Устроил «боевик» после девяти бокалов пива: в Одессе осудили охранника, который стрелял под ноги прохожему
Пять лет тюрьмы получил пьяный охранник, который превратил улицу в Одессе в декорацию боевика и стрелял под ноги прохожему.
Такое решение принял судья Хаджибейского райсуда Александр Гарский, известный не только своей принципиальностью, но и философскими нотами в приговорах.
Из материалов дела известно, что 35-летний охранник Тарас Ш., вечером 14 сентября 2022 года выпил девять пол-литровых бокалов пива в кафе на Ленпоселке. После этого он вышел на прогулку с недавно приобретенным травматическим пистолетом «ПМ-Т», и случайно встретил обычного прохожего.
Тарас Ш. начал агрессивно себя вести, оскорблять незнакомца, используя нецензурную брань и угрожая физической расправой. Кульминацией стало то, что охранник произвел несколько выстрелов под ноги потерпевшему, а затем приставил пистолет к его голове.
В инцидент вмешался местный житель, который оказался полицейским. Он услышал выстрелы, выбежал из дома со своим служебным оружием и заставил дебошира положить пистолет.
В суде фигурант пытался доказать, что никому не угрожал, а просто «испытывал пистолет» и считал незнакомца наркоторговцем — доказательств этому он не предоставил.
«Суд не верит в версию обвиняемого, потому, что он не был искренним при передаче собственной истории и пытался очернить потерпевшего, чтобы спасти себя…», — говорится в приговоре судьи Гарского.
Охранника признали виновным в хулиганстве, которое сопровождалось особой дерзостью или исключительным цинизмом, с применением огнестрельного оружия (ч. 4 ст. 296 УК Украины). Он получил пять лет лишения свободы.
СМЕРТЬ РОССИЙСКИМ ОККУПАНТАМ!
Заметили ошибку? Выделяйте слова с ошибкой и нажимайте control-enter
Дійсно, вироки судді Олександра Гарського дуже цікаві і, як правило, завжди справедливі і обгрунтовані.
Ось тільки вирок колегії суддів на чолі з Олександром Гарським відносно молодшого інспектора охорони Херсонської колонії, на мою думку, несправедливий, з явним обвинувальним ухилом хоч і добре розписаний на 20 аркушах.
= = =
Пройшли апеляційну інстанцію, розуміння не знайшли, вирок залишили без змін. Подав касаційну скаргу до суду останньої надії — Верховного суду.
Дійсно підзахисний не розуміє за що отримав 15 років: вийшов на службу в колонію під примусом, під загрозою втратити життя, виїхать на контрольовану українську територію не міг, і коштів не було, і сім`я велика, не випускали окупанти чоловіків його віку, служив в українській формі в середині колонії, окупанти це не контролювали, присягу російську не приймав, службове посвідчення російське не отримував, також не отримував паспорт рф, в псевдореферендумі участі не брав, не втік зі справжніми державними зрадниками на чолі з начальником колонії на Лівий берез Дніпра перед звільненням Херсона, все своє життя пов`язує тільки з Україною, ніякої шкоди Україні як державі не причинив, умисла на державну зраду не було. Де тут державна зрада? Може є інший склад злочину, але про це мав би подумати суд, але суд підтримав сторону обвинувачення. Мені до цього часу якось не по собі після того явно несправедливого вироку.
Розповім про ще один вирок судді Олександра Гарського:
= = =
На жаль, все закінчилося не так як хотілося. Правоохоронна система ставиться до раніше судимих осіб з великою недовірою і в цій системі раніше судимий завжди винен тільки тому що він є раніше судимим.
