Війна дронів: українські безпілотники допомогли знищити «Москву», атакували Севастополь і крилатих «стратегів», але головні перемоги — на фронті  

У ніч на понеділок 5 грудня атак зазнали одразу дві авіабази російських нацистів, де тримають стратегічні бомбардувальники Ту-22М3, Ту-160 і Ту-95, які регулярно обстрілюють нашу країну крилатими ракетами. Судячи з неперевірених повідомлень, по них відпрацювали якісь українські ударні безпілотники: для ракет, які є на озброєнні нашої армії, занадто далеко.

За однією з версій, це були модернізовані в період з 2014 по 2022 роки радянські ще Ту-141 «Стриж» — нещодавно з'явилося навіть відео їхнього можливого запуску. Максимальна дальність — 1000 км, крейсерська швидкість — 1000 км/год, мінімальна висота польоту — 50 метрів, стеля — майже чотири кілометри. Якщо, дійсно, використовувалися «стрижі», то, отже, українські фахівці серйозно їх доопрацювали, перетворивши з суто розвідувальних на ударні й істотно знизивши помітність для ППО противника.

Нагадаємо, до речі, що 10 березня 2022 року, вже після початку повномасштабної війни, така «пташка» (не факт, що українська) впала у хорватській столиці Загребі, попередньо пролетівши над кількома країнами НАТО. При цьому радари протиповітряної оборони її не помітили або прийняли за щось безпечне. Пізніше з'явилося повідомлення, що машину оснастили авіабомбою — щоправда, воно загубилося на тлі оперативних новин із фронтів. Але ж це справжня сенсація!

Величезна дура, експлуатація якої почалася 1979 року, розмірами майже з пілотований літак, пронеслася над усіма Балканами, і ніхто її не бачив, аж поки машина з незрозумілої причини не впала. До речі, ми зовсім не виключаємо, що це був український апарат, якому зніс електронний мозок якийсь російський пристрій радіоелектронної боротьби, направивши в інший бік. І впав він, просто виробивши все паливо.

Проти цієї версії говорить дальність — приблизно 1,5 тис. км, що перевищує максимальну дистанцію, на яку здатен «стрибнути» апарат. То, може, і двигун модернізували?

Інша версія — «Енгельс» і «Дягілєво» вразили нові, у всіх сенсах, машини, розроблені якимось підприємством «Укроборонпрому» в тісній взаємодії з приватним бізнесом, як, вочевидь, і надводні дрони, про які йтиметься нижче. Держконцерн кілька разів анонсував «швидкі випробування» цього БПЛА, називаючи ту саму максимальну дальність — тисяча кілометрів.

«Він уже є. Я б назвав його «нульовим пацієнтом». Машина літає, машина зараз проходить навчання, тому що ми, говорячи про ударний безпілотник, говоримо про варіант камікадзе. Але ми, українці, дуже жадібні люди. У нас будуть камікадзе з можливістю повернення», — загадково заявив «Новому времени» керівник проектів концерну «Укроборонпром» Олег Болдирєв.

Російські нацисти, ясна річ, теж не лежать на боці, а доопрацьовують власні та придбані у союзників вироби. Яскравий приклад — сумнозвісні «шахіди», вони ж «герані», вони ж «балалайки». За останні два тижні було вже дві атаки з їхньою участю, до того ж, не виключено (стверджувати що-небудь в умовах великої війни неможливо), це були якісь нові версії апарату. По-перше, вони вже не бояться мінусових температур, по-друге, не такі гарячі, як раніше — їх погано бачать тепловізори. По-третє, частина нових «шахідів», зокрема ті, що впали на об'єкти в Одеському районі, не такі гучні — це вже не ті «мопеди», над якими потішалися. Є версія, що вони оснащені електродвигуном. Це означає обмежений радіус застосування, але ж і запускати їх могли диверсанти з катера, що курсує в морі.

