Ватяні чоловічки готуються до Різдва: одеська художниця опанувала мистецтво європейських майстрів

Лекція-майстер-клас «Мистецтво різдвяної іграшки» Оксани Дмитрієвої відбулася в галереї ArtOdessа в Літньому театрі Міського саду. Авторські ялинкові іграшки сьогодні дуже популярні. Чому б не відродити унікальне мистецтво створення ватяної іграшки, яке сягає корінням кінця XIX – початку XX століття?

Аби перетворити позбавлену форми грудку вати на фігурку з тонко пропрацьованим личком, індивідуальністю та настроєм, треба мати майстерність скульптора. Цією майстерністю одеська художниця володіє, а первинно присвятила себе живопису. Демонструвалася колекція іграшок роботи Оксани Дмитрієвої на ялинці, різдвяному вінку, підставках, а також у коробках.

Вішати свинку на ялинку є ще дрезденською традицією (тримаючи в роті підкову, а на спині мішечок з монетами, вона слугувала грошовим талісманом). Це нехитра форма, а вищий пілотаж, звісно, привабливі феї, чиї строї прикрашені пір’ям, що виконує роль хутра. Зроблені вручну іграшки з вати, що пережили не одне покоління, коштують тепер чи не дорожче золота. Але масовий підхід гранично спростив ватяну іграшку, фабричне виробництво зробило її менш цікавою для колекціонерів. Фігурки деякі майстри робили зі штампованої вати, яку закладали у гарячі металеві форми. Гаряча штамповка пришвидшила процес виробництва. Далі винайшли холодну штамповку, а унікальністю довелося пожертвувати. Українські іграшки в будь-якому випадку виділялися яскравими кольорами. Кращим традиціям європейських та вітчизняних художників наслідує Оксана, штамповка не її метод.

«Я займаюся цим вже сім років, — каже Оксана Дмитрієва про своє захоплення ватяною іграшкою. – Працюю в техніці ватяне пап’є-маше. У двадцятому столітті такі іграшки випускали артелі, але навіть коли процес ставав на потік, головним у цій історії залишався автор. Намагаюся усіх персонажів робити різними, несхожими одне на одного. Викладаю живопис у Центрі дитячої творчості та Міжнародному гуманітарному університеті. Років з десять пропрацювала дизайнером, проте чомусь створювати ялинкові іграшки з вати мені подобається понад усе».

Аби фігурка зберігала стійкість, її треба обробити розчином кукурудзяного крохмалю. Потім можна розфарбовувати. В цілому тривалий процес займає тиждень-півтора, кожний шар має гарненько висушитися. Якщо проявити терпіння та слідувати порадам мисткині, можна виготовити в домашніх умовах ну хоча б ту саму свинку, а з часом і ось таких чарівних зайчиків, лижниць, принцес, персонажів казки про Аліск в Дивокраї…

«У мене багато янголяток, є рибачка Соня та навіть юдей з Торою, причому сувій із правильним текстом», — перелічує Оксана своїх персонажів.

У наш непростий час ватяна іграшка — це спосіб зайняти дітей творчим процесом, це доступна альтернатива дорогим скляним ялинковим прикрасам. До того ж вона не розіб’ється, навіть впавши на підлогу, не відтягне донизу гілки святкової ялинки. Після закінчення зустрічі з майстринею всі діти отримали дозвіл помацати іграшки (без фанатизму, звісно), і з’ясувалося, що ватяні чоловічки та звірятка ще й приємний на дотик!

Авторка Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва