попри стратегічну важливість об'єкта, російська окупація була недисциплінованою, хаотичною та небезпечною, запевняє голова «Енергоатому» Петро Котін.

«Вони роблять усе, що хочуть, коли їм спаде на думку. Наприклад, одна група починає ремонтувати лінію, що з'єднує ЗАЕС з українською електромережею, а інша група обстрілює її».

Хоча реактори зупинені з 11 вересня, щоб уникнути катастрофи, станції необхідна електрика для перекачування теплоносія навколо ядерного топлива.

«Станція вже шість разів була в режимі повного вимкнення, працюючи тільки на резервних дизельних генераторах, запас палива на яких зараз становить два тижні. Якщо вони зупиняться, то відбудеться плавлення в шести реакторах і шести басейнах із відпрацьованим паливом. Деякі реактори розплавляться за три години, деяким знадобиться день», — додав Котін.

За словами працівників станції, перед рейдом російські війська катували персонал, відповідальний за безпечну експлуатацію реакторів, що збільшує ризик людської помилки, яка призвела до катастрофи в Чорнобилі. За два дні до штурму, 17 жовтня, «Енергоатом» повідомив, що Олега Костюкова та Олега Ошека, двох старших працівників, від яких залежить безпечна робота реактора, викрали російські війська, що ще більше підвищило рівень небезпеки.

До жовтня на станції було порушено всі сім основних принципів ядерної безпеки, згідно з МАГАТЕ, яке заявило, що присутність російських військ на її території веде до катастрофи. Адміністрація президента Зеленського звернулася до Організації Об'єднаних Націй із проханням допомогти виставити путінські війська, але тижні дипломатії не змогли усунути загрозу. Україна вирішила взяти справу у свої руки.

Коли катери спецпідрозділу перетинали ділянку річки завширшки майже три милі, високоточні ракети Himars вдарили по російських позиціях на березі річки.

«Це працює наша артилерія і Himars. Ось вони обстрілюють нас у воді, на Дніпрі», — розповідав офіцер, показуючи відеозапис штурму The Times, пояснюючи, як його патрульний катер промацував російську оборону на березі в пошуках слабких місць.

На запитання про те, чи надавали США цілі для Himars перед рейдом, джерело в американському оборонному відомстві підтвердило, що «чутливі до часу» розвіддані були надані українським спецпідрозділам, хоча вони відмовилися повідомити конкретні деталі. «Ми ділимося з ними інформацією, але вони самі відповідають за вибір, розстановку пріоритетів і остаточні рішення щодо боротьби із загрозами», — сказало джерело.

Щойно українські катери наблизилися до берегової лінії, російські гармати відкрили вогонь, змусивши солдатів змінити напрямок.

«У нас були швидкісні катери, багато катерів», — сказав офіцер. «Ми неодноразово атакували їхні позиції, з нашого берега на їхній берег. Вони продовжували обстрілювати нас, дуже сильний обстріл».

Жменька українських спецпризначенців на невеликих човнах зуміла дістатися берега на світанку і вступила з росіянами в тригодинну перестрілку на околиці міста Енергодар, що примикає до заводу. Однак основні сили не змогли висадитися на берег.

«Проникнення такої великої групи було неможливим, — сказав офіцер спецзагону. З невеликими групами, так, ми просувалися, проникали та билися з ними. Але з великою групою це було неможливо, оскільки вони таїлися всюди».

Його команда намагалася вступити в бій з танками на береговій лінії, але було важко стріляти з протитанкових гармат, рухаючись на швидкості по воді. Більші катери маневрували, намагаючись атакувати Енергодар з протилежного флангу, але постійний град вогню врешті-решт змусив усіх українців відступити.

«Безліч життів було врятовано завдяки командиру цієї операції. Коли він зрозумів, що буде дуже, дуже важко і ми зазнаємо великих втрат, замість того, щоб тупо сказати: «Вперед!», він вирішив, що ми можемо відступити», — додає військовий.

Навіть серед високопоставлених українських чиновників, які переконані, що росіян потрібно вибити, спроба силового захоплення станції вважається спірною.

«Якщо наша армія зможе просунутися на південь у бік Криму, у бік Мелітополя, то це єдиний варіант — ніяких прямих обстрілів заводу, ніякого прямого просування на територію заводу з прямими діями проти росіян. Дуже небезпечно робити такі речі поблизу ядерного матеріалу. Будь-яке пошкодження принесе радіацію людям і всьому світу», — додав Котін з «Енергоатому».

Однак найбільшою загрозою для станції залишається російська присутність на ній, наголосив Котін. Сьогодні росіяни використовують центри управління як казарми, встановлюють кулеметні установки на дахах будівель станції та будують укріплення поруч зі сховищами радіоактивних матеріалів. Вони тримають вантажівки з боєприпасами всередині турбінних залів реакторів, ризикуючи отримати ядерний інцидент, який може затьмарити життя України на десятиліття, додав він.