Шановний суд і учасники процесу! Завершилось довготривале судове слідство за 2 епізодами грабежів, в яких незаконно обвинувачено мого підзахисного Ігоря Л.. Л. був засуджений з іспитовим строком. Став співмешкати, як кажуть, з роковою жінкою К. Посварилися на побутовому грунті, він написав ображаючі надписи на тині біля помешкання К., за що вона вирішили йому помститися. Вона сама говорила І. що співробітничає з поліцейськими бувшого Хмельницького відділу поліції. Звернулась до поліцейських, які вирішили покращити розкриття злочинів шляхом підтасовки і фальсифікації двох епізодів грабежів. Придумали історію з футболкою, в якій начебто був грабіжник, а К. цю футболку йому начебто надала, тобто притягнули цей доказ «за вуха». Після незаконного затримання Л. з побиттям під час затримання, його били в відділку поліції, він навіть чув розмову поліцейських про те що вони покажуть йому як за 2 грабежі можливо отримати умовний термін. Л. раніше завжди визнавав вину в тому, що скоював. Але ці 2 епізоди не визнавав, так як, з його слів, не мав до них жодного відношення. Я в цьому кримінальному провадженні здійснюю захист зі стадії слухання справи по суті. Потерпілі бачили грабіжника зі спини, коли він втікав. Як могли вони його впізнати по фото, якщо бачили тільки зі спини? Причому, у Л. є наколки на руках і ногах. Ні потерпілі, ні свідки не говорили про наявність наколок, хоч Л. влітку ходив в майці і шортах і наколки мали б бачити дуже добре. Обидві потерпілі давали показання що Л. – особа, яка схожа на грабіжника, але прямо не вказали на нього як на особу, яка вчинила грабежі мобільних телефонів. При цьому у Л. середньостатистична статура і він схожий на багатьох однолітків своєю статурою. Потерпіла К. показала що побачила Л. вперше в суді, впізнала його по фото в відділку поліції, наживо його не представляли. Потерпіла Д. також сказала що Л. схожий на грабіжника за статурою. Л. пояснив суду що в час, коли був скоєний перший грабіж відносно Д. в денний час він працював на будівництві на вул.Степовій з 8 до 18 години, там відлучатися з роботи було неприйнято, він не міг бути на місці злочину. На жаль, не змогли допитати бригадира Д., так як не могли його знайти, а після затримання алібі поліцейські не перевіряли. 06.08.2022р. о 15-26 Л. не міг бути на місці другого злочину, так як в цей час приблизно з 12 години, знаходився з друзями, в тому числі і з співмешканкою К. на Хаджибейському лимані, де святкували день народження. Це підтвердив допитаний іменинник С., який показав що Л. постійно був з ним, в гарному настрої, не хвилювався, нічого кримінального не розповідав, нікуди не відлучався, був зі своїм телефоном. Тобто, свідок С. підтвердив алібі Л. Свідок Б. показав що не знайомий з Л., йому телефон продав якийсь хлопець, але він не може сказати що це був саме Л. Особа була схожа на Л., але коли він побачив Л. близько в залі суду то не сказав що це був саме Л. Свідок К. пояснив що особа, схожа на Л. по статурі, без особливих прикмет, продала йому телефон, але він не може сказати що це був саме Л. В слідчому експерименті Л. брав участь під примусом, так як в цій слідчій дії брали участь оперативники, які його били в відділку поліції. Слідчий під час відеозапису слідчої дії сама вказала куди треба було їхати слідчо-оперативній групі, а до цього він з оперативниками побували на місці події і оперативники сказали йому що саме він мав сказати слідчому під час слідчого експерименту.
