В Украину запретили въезд российскому рок-музыканту Петру Мамонову
0
Украинские пограничники запретили въезд в страну на три года российскому рок-музыканту.
Об этом сообщила пресс-служба Государственной пограничной службы Украины.
Там отметили, что вчера в аэропорту «Борисполь», во время оформления пассажиров авиарейса из Турции, пограничники остановили двух граждан РФ. Иностранцы нарушили порядок въезда-выезда на временно оккупированную территорию АР Крым.
Одним из них оказался российский рок-музыкант, участник группы «Звуки Му», актер и радиоведущий Петр Мамонов. Он вместе с гражданкой России приехал в Украину, якобы с частным визитом.
По данным пограничников, россияне ранее незаконно посещали временно оккупированный Крым. Учитывая все обстоятельства, иностранцам отказали в пересечении границы и обоим на три года запретили въезд в Украину.
Граждане РФ покинули страну обратным рейсом.
СМЕРТЬ РОССИЙСКИМ ОККУПАНТАМ!
0
Заметили ошибку? Выделяйте слова с ошибкой и нажимайте control-enter
Ну, для развития, посмотрите последний фильм с участием Олега Янковского «Царь», 2009 года. Правда там собран весь «протухший в 2014-м цвет» российского кино.
Я багато чув російського лайна, але про цього музиканта теж нічого не знаю. Мабуть, я трохи раніше за інших збагнув, що російська музика в більшості є поганою копією американської або західної музики.
Відосікі-фото в соцмережах )) Та він і сам все підтвердив. З іншого боку, там і не потрібні залізобетонні докази, погранслужба діє на свій розсуд і керується своїми аргументами. І не тільки у нас так - ніхто особливо не пояснює причину відмови.
Стараюсь хоть раз в год пересмотреть фильм "Остров". Каждый раз или нахожу что-то новое или по другому воспринимаю тот или иной сюжет. Сильнейший фильм.
Щире розкаяння неможливе без того, що ви називаєте "фоном". Адже не можна любити бижнього як себе самого, якщо не любити Бога понад усе.Втім — можливо ми по різному розуміємо термін "релігійність". Але, який би не був фільм, актор, що зіграв в ньому головну роль, не може порушувати закони держави в яку їде. Тому рішення відмовити у в’їзді обгрунтоване.
О традиционно хищнические замашки церкви — уже и раскаяние без их антуража невозможно. Или неправильное? Или ненастоящее? А ну да а как же ж индульгенцию впарить при таком раскладе?
Хіба я написав, що розкаяння неможливо без Церкви? Я написав, що не можна любити бижнього як себе самого, якщо не любити Бога понад усе.Я зустрів Бога у Церкві: якщо є інші шляхи прийти до Бога хто знає, нехай напише. А с тосовно індульгенції: ви, нажаль, повторюєте дурню, яка писалась в совкових підручниках, що, купивши індульгенцію можна отримати відпущення гріхів. По-перше, тому що індульгенція, ще не прощення гріхів, а відпущення кар за гріхі, в яких людина вже розкаялась. По-друге: тому, що з другої половини 16 століття в Католицькій Церкві заборонено надання індульгенції за гроші. Можу засвідчити: сам не раз отримував відпущення і ніколи не заплатив за це ні одної гривні. Більш докладно можете прочитати:
Я нигде не писал что купив индульгенцию можно получить отпущение грехов. Я так полагаю что индульгенция задумывлась как финансовый штраф, альтернатива "общественным работам", за грехопреступление. Но а весь чистый сбор поступал в карманы местной администрации с последующими отчислениями в карманы прелатов. "ще не прощення гріхів, а відпущення кар за гріхі" более чем уверен что средний потребитель этого товара в средние века не чувствовал разницы, ибо как и тогда так и сейчас страшит среднестатистического верянина не тяготение греха а неизбежность кары за него. И тут опаньки — лайфхак от церкви.