Шахіди атакують Одесу. Вересень 2022 року

Що ж, війна — це така кривава гра, в яку грають двоє. Думаю, що хід у відповідь з українського боку не забариться. До речі, й остання атака «шахідів» була не такою успішною: 85% апаратів збили.

Яку роль відіграють на нинішній війні безпілотні машини? Як працюють їхні оператори? У чому перевага України перед ворогом у цій сфері? Чому потрібно донатити на закупівлю БПЛА? Щоб отримати відповіді на ці запитання, «Думська» поговорила з дроноводами та артилеристами, які тісно співпрацюють із ними і прямо зараз, у ці хвилини, знищують окупантів у найгарячіших місцях зони бойових дій.

ДРОНОФОБІЯ

Перша фобія, яка виникла з початком повномасштабної війни як на фронті, так і в тилу — боязнь дронів. Страх, що над тобою ось прямо зараз безшумно пролітає всевидюща крилата машина, керована кимось далеким. Він-то далеко, але ти перед ним - як на долоні. А якщо ще це ударний дрон і будь-якої миті поруч із тобою або прямо на тебе може впасти щось на кшталт ВОГу, то… Жах!

Пам'ятаю, третьої ночі мені здавалося, що російські «орлани» прослизають над моїм двориком ледь не щохвилини — тим паче, що біля недалекого моря наші захисники щосили палили із «зушок» і щось вишукували в небі прожектором.

Проте я спочатку списав це на властиву мені недовірливість: якось після 15-годинного робочого дня і голос лідера терористичної організації «днр» ввижався в майже порожній редакції. Однак потім колега і товариш, який записався добровольцем до морської піхоти, розповів, що і в нього були такі видіння, причому не на передовій — тоді він був на якихось тилових позиціях чи то в Бессарабії, чи то біля кордону з невизнаним Придністров'ям. Зізнавалися в дронофобії й інші люди. Словом, військові психологи сміливо можуть заносити новий вид ірраціонального страху до своїх списків і писати дисертації.

Утім, фобії фобіями, але цю війну (йдеться про все російсько-українське протистояння, починаючи з 2014 року), і справді, відрізняє від попередніх конфліктів масове використання безпілотних апаратів. Як повітряних, так і морських, як суто розвідувальних, так і ударних, а також розвідувально-ударних. Осіння атака дронів на головну базу Чорноморського флоту Росії в окупованому Севастополі увійшла у світову військову історію як перший удар по цілі із застосуванням одразу двох типів дистанційно керованих апаратів — повітряних і морських. Важливо, що останні — вітчизняного виробництва, та й загалом, схоже, сама ідея — наша.

Автор тактичного прийому поки невідомий, але після Перемоги ми обов'язково його розшукаємо і напишемо про цю неординарну людину. Думаю, ви погодитеся зі мною, що він гідний звання Героя України!

Дрони зіграли ключову роль і в інших успішних операціях Сил оборони. «Байрактари», на честь яких складено вже чимало пісень і навіть називають дітей, успішно громили російські колони на першому етапі великої війни. Без БПЛА не було б потоплено «Москву», не було б зачищено від окупантів острів Зміїний, не було б вдалих контрнаступів на Слобожанщині та в Степах.

«Байрактар»

НЕБЕЗПЕЧНА РОБОТА

Не думайте, що я хочу применшити роль тих, хто б'ється з ворогом віч-на-віч, хто бачить його не через екран планшета, а на власні очі і здатен дотягнутися до нього чергою, а то й ножем. Але не варто і вважати операторів БПЛА такими собі «геймерами на війні», що сидять десь у безпеці та шурують маніпуляторами, насолоджуючись дистанційним убивством. Якраз ні: вони — одна з найбільш ласих цілей для противника. Переважна більшість використовуваних нашими воїнами безпілотників — це тактичні коптери, БПЛА вертолітного типу з відносно невеликим радіусом дії. Їхні пілоти не сидять десь у Києві та Одесі, а перебувають у самому пеклі. Як мінімум у зоні ураження артилерійським вогнем.

