Абсурд без меж: одеський суд відмовився демонтувати незаконну ванну, яка перекрила доступ на дах будинку-пам'ятника

Конфлікт розпочався у червні 2021 року, коли Юрій, який мешкав із Ганною, попросив у позивачки дозволу лише на те, щоб вивести каналізацію через «чорний хід» — і запевнив, що завершить роботи за місяць.

Замість цього пара звела ванну кімнату на великій бетонній плиті, що тепер нависає між другим і третім поверхами. Прибудову приєднали до своєї квартири.

Ольга Козоровицька розповіла нам, що викликала численні інстанції: від Управління з питань охорони об’єктів культурної спадщини Одеської міськради та обслуговуючої компанії «Ренесанс» до поліції. Всі ці органи видали приписи з вимогою негайно зупинити роботи та надати дозвільну документацію для реконструкції у пам'ятці архітектури.

Однак сусіди повністю проігнорували ці вимоги. Поки жінка вела листування приблизно вісім місяців, незаконне будівництво було повністю завершене. Головним наслідком стало те, що прибудова повністю перекрила «чорний хід», унеможлививши доступ на горище та дах будинку.

«Зараз війна, а якщо на горище щось потрапить і треба буде гасити пожежу?», — наголошує пані Козоровицька.

Вона зверталася до Управління надзвичайних ситуацій, де їй підтвердили, що всі входи до підсобних приміщень у будинку повинні бути вільними, що наразі є грубим порушенням, яке загрожує безпеці мешканців.

За словами позивачки, власники квартири вбили металеві конструкції прямо у стіни її кухні та туалету, залили їх бетоном, через що стеля почала протікати. Коли жінка спробувала з’ясувати, що відбувається, Юрій заявив, що це «нова ванна кімната».

У результаті над двором, який є територією школи № 75, з’явилася величезна бетонна плита — основа для прибудови. Будівельні роботи тривали майже пів року, включно з вихідними: шум, пил і перфоратори стали постійним фоном життя мешканців історичної будівлі.

Позов Ольга подала ще у листопаді 2021 року. Суд розглядав справу понад п’ять років.

Попри неодноразові звернення жінки до різних інстанцій, Приморська райадміністрація Одеської міськради не вжила жодних заходів. Через це позивачка просила стягнути з РА 100 тисяч гривень моральної шкоди за бездіяльність.

У вересні 2021 року Департамент культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОДА склав припис про порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» та вимагав припинити незаконні роботи.

У своїх письмових поясненнях департамент підтвердив: відповідачі дійсно порушили закон, розпочавши ремонт без погодженої науково-проєктної документації та без дозволу органу охорони культурної спадщини.

Під час розгляду справи стало відомо, що 13 вересня 2021 року, вже після початку будівництва, Ганна Бойченко підписала охоронний договір з обласним департаментом. До нього додали звіт, де детально описано всі зміни.

Так, власники квартири розширили проріз у внутрішній стіні (раніше він був зашитий фанерою), зробили вихід у простір «чорного ходу», посилили його металевими швелерами, знесли старі перегородки, звели нові стіни з газобетону та гіпсокартону.
Найсуттєвіше — вони приєднали площу чорного ходу, облаштувавши там перекриття з монолітного залізобетону на металевих балках між другим і третім поверхами.

Таким чином, під виглядом «ремонту» власники фактично капітально перебудували квартиру, самовільно приєднавши частину спільного простору історичного будинку.

Своєю чергою, відповідачі заперечували позов, наполягаючи, що будівельні роботи не шкодять будівлі, а навпаки — «укріпили конструкції». Вони стверджують, що демонтаж ванної неможливий технічно і, згідно з висновком судової експертизи, може призвести до обвалення будинку-пам’ятки.

На думку адвоката Олександра Щукіна, демонтаж — це крайній захід, який застосовується лише у разі неможливості перепланування. Оскільки експертні висновки не виявили істотних порушень будівельних, санітарних чи пожежних норм, вимога про негайне знесення, на переконання захисту, є надмірним втручанням у право власності.