І саме тому, що хтось, як ви пишете «не чувствовал разницы», виникли ці міфи, про які ви могли прочитати у приведеному мною посиланні. А середньостатистичного вірянина до котрих я відношу і самого себе лякає не дочасні кари, які можна униктути, або ні, а вічні кари. А щоб їх уникнути необхідне розкаяння. До того ж і ви це також могли прочитати у посиланні індульгенція не покупалась, а надавалась, тому, хто зробив добровільне пожертвування, наприклад, на будівництво храму. Тепер, коли надавати індульгенцію за грощові пожертвування надавати заборонено, мільйони людей жертвують свої кошти, як на будівництво храмів, так і на благодійні проекти (в 2014 році в деяких приходах, наприклад, збирали кошти на підтримку учасників АТО, в іншому на лікування і протезування поранених, на допомогу малозабезпеченим і т.д.- різних прикладів можна навести багато), не отримуючи взамін індульгенції. До речі — з ініціативи Папи Франциска в Європі було зібрано 15 млн. євро для допомоги постраждалим від війни на Сході України. Ті, хто жертвував ці коштитакож не отримували індульгенції. Тим більше, що переважна більшість роблять це так, щоб «права рука не знала, що робить ліва», тобто — анонімно.
Ваших источники искажают реальное состояние дел и историю. Если бы все было как написано в сладком блоге для начинающих католиков, то наверное у Мартина Лютера не нашлось бы 95 тезисов которые поставили жирный крест на монополии Ватикана в области манипуляции Кроме того индульгенции остались и последнее их регулирование относится к 1967 году (Indulgentiarum Doctrina), спасибо гуглу — можно блеснуть. И не стоит мешать мух и котлеты, деятельность приходов и централизованные механизмы выкачивания денег из верян.
Тецель избрал ареной своей деятельности Лейпциг и его окрестности. В пламенных выражениях он восхвалял народу чудодейственную силу своего товара; у него была особая такса для каждого преступления: 7 золотых для простого убийства, 10 — для убийства родителей, 9 — за святотатство и т. д. Тецеля принимали с великим почётом во всех городах. Мужчины и женщины, богатые и бедные сбегались к нему за разрешительными грамотами; даже нищие приносили свои последние гроши, чтобы смыть свои грехи и избавить души близких от мук чистилища
А хіба я писав, що індульгенцій не існує? Навпаки, я писав, що сам їх отримував. Я писав, що індульгенції (або — відпусти, як їх прийнято називати українською мовою) не надаються за грошові пожертвування. Останню інфу на цю тему можете прочитати за посиланням: Отже, надання індудьгенцій не є і не може бути частиною "централизованного механизма выкачивания денег из верян", тим більше, що такого механізма в Церкві не існує. І тут ми зіштовхуємось з одним з прикладів перевертання дійсності з ніг на голову: ті, хто своєю метою бачать заробляння грошей, не помічаючи колоди у власному оці, шукають соринку в оці Церкви. І чому ви вважаєте, що саме мої джерела "искажают реальное состояние дел и историю"? Що ваші джерела можуть її викривлювати, ви не допускаєте? За якими критеріями ви це визначаєте? І, як ви пишете, "не стоит мешать мух и котлеты" — діяльність Церкви і її цілі зі зловживаннями окремих особ в Церкві, таких як згаданий вами Тецель. Доречі, більшість з того, що написав Лютер, було зроблено Тридентським Собором. Але Лютера це не зупинило. Отже — причина була не в тих негативах, які він бачив в Церкві, а в чомусь іншому.
А хіба я писав, що індульгенцій не існує? — За це я перепрошую — я не столь хорошо готовлюсь к ответам как Вы, в чем безусловно стоит отдать Вам должное. "хто своєю метою бачать заробляння грошей, не помічаючи колоди у власному оці" это очень жирный намек, однако в моем случае он не попал в цель. Хотя предпосылки в целом верные. Так и есть мы все заботимся о том, что бы наши базовые инстинкты были удовлетворены, вопрос только в том что происходит после. С тех пор как я смог удовлетворить базовые потребности своей семьи, я начал платить десятину. Но не церкви. Я сам нахожу куда отдать 10% своих доходов и иногда и более. И таких как я достаточно много, и главное что я вам хочу донести в этом конкретном предложении, что посредники между человеком и тем что он видит в качестве своего Бога не нужны, ни церковь ни папа не может избавить человека от духевных мук или сомнений — это все манипуляция социальными составляющими человека. І, як ви пишете, "не стоит мешать мух и котлеты" — діяльність Церкви і її цілі зі зловживаннями окремих особ в Церкві, таких як згаданий вами Тецель. В вот тут чистая манипуляция. Тецель был представителем церкви, выступал с кафедры, то есть от имени церкви, таким образом вы не можете говорить что он не часть церкви и не представлял ее интересы. Как и те папы которых потом удобно было назвать антипапами. Все очень просто — церковь это люди. Хорошие или плохие они служители но это люди. От "бесгрешного" папы до последнего педофила в мантии. И право им, служителям, не стоит выпендриваться как католическим так и православным. И естественно это было одной из причин реформации, а не личные амбиции Мартина Лютера на которые вы намекаете. католическая церковь к тому моменту утратила доверие достаточно большого пласта населения как провайдер божьего благословения. Лично я считаю что у католической церкви есть перспективы, она уже по гибкости превосходит ортодоксов, хвала последним Папам. Но этого мало, протестанты на 300 лет сильно впереди, догоняйте. И можно начать с покаяния, а его начать словами, что глава католической церкви обычный человек и ничто человеческое ему не чуждо. А потом по списку — от ведьм и инквизиции, крестовых походов до сирот Дюплесси. Лет за 100 думаю справитесь и с епитимьей, если индульгенций не хватит. И еше раз спасибо за то что Вы так серьезно подходите к ответам на мои достаточно поверхностные опусы.