Вони постійно переміщаються на місцевості, маскуються, намагаючись не видати своєї тимчасової позиції. Адже для того, щоб запустити апарат, вивести на ціль, виконати завдання і повернути його, потрібен час: на ходу цього не зробиш.

«Прилітаємо на місце, витягуємо «старлінк», акумулятор, інвертор, розкочегарюємо, так би мовити, систему, — пояснює фахівець з аеророзвідки, морпіх-доброволець Микола. — Генератор не варіант, бо він галасливий, а вночі ще й світиться в тепловізорі. Акумулятора вистачає ненадовго, тож інколи доводиться повертатися на базу, підзаряджати і знову їхати».

Противник, своєю чергою, докладає всіх зусиль, щоб засікти групи «дроноводів» і або жахнути по них чимось неприємним, або зорієнтувати летючу диверсійно-розвідувальну групу, щоб та перерізала «дистанційників», які зазівалися. Словом, смерть поруч із ними постійно.

Доля звела вашу редакцію з підрозділом Лицарської бригади, який дістав назву «група Курта» — за ім'ям її командира у званні штаб-сержанта, який незадовго до великої війни був найрезультативнішим снайпером Збройних сил (ми писали про цю непересічну людину). Інший військовослужбовець групи — наш постійний відеоблогер і автор, ви його знаєте під ніком Vatakaratel, товариші по службі частіше звертаються до нього за позивним — Дека, а взагалі-то він Віталій. Йому не бракує мужності, а ще він чудово формулює думки і взагалі — мислить! Так ось, Курт, Дека та їхні відважні товариші по службі займаються розвідкою і коригуванням артилерійського вогню, причому, як правило, в самому пеклі. Дрони, різні — їхні головні помічники. Група постійно маневрує в «сірій» зоні і відчайдушно ризикує, щоб оперативно донести до гармашів інформацію про місцезнаходження противника. Ви напевно вже донатили цим людям — будь ласка, продовжуйте ще! Вони захищають Україну і наше тилове місто!

«Ми з 2015 року працюємо, накопичили пристойний досвід, тому в нас донедавна втрат не було, — розповідає Дека. — Але в сусідніх бригад, на жаль, вони траплялися часто. Одну групу росіяни виявили, відстеживши канал зв'язку за допомогою аероскопа, так цей пристрій називається. Інша підірвалася на міні під час посадки. І так далі».

СЛАБКІСТЬ РОСІЯН

За словами дроноводів, на першому етапі великої війни перевага була за росіянами. І їхні апарати, дійсно, літали над Одесою. Тобто, схоже, моя фобія — і не фобія зовсім. Як то кажуть, якщо у вас параноя, то це не означає, що за вами не стежать.

Але влітку ситуація змінилася.

«Вибили «елерони», значну частину Matrice, ми їх називаємо «матрацами», «орлани» раніше щодня висіли, а зараз у кращому разі раз на три-чотири дні з'являються, — каже майстер-сержант N-ської бригади П. - Далі Миколаєва не літають, їх регулярно збиває ППО».

«Орлан-10»

Наразі в українських захисників кількісна і якісна перевага у цій сфері. Скажімо, дрони у нас використовуються на взводному рівні, а часом і на рівні відділення. Росіяни забезпечені ними у кращому випадку на ротному. Автоматизовані системи управління. Та ж «Кропива» пов'язує в одну мережу командування, групи спостереження та аеророзвідки, гарматні розрахунки, які можуть перебувати в різних місцях. Це збільшує швидкість розгортання на 80%, час знищення незапланованої цілі на 66%, час відкриття контрбатарейного вогню — на 90%. До речі, «Кропива» — це волонтерська розробка, що робить її зовсім унікальною.

