Від метро до пам’ятника Кіану Рівзу: що просять одесити у петиціях та як демократія перетворюється на іронію

Очевидно, що подібні ініціативи не здатні зібрати навіть півсотні голосів, не кажучи вже про необхідну тисячу. Але й більш прагматичні пропозиції рідко знаходять підтримку.

Одесити не поспішають голосувати за демонтаж якоря-серця, автором якого є пропагандист путінського режиму Артемій Лебедєв, а також за знесення пам’ятника Пушкіну.

З початку року підтримку отримали лише два звернення – про перейменування провулка Ніни Онілової на честь одесита, загиблого героя Юрія Слєпченка та про надання статусу місцевого значення Народному меморіалу пам’яті загиблих військових.

За думкою психологів, тут спрацьовує ефект натовпу – коли під петицією мало голосів, то й люди не хочуть приймати в цьому участь.

«Якщо ми бачимо багато лайків під постом, то з більшою ймовірністю його прочитаємо; якщо в акаунта багато підписників – теж підпишемося, – пояснює психолог Ольга Китик. – З петиціями те саме: масове простіше підтримати, ніж висловити своє. Люди бояться осуду, тому іноді вважають за краще нічого не робити, щоб не потрапити під критику. У когось може і є ідея, як змінити місто, але вони бояться її озвучувати публічно. Думать: «Кому це потрібно?», «Це нікому не цікаво», «Таке вже було», «Мене не питали» і т.д. Для деяких потрібніший поштовх ззовні, щоб їх закликали до дії».

У масштабах країни ситуація протилежна – кількість петицій стабільно збільшується. І це не випадково – адже, на думку експертів, саме в умовах війни такі ініціативи відображають відповідальність громадян та їхнє бажання брати участь у житті країни.

«Зростання кількості петицій до влади за останній час є виразом намагання покращити показники процесів, що мають безумовну важливість в економіці, символічному капіталі, підтримці Збройних Сил України. Петиції важливі, бо у період воєнного часу стають маркером відповідальності громадян. Однак в умовах сучасності спрямування петицій може також знаходитись у суто політичному вимірі, для реалізації власних інтересів окремих соціальних груп чи партій. В цілому зростання кількості петицій є позитивним моментом, оскільки демонструє небайдужість громадян до ситуації в країні, та кожному регіоні», – розповів політолог Михайло Шабанов.

При цьому експерт попереджає: деякі звернення можуть перетворюватися на інформаційний шум або інструмент самореклами. Тому, перш ніж ставити підпис, варто оцінювати не тільки зміст вимог, але й те, хто саме стоїть за ініціативою.