Відразу хочу сказати, що коли писав «хто своєю метою бачать заробляння грошей, не помічаючи колоди у власному оці». Тим більше, що задовільняти базові потреби Ващої родини — це Ваш обов'язок, як її голови. Я мав на увазі в першу чергу сучасні продажні ЗМІ, котрі служать олігархам та іншим, в кого мамона на першому місці. А що Ви пишете, що таких як Ви багато — хотілось би, щоб це дійсно було так. «Тецель был представителем церкви, выступал с кафедры, то есть от имени церкви, таким образом вы не можете говорить что он не часть церкви и не представлял ее интересы» — я писав про зловживання окремих осіб в Церкві, отже, що Тецель не був частиною Церкви і представником я не казав. Та далеко не всі, хто представляють чиїсь інтереси, служать інтересам тих, кого представляють. Не секрет, що не всі голови держав служать інтересам громадян цих держав, не всі депутати служать інтересам своїх
Ещё как представляют. Это срез общества, а церковь это люди, от служки до папы. Если грехи служки ещё можно прозевать то фигуру масштаба Тецеля церковь пропустить не могла. Без таких людей церковь бы на содержание Ватикана не насобирала бы. Кроме того вы проигнорировали некоторые системные аморальные проблемы которые я упомянул- сирот Дюплесси в Канаде и например приюты Магдалены в Ирландии. Это 20 век, не средневековье, вторая половина 20 века! Я не преследую целью убедить Вас в неправильности вашего выбора, мне кажется что от объективного взгляда в выигрыше будете и Вы и ваша Церковь
Ви абсолютно праві, коли кажете що від об'єктивного погляду виграю і я, і Церква. Саме тому Церква не замовчує, принаймні в останні десятиліття, ні "гострих кутів" своєї історії, ні зловживань, які мали місце в останні часи. Як ніколи Церква не заперечувала, що складається з людей, а не з ангелів, не тільки від служки, а від простого мирянина, до Папи.І що всі вони грішні. І іншими бути не можуть: всі люди на Землі зранені первородним гріхом, інших людей на Землі немає.Ви не дарма взяли у лапки слово "безгрішний" перед словом Папа. На І Ватиканському Соборі було прийнято догмат про безпомилковість (по російськи — "непогрешимость")тверджень Папи в питаннях віри і моралі, проголошених ex catedra, але ніколи Церква не стверджувала, що особисто Папа безгрішний. Іван Павло ІІ сповідався як мінімум раз на 2 тижні. І тому місія Церкви не робити людей безгрішними, а проголошувати їм, що Бог любить їх такими, якими вони є — грішними. Людям притаманно мислити стереотипами. Протягом років, десятилітть і столітть склались стереотипи щодо представників певних професій, національностей, історичних подій і періодів тощо. Чимало стереотипів склалось і стосовно Церкви, і с т осовно середньовіччя. І це торкається в першу чергу хрестових походів і інквізиції. Адже говорять про те, скільки людей загубила інквізиція, але ніхто не каже, скільки врятувала. Про це можна прочитати за посиланням: Що стосуєтьсязгаданих Вами аморальних проблем ХХ століття — я їх не проігнорував, просто мені про них не відомо, отже, я нічого не можу сказати, поки не ознайомлюсь з даною темою. Що стосується антипап, то раджу прочитати наступне: Не щоб Вас в чомусь переконати, а тому, що мені здається, що Вам це буде цікаво.
Кому до этого есть дело, вот только честно?Скорее всего так, по милой привычке хозяев, делается видимость борьбы неизвестно с кем.Стране покуй совершенно и одной и второй, кого там куда не пустили.
Думская в Viber
