Замість Труханова: хто очолить «Довіряй ділам» і чому це питання стоїть так гостро? (колонка)

Що чекає чи не найпопулярнішу політичну партію Одеси після відставки Геннадія Труханова. Адже «Довіряй справам» — плоть від плоті його. Кому довірить колишній мер керувати політсилою і чому це питання стоїть так гостро? Всі відповіді знає наш політичний оглядач Володимир Імуш.

Після того як Труханова позбавили громадянства, і він вже не може обіймати жодну офіційну посаду, а голова партії це теж посада, виникло питання, хто його замінить. Може здатися, що взагалі це не має ніякого значення: посада-то суто формальна і взагалі ні на що не впливає. Адже основне для партії, в розумінні пересічного громадянина, — це рейтинг. На який той, у чиєму кейсі лежить партійна печатка, ніяк не впливає. Крім того, «Довіряй справам» — не парламентська партія, тому не матиме обов'язкового представництва у всіх виборчих комісіях по країні. Може і не важливо, хто там біля керма, від цього ж мало що залежить … Спробуємо пояснити, чому це не так.

Перше — це відкликання депутата. Сьогодні процедуру відкликання депутата не можна назвати абсолютно простою, але й надзвичайно складною вона не є. Давайте згадаємо, той же Шарій встиг вивести Олексія та Олега Нагаткіних (вони явно підігравали ДД і голосували «як треба») зі складу міськради, і всі зусилля Труханова повернути їх до міськради нічого не дали. Навіть після початку повномасштабного вторгнення.

Строго кажучи, при великому бажанні, голова партії може відкликати будь-якого депутата. А це 19 осіб у міській раді, ще 11 - в обласній. Ми навіть не будемо враховувати районну та місцеві ради по регіону. Всі ці люди, чиє життя і робота пов'язані з депутатством, і позбавлення мандата для таких серйозних людей — сильний удар.

Причому деякі з цих довірених осіб ще зовсім недавно бачили себе вже народними депутатами. І, здавалося б, очолити партію для кожного з них було б серйозною підмогою. Ще одним нібито претендентом на цю посаду називають голову райради Віталія Барвіненка. При цьому публічно ні сам Труханов, ні навіть найвідданіші соратники імені наступника не називають. ДДшники наче води в рот набрали.

Ну і що, запитаєте ви? Процедура відкликання голови партії так туманно прописана, що Труханов може ще судитися-пересудитися. Може. Однак його соратники отримали чіткий сигнал: якщо не змінять голову партії, всю політ силу можуть просто заборонити. Механізм вже відпрацьований на ОПЗЖ і Партії Шарія.

Тож тягнути довіряйцям особливо нікуди. Однак реальної боротьби за жовту майку лідера поки що особливо не видно. Хіба що більшість прихильників виступили різко проти Барвіненка. При тому, що він сам і не заїкався про подібні амбіції. Хоча людина явно нескромна. Пояснення може бути досить простим: посада голови партії може значно зміцнити позиції на місцевому, навіть обласному рівні, однак сильно ускладнить життя тому, хто мріє про значок нардепа.

Чинний закон про вибори не передбачає парламентські блоки. Це означає, що балотуватися до Верховної Ради можна ТІЛЬКИ від тієї партії, членом якої ти є. Ну або бути безпартійним взагалі.

Ви зрозуміли, так? Ставши головою «ДД» Барвіненко, або хто-небудь інший, зможе йти в парламент тільки від цієї партії.

Що ж завадить майбутньому лідеру довірячів покинути партію, коли вибори хоч якось вимальовуються на горизонті? Процедура, довга і бюрократизована. Адже голова партії не просто отримує партквиток, він проходить реєстрацію в Мін'юсті, офіційно з'являється в реєстрі. Це досить складна юридична процедура. Причому відмова від цієї посади — справа анітрохи не менш тяжка.

Той самий Барвіненко в курсі всіх цих підводних каменів. Він явно уважно читав закон про вибори. Та й 3 парламентські каденції зробили його в деякому роді знавцем цієї теми.

З іншого боку, керівництво такої популярної на місцевому рівні політсили як «ДД» відразу дає масу преференцій. Тому поставити замість себе технічну фігуру, яка замикається на ньому нітрохи не менше, ніж на Геннадія Труханова, Барвіненку, як і будь-якому іншому претенденту на лідерство, дуже вигідно.

Свого часу, коли Олега Бриндака, який був головою партії, членом політради, виключили, він не особливо чинив опір. Це дало йому можливість теоретично брати участь у якихось виборах, тоді їх проведення ще було.

Ну і трохи сентиментальності. У перемоги багато батьків, а поразка — завжди сирота. Ще місяць тому багато хто хотів хоч притулитися до фігури Труханова, або зловити відблиск його слави. Сьогодні, виходить, нікому підняти прапор, що випав з його рук?

Прихильники колишнього мера не можуть знайти спільної мови практично ні з одного питання. За деяким винятком. По-перше, в поразці патрона всі як один звинувачують того самого Віталія Барвіненка. По-друге, чутки про те, що біля керма може стати Сергій Гриневецький викликають у них напад сміху. Це у тих, хто ввічливий. Ті, хто не соромиться у виразах, просто називають екс-губернатора старим маразматиком.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш