В Одеській області чиновники відмовилися допомогти бабусі доставити тіло загиблого на фронті онука в рідне місто (відео)

Оплатити доставку тіла 20-річного військовослужбовця Національної гвардії України Дмитра Гаяна з Дніпра до рідного Подільська відмовилися в мерії міста і в місцевому ТЦК.

Про це «Думській» розповіла бабуся загиблого захисника Світлана Гайан, яка виховувала його з двох років.

Жінка згадує, що того фатального дня онук дзвонив їй на мобільний, але вона не встигла взяти слухавку, а через кілька хвилин зв'язку з ним уже не було. Через три дні їй повідомили, що Дмитро загинув під обстрілом, а його тіло перебуває в Дніпрі.

Бабуся сповістила батька хлопця, який живе з іншою сім'єю, і вони разом поїхали в райадміністрацію, де їм пообіцяли виділити для похорону труну, хрест, покривало і подушку. Потім вони поїхали в ТЦК із проханням допомогти доставити тіло в Подільськ, однак воєнкоми заявили вбитим горем родичам, що в них немає ні машини, ні бензину.

«Вийшов майор якийсь і сказав, що дитина в них не числиться. Я кажу, як же не числиться, якщо я особисто з ним приходила до вас приписне свідоцтво забирати? А машини, каже, у нас немає, і коштів немає. Я кажу, подивіться за вікно, скільки машин біля військкомату, і всі новенькі. Кажу, що поки ви мені тіло дитини не привезете, я не піду. Зрештою, зять умовив мене піти, найняв машину в похоронному агентстві, і ми поїхали до Дніпра, забрали Дмитра», — згадує Світлана Гайан.

Так співпало, що похорон Дмитра відбувався в день другої річниці початку російського повномасштабного вторгнення. На центральній площі проводили панахиду, на яку з'їхалися тисячі людей з навколишніх сіл і селищ. Світлана Гайан попросила мікрофон, щоб розповісти, як влада ставиться до полеглих Героїв, однак їй спробували завадити. Віцемер Подольська Людмила Задорожна (отримала крісло внаслідок союзу між «Слугою народу» та ОПЗЖ, — Ред.) усім своїм виглядом показувала, що не згодна з промовницею. Можливо, її збентежив той факт, що вона прийшла на похорон у норковій шубі, а вбита горем жінка розповідала про те, як у воєнкомів не знайшлося грошей на транспортування тіла.

«Стали мені говорити, мовляв, не час для слів, у нас тут панахида. А я у відповідь: у мене он панахида в труні ліворуч від мене лежить. Намагалися глушити мікрофон, але люди заступилися. Потім ми із зятем зуміли пробитися на прийом до голови РВА Лазаренка, де він заявив, що, виявляється, мені дзвонили мер Албанський і керівництво ТЦК, пропонували допомогу, а я відмовилася. Я кажу, навіщо ви так? Мені ніхто нічого не пропонував. Він викликав Албанського і когось із ТЦК, вони м'ялися, мовчали, так нічого і не відповіли. У підсумку ми жодної компенсації так і не отримали», — розповіла Світлана Гайан.