Напередодні зими агресор вирішив «вбомбити» Україну в кам`яний вік, але лише демонструє свою слабкість (колонка головного редактора)

Події останніх тижнів — серія масованих ракетних обстрілів українських міст, спочатку ракетами, потім «шахідами», потім знову ракетами — говорять про два важливі моменти.

Перший — це явно початок нового етапу повномасштабної війни. росія, стрімко втрачаючи військову міць, несучи страшні втрати на фронті, все більше вдається до суто терористичних методів, прагнучи залякати передусім мирних громадян. З 10 жовтня удари завдаються переважно по об'єктах енергетичної та транспортної інфраструктури. Цілі, які переслідує агресор, очевидні: напередодні зими, яка й так обіцяє бути найскладнішою за всі роки нашої незалежності, «вбомбити» Україну у кам'яний вік. Щоб і опалення не було, і світло з водою, якщо б подавалися, то за графіком. Щоб всі українці відчули, так би мовити, гнів путіна.

Ефективність такої стратегії є дуже сумнівною: мені здається, ще жоден народ не вдалося зламати ударами по мирних об'єктах, результат зазвичай прямо протилежний. Але факт залишається фактом: вони роблять ставку саме на терор. І цим — це другий момент — демонструють свою слабкість!

Зверніть увагу, що при всьому масштабі ракетного удару 10 жовтня — мабуть, такого з 24 лютого ще не було — у ньому задіяли цілий, як кажуть військові, «зоопарк» боєприпасів. Там були і «калібри», і всілякі «ха». Кожної тварини, так би мовити, по парі. Наступного дня наліт був уже слабший, а потім вони зовсім переключилися на безпілотники. Трохи пізніше наскребли ще якусь кількість «олівців», але масштаби явно не ті. Сьогодні, наприклад, росіяни випустили 36 ракет. Дванадцять днів тому було 84 ракети та 24 БПЛА.

Навряд чи, звичайно, це означає, що у росіян зовсім не залишилося такого роду зброї, але те, що вони мають цілу низку проблем із накопиченням виробів і доставкою їх у місця пусків — факт. Ще один факт — ефективність, яку демонструють наші Повітряні сили : сьогодні вони збили більше половини випущених ворогом ракет.

Що стосується безпілотників, то у випадку з ними відсоток знищення ще вищий: це можна пояснити їх досить примітивною конструкцією та зовсім не визначними тактико-технічними характеристиками. Швидкість іранської «балалайки» можна порівняти з такою у біплана часів Першої світової, і шумить вона аналогічним чином. Наводиться за заздалегідь встановленими координатами та в польоті не коригується. Тобто мобільну, військову ціль вразити не може — лише цивільну, стаціонарну. Протидію таким БПЛА організують майже за лекалами Другої світової війни: пости ПСОЗ (повітряного спостереження, оповіщення та зв'язку), лише з тепловиками та сучасними засобами комунікації, акустична розвідка, та й зенітна артилерія, а також звичайна «стрілківка». Успіх залежить від рівня підготовки стрільця. Мені розповідали, що один марксмен (піхотний снайпер) зі встановленим на автоматі коліматорним прицілом спокійно збиває будь-який шахід, який може виявити візуально.

Погана новина – цього, вибачте, гівна у них багато.

Словом, нас так чи інакше чекає важка зима. Але треба розуміти, що вибити всю енергосистему країни разовими ударами, нехай і масованими, неможливо: вона у нас децентралізована, потужності дублюються, пошкодження досить оперативно усуваються. Так вони можуть лише ускладнити Україні життя. Перемогти – ні.

Отже переможемо ми. І це ще один незаперечний факт.

Слава Україні!

Автор – Олег Константинов, головний редактор «Думської»