Віртуальна реальність і живе спілкування: як в Одесі військових за допомогою кіберспорту реабілітують  

Після повернення з фронту українські воїни проходять довгий шлях фізичної та психологічної реабілітації. Для цього використовують найрізноманітніші методи: адаптивний спорт, іпотерапію, заняття веслуванням, стрільбу з лука та інші програми, які допомагають бійцям повернутися до активного життя. В останні роки до цього списку додався ще один, на перший погляд незвичайний інструмент — відеоігри. В Одесі ветеранам російсько-української війни пропонують відновлюватися за допомогою кіберспорту і віртуальної реальності. На одному з сеансів реабілітації побував наш кореспондент. Йому слово.

Я перебуваю в одному з торгових центрів Одеси — в кіберклубі «Девіатор». Уже майже рік тут проходить незвичайний експеримент: ветеранів російсько-української війни реабілітують за допомогою відеоігор і віртуальної реальності.

Сьогодні на сесію приїхали одинадцять воїнів. Хлопців привезли з одеського санаторію, де вони відновлюються після поранень. Частина військових — з ампутаціями. Після короткого знайомства і пояснення правил клубу бійці розсідаються за комп'ютери.

На вибір — VR-окуляри або класична «плойка». Ігри найрізноманітніші: гонки, RPG, футбол. Двоє побратимів спочатку вирішили з'ясувати стосунки в останній версії Mortal Kombat, але досить швидко змінили файтинг на футбольний чемпіонат.

Харків'янин Андрій вибирає автогонки. У реальному житті він зараз служить механіком, хоча починав бойовий шлях штурмовиком. Поруч з ним — молодший син власника комп'ютерного клубу, хлопчик років десяти. Він терпляче пояснює військовому, які кнопки натискати і як проходити повороти.

«Я не люблю бійки, взагалі ніколи не любив, — ділиться Андрій. — Тому вибрав гонки. Тут просто можна відволіктися. Будь-який такий захід — це краще, ніж лежати в палаті».

По периметру клубу — великі екрани і м'які дивани. Військові швидко занурюються в ігрову реальність. Хтось зосереджено пускає керований занос віртуального автомобіля по трасі, хтось фінтує за улюбленого форварда.

У дальньому кутку невисокий чоловік у спортивному костюмі відкладає милиці, сідає в крісло і одягає VR-шолом. Сергію 45 і до цього дня він практично не грав у сучасні ігри.

«У дитинстві було «Денді», потім «Сега», — каже він. — Зараз я не ігроман, часу на це немає. Але цікаво, трохи розвантажує голову».

У віртуальній реальності Сергій дертися по скелях, стріляє з лука і навіть пірнає під воду, виконуючи завдання в грі Horizon. Поруч з ним постійно стоїть співробітник клубу і підказує, що робити.

Сергій родом з-під Мелітополя. Воював на донецькому напрямку. Про бойовий шлях говорить коротко — не хоче згадувати. Зате охоче розмірковує про інше.

«Нам спілкування не вистачає, — зізнається він. — Ми лежимо в санаторії, спілкуємося тільки між палатами. А вийти кудись на милицях, подивитися, як люди живуть, не так просто. Будь-який подібний захід — це добре».

Ідея використовувати відеоігри як частину реабілітації з'явилася у начальника відділу спортивної реабілітації ветеранів Одеської військової адміністрації Юрія Жигалова.

«У нас не тільки кіберспорт, — розповідає він. — Є стрільба, влітку буде іпотерапія — заняття з кіньми, риболовля. Завдання одне — відволікти людей від їхніх проблем і допомогти їм соціалізуватися».

Кіберспорт, за його словами, виявився несподівано затребуваним.

«Ми спробували пару раз - хлопцям сподобалося, — згадує Жигалов. — З одного госпіталю захотіли приїхати, з другого. Вони розслабляються, п'ють чай, спілкуються. Після тренувань зовсім інші обличчя і очі, з'являється вогник».

Всього з весни минулого року в клубі «Девіатор» пройшло близько трьох-чотирьох сотень сесій, по дві-три на тиждень.

«Кіберспорт — це, по суті, спортзал для мозку, — пояснює засновник клубу, підприємець Володимир Качилін. — Коли людина грає, мозок отримує навантаження, задіюються нейрони, які в звичайному житті майже не використовуються«.

Іноді результат видно буквально на очах.

»У нас був хлопець після контузії, у нього майже не працювала дрібна моторика, — згадує Качилін. — Пальці не рухалися. Ми дали йому гру, де потрібно було дрібно керувати рухами. І раптом він починає ворушити пальцями — просто забув, що не може. Потім знову забуває і не виходить. Але на якийсь час мозок підключається».

Для бійців, розповідає власник клубу, підбирають в основному спокійні ігри — гонки, спортивні симулятори, логічні проекти.

«Деякі ігри взагалі створювалися з терапевтичною метою, — каже Володимир. — Наприклад, спеціальний сервер Autcraft. Його придумав програміст для своєї дитини з аутизмом, щоб розвивати мислення через прості ігрові процеси. Або VR-гра Beat Saber — там тренується реакція, моторика і координація. Є дані, що вона покращує когнітивні навички, особливо у малорухливих людей».

Але, як визнають самі військові, головний ефект зовсім не в технологіях, не в яскравих картинках на екранах або казкових віртуальних світах. Найважливіше — те, що поруч є люди, є живе людське спілкування.

«У першу чергу допомагає відновитися спілкування, — зізнається мехвод Андрій. — Якщо людина замкнулася, якщо до неї ніхто не підходить, це буде тільки погіршуватися. Сам з цього не виберешся».