«У нас взагалі багато всяких додатків і програм. Артилерист увімкнув смартофон, виставив низку параметрів, отримав готові цифри, можна відкривати вогонь — краса! — каже П. - А ці досі на папірці рахують, у них, якщо не брати до уваги окремі системи, абсолютно радянська армія. Аж дивно».

Важливо ще й те, що Сили оборони мають у своєму розпорядженні чудовий зв'язок, який забезпечують знамениті «старлінки» — спасибі Ілону Маску! Постійний і безперебійний доступ до інтернету, величезна швидкість обміну інформацією, захист від глушіння — все це дає змогу в онлайн-режимі керувати літальним або морським апаратом. У місті, звісно, розгорнути «Старлінк» складно: йому потрібне відкрите небо, хіба що на дах висотки ставити. А ось у полі він божественний. Головне, щоб осколки не дістали, як це сталося в підрозділі аеророзвідки N-ської десантно-штурмової бригади, де служить ще один наш співрозмовник.

Крім того, Збройні сили України відрізняє від російських окупаційних військ зовсім інший підхід до управління — децентралізація, розвинені горизонтальні зв'язки, ініціатива: комвзводу, щоб вжити якихось заходів, не виходить на комбрига, командир групи аеророзвідки зв'язується не з керівництвом, а безпосередньо з розрахунком, який веде вогонь. Хоча, звичайно, є винятки.

«У них же жорстка вертикаль. Якщо робити так, як роблять росіяни, виходить дуже довго — ціль просто змінює місце розташування, і снаряди лягають у «молоко». Вони усвідомлюють свій недолік, але вдіяти нічого не можуть — там вся держава така. Щоб стати, як ми, потрібно бути нами», — у голосі майстра-сержанта, який промовляє ці слова, звучать нотки погано прихованої гордості.

КИТАЙСЬКИЙ ФАКТОР І СВОЄ — НАЙКРАЩЕ

Є у дроноводів, звісно, і проблеми. Перша — значна частина використовуваної техніки вироблена в Китаї. Її доводиться перепрошивати (змінювати програму), щоб противник, з яким друзі-комуністи напевно поділилися секретами, не міг бачити місце розташування оператора.

«Навесні виробник однієї з лінійок дронів змінив плати і процесори, тепер наші програмісти не можуть зламати прогу, досі б'ються, — бідкається оператор БПЛА Віктор із позивним Некромант. — Тому ми просимо волонтерів передавати нам старі моделі, які перепрошиваються. Інший виробник унеможливив політ у зоні бойових дій».

Деякі моделі легко зламуються дистанційно: використовуючи антідронові рушниці та іншу техніку, можна перехопити управління БПЛА і відвести його до себе, щоб перепрошити і застосовувати вже у своїх інтересах.

«Із цим борються найрізноманітнішими способами, зокрема, можна сказати, дідівськими. Скажімо, і ми, і вони часто прив'язуємо дрони звичайною рибальською волосінню, найтоншою. Знаєте, працює», — сміється Некромант.

Радує, що далеко не все роблять у Китаї. У військ дедалі більше безпілотників вітчизняного виробництва, куди більш надійних і «далекобійних».

«Якщо в тебе є «Лелека» — ти бачиш усе в радіусі 50 км, це дуже крута система, — продовжує військовослужбовець. — А взагалі, ми країна умільців, треба зіскакувати з комерційних дронів, і схоже, Україна пішла цим шляхом. Адже тут немає нічого складного, можна сказати, конструктор. Закуповуєш комплектуючі у різних виробників і збираєш свій пристрій, ставиш свою прогу і працюєш».

«Лелека». Фото Ukrmilitary

Вітчизняним винаходом, повторюся, виявилися і надводні дрони, які атакували головну базу путінського чорноморського флоту. Так, шкода, завдана ворожим кораблям, була невеликою, але, як відомо, у війні на морі сама можливість несподіваного і сильного удару змушує противника змінювати плани, нервувати. Очевидно, саме на це був розрахунок українського командування — не потопити, а налякати. І він повністю виправдався!