Понятий під час слідчого експерименту В. пояснив що йому сказали виїхати для участі в слідчому експерименті, під час якого хлопець мав показати де відібрав мобільний телефон і кому його збув. Був понятим багато разів по інших справах, так як працює на СТО на задньому дворі біля відділку поліції, підписав документи, подробиць вже не пам`ятає. Другий понятий також працював на тій же СТО біля будинку поліції. Тобто, поняті є особами, які залежали від поліцейських, часто були понятими в інших справах і підписували ті документи, які їм надавали в поліції. Заява про добровільну видачу відеодиска має бути визнана судом недопустимим доказом, так як ця видача мала б бути здійснена шляхом виконання ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до предметів. Речові докази – мобільні телефони у Л. не вилучалися, слідів пальців рук Л. на вилучених телефонах не виявлено. Потерпілі і свідки говорять тільки про те що Л. схожий на грабіжників, але ніхто з них не сказав що це скоїв саме Л., ніяких особливих прикмет Л. не назвали, хоча наколки на руках і ногах дуже добре видно влітку. Показаний відеозапис допита слідчим свідка К. тільки доказав що мала місце фальсифікація доказів, сама К. поводила себе в поліції як «своя людина», слідчий майже після кожного речення К. говорила «Хорошо», так як К. говорила так, як це було потрібно слідчому. Недаремно поліцейські не змогли доставити на допит до суду К., так як не були зацікавлені в цьому допиті. Я сам тричі був на адресі, де мешкає К., її дома вдень ніколи не було, залишав їй повістки у тьоті, записки у сусідів з проханням прийти до суду і надати правдиві показання, але вона ігнорували ці повістки і запрошення, хоча повістки і записки від мене отримувала. На мою думку, це свідчить про те що вона надавала слідчому неправдиві показання і боялась притягнення до відповідальності за надання завідомо неправдивих свідчень. Таким чином, жодного прямого доказу вини Л. в скоєнні інкримінуємих йому 2 грабежів прокурором суду не надано. Сам Л. категорично відкидає свою причетність до цих двох грабежів і пояснив суду що його штучно притягнули до кримінальної відповідальності за два грабежі, які він не скоював, при затриманні побили, знущалися в відділку поліції. Сам Л. раніше завжди визнавав вину в тому що дійсно скоював. На жаль, звернення судді Морозової І.В. до ДБР не привели до розслідування фактів незаконного затримання Л., знущання над ним в відділку поліції. Також не привели до проведення розслідування фактів незаконного проведення досудового слідства і на підставі численних заяв Л. до ДБР, окружної і обласної прокуратур, а також на підставі ухвали слідчого судді Київського райсуду м.Одеси про зобов`язання посадових осіб ДБР провести таке розслідування. Вирок не може грунтуватися на недопустимих доказах і припущеннях. А тому всі сумніви в винуватості Л. мають трактуватися на користь підзахисного. На підставі викладеного, шановний суд, прошу виправдати Л. в інкримінованих йому злочинах як особу, вина якої не доведена належними доказами і він сам категорично спростовує свою причетність до цих злочинів і заявляє про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження.
Законність, справедливість і правосуддя має бути завжди забезпечено всім громадянам України, незалежно від того скільки разів вони були судимі до цього. Але зламати цю тенденцію автоматичної вини тільки тому що був раніше судимим майже неможливо. Бувають винятки, як у вироку судді Гарського О.В., але це спостерігається нечасто.
Промова — це хаотичний текст без логіки: факти й домисли перемішані, повторення постійні, немає ясної структури (вступ → факти → докази → аналіз → висновок). Створюється враження, що її писала емоційно нестабільна людина, а не адвокат. 😁
В общем-то простое дело — хулиганство…, а следствие и суд длились почти 3 года… В штатах быстрое судопроизводство зафиксировано в законодательстве, а тут…
Дуже красивий, законний і обгрунтований виправдувальний вирок є у сідді Гарського О.В. про події у підлітковому середовищі за ч.2 ст.186 КК України. 2 роки слухали той процес, але змогли дійти правильного результату.
В "Инфоксводоканале" сообщили, что в 21:30 завершили ремонт. Вода появится не сразу: насосы будут запускать постепенно, чтобы не повредить водопроводную систему. Для заполнения потребуется несколько часов.
Иран выпустил по Израилю полторы сотни баллистических ракет в ответ на удары по Тегерану, в результате которых были ликвидированы высокопоставленные генералы Корпуса стражей Исламской революции и руководители ядерной программы.
01:20
Иногда счастье выглядит так. 
Что вы сделаете в первую очередь, когда появится вода? Помоете посуду? Сольете в туалете? Примите душ? Или что-то другое? 
НАЧАЛИ ДАВАТЬ ВОДУ В ОДЕССЕ
Жесть! Тель-Авив прямо сейчас. 
Иран выпустил по Израилю полторы сотни баллистических ракет в ответ на удары по Тегерану, в результате которых были ликвидированы высокопоставленные генералы Корпуса стражей Исламской революции и руководители ядерной программы.
Думская в Viber