Вітчизняними, судячи з усього, були й апарати, які кинули виклик одній зі складових ядерної тріади країни-агресора — стратегічній авіації. Досі ніхто на неї не зазіхав. Що ж, колись треба було починати бити їх по зубах. На жаль, іншої мови росіяни не розуміють.

ЩОСЬ НА КШТАЛТ ДОВІДКИ

Давайте розберемося, які існують дрони і як їх використовують протиборчі сторони. Отже, безпілотні апарати бувають наземними, повітряними (їх найбільше) і морськими. Крім того, БПЛА поділяються на допоміжні (переважно наземні, які використовують для розмінування, перевезення важких предметів, поранених тощо), розвідувальні (відсотків 90), розвідувально-ударні та суто ударні. З останніх найчастіше зустрічаються так звані дрони-камікадзе, вони ж керовані снаряди (міни, торпеди). Найвідоміший — це іранський «Шахід-136», він же «Герань-2», який українці називають «мопедом» або «балалайкою». Зібраний із дешевих елементів, цей пристрій не здатний змінювати курс — координати цілі задаються під час старту і не коригуються (начебто на перших моделях була інерціальна система наведення, зараз, за неперевіреною інформацією, вони наводяться за допомогою ГЛОНАСС), погано працює при мінусовій температурі (цей недолік теж подолано) і легко збивається навіть звичайною стрілецькою зброєю. Наші захисники використовують Switchblade — американський баражувальний боєприпас, який у сто разів перевершує ірансько-російський БПЛА, але, на жаль, коштує значно дорожче.

Є ще класифікація за радіусом дії: тактичні застосовуються безпосередньо на полі бою і в ближньому тилу, оперативно-тактичні можуть залітати на сотні кілометрів, а стратегічні системи покривають тисячі. При цьому боєприпас, який несе оперативно-тактична система, може бути серйознішим, ніж у стратегічної — для останніх важливіше несподівано і точково вразити об'єкт у найглибшому тилу противника. На щастя, поки що БПЛА не оснащують ядерною зброєю — хоча… Хто знає, що там у генеральських і конструкторських головах вариться.

Хай там як, але поки що у війні дронів Україна перемагає: так, у нас мало аналогів «шахідів», зате ми перевершуємо росіян на тактичному рівні, а для результату війни це набагато важливіше. Горезвісні «герані» погано працюють на фронті — вони призначені для терористичних ударів по цивільних об'єктах. Тому… Загалом, Збройним силам потрібні коптери!  

Будемо сподіватися, що наша перевага збережеться і надалі. Але для цього ми всі маємо допомогти Діючій Армії. Долучайтеся, жертвуйте гроші на наших захисників!

Україна обов'язково переможе! Слава Україні!

Автор — Олег Константинов

P.S. До речі, як вам ідея оголосити 24 липня Днем операторів БПЛА? Цього дня християни всього світу вшановують пам'ять святої рівноапостольної княгині Ольги. Як відомо, вона спалила древлянський Іскоростень, вперше у вітчизняній історії напустивши на нього «ударні безпілотники» — птахів, до ніг яких прив'язали запалене клоччя з сіркою.

Військовий капелан о. Олександр Смерчинський підтримав нашу ідею:

«По-перше, київська княгиня Ольга — не лише реальний персонаж української історії, — пояснив він. — Це одна з п'яти жінок, яких християни всього світу зараховують до лику святих рівноапостольних. Спалення Іскоростеня 946 року за допомогою «біологічних БПЛА» — достовірний історичний факт. Звісно, з погляду людей XXI століття цей вчинок можна назвати проявом жорстокості і навіть актом геноциду щодо древлян. Але християни шанують її не за це масове вбивство. Життя Ольги — приклад того, що святість не означає «безгрішність». Молитвами, добрими справами і правильними вчинками будь-яка людина може знайти свою дорогу до Бога і вічного життя, навіть якщо під час війни була змушена вбивати своїх ворогів».