«Дракони» — в небо! Як українські фронтові бомбардувальники проявили себе в боях за Київ, Херсонщину та Чорне море  

Фронтові бомбардувальники Су-24М (Fencer — «фехтувальник», за класифікацією НАТО) стали найгрізнішою зброєю українських Повітряних сил під час повномасштабного вторгнення рф. Малюнок вогнедишних монстрів, нанесений на фюзеляжі літаків, дав їм прізвисько «українські дракони».

Пілоти цих машин зробили багато для успішної реалізації стратегічної оборонної операції. Те, що у вашій оселі зараз не господарюють російські солдати — в тому числі їхня заслуга.

БИТВА ЗА КИЇВ

У перший день великої війни кілька десятків російських військово-транспортних Іл-76 кружляли в білоруському небі, готові приземлитися в Гостомелі, щоб висадити десант для захоплення Києва. Однак планам росіян не судилося збутися — один із літаків Су-24М Повітряних сил ЗС України пройшов над трикілометровою злітно-посадковою смугою антонівського аеродрому, скинувши 500-кілограмові парашутовані бомби. Злітку вивели з ладу, і ворожі транспортники пішли додому.

Грізні Су-24М стоять на озброєнні 7-ї бригади тактичної авіації імені Івана Франка, яка дислокується на аеродромі Старокостянтинів. Кожен «український дракон» може нести до восьми тонн бомб, а найефектнішою вважається підвіска «сушки» з 28-ма осколково-фугасними бомбами типу ФАБ-250М54.

Крім бомберів, бригада має у своєму розпорядженні і кілька розвідників Су-24МР.

Скільки ж усього бортів на Старконі? За паперами, понад 60, але реально в лютому 2022-го в небо могло піднятися не більше 15 Су-24М/МР. Проте з перших днів повномасштабної війни ремонтні підрозділи почали вводити до ладу літаки, що перебувають на зберіганні.

Ворог розумів, наскільки велика небезпека для нього ховається на Старокостянтинівському летовищі, тому 24 лютого перші ракети прилетіли саме туди, але атака окупантів не дала результату — більшість літаків встигли передислокувати на допоміжні аеродроми.

Надалі рф майже щодня атакувала ракетами та дронами стоянки й інфраструктуру бази, але марно. Генштаб ворога стверджував, що вони кілька разів знищили всю авіатехніку бригади, але українські «дракони» продовжують літати, завдаючи загарбникам величезної шкоди.

У перші дні вторгнення «фехтувальники» здійснили десятки вильотів на захист столиці — штурмували ворожі колони, які парадним строєм ішли на Київ. Для захисту від великої кількості ПЗРК працювали на гранично малих висотах — до 20 метрів. Добре відомий випадок, коли український Су-24М перетворив на металолом величезну колону техніки під Броварами, обрушивши на голови ворога десяток ФАБ-500.

Але противник мав у своєму розпорядженні велику кількість засобів ППО - від найпростіших ПЗРК «Ігла» до ракетно-гарматних «Панцирів». У перший місяць війни, під час інтенсивних боїв за Київ, 7-ма бригада тактичної авіації втратила шість літаків. Десять українських льотчиків загинуло.

У ТИЛУ ВОРОГА І НА ХЕРСОНЩИНІ

«Сушки» діяли не лише над територією України. 30 квітня 2022 року два борти відбомбилися по нафтосховищу в Брянській області. Слідчий комітет рф підтвердив, що пара Су-24М без перешкод подолала 50 км углиб території країни-агресора, скинула щонайменше дві ФАБ-500 по об'єкту інфраструктури і без втрат повернулася назад. За цим фактом російські прокурори вирішили порушити кримінальну справу проти командира бригади — полковника Євгена Булацика.

Варто зазначити, що Булацик брав активну участь у всіх бойових операціях, а в один із квітневих днів поставив рекорд — борт під його управлінням п'ять разів підіймався в небо, відволікаючи ворожі сили ППО від рейду армійської авіації до Маріуполя, що воює.

«Сушки» з драконами на борту відзначилися в найгарячіших точках війни. Під час звільнення Херсонщини відомий епізод, коли атака Су-24М буквально «викурила» сотню орків із позицій на правому березі Дніпра. Ворожий осередок опору на річці Інгулець між селищами Давидів Брід і Білогорка був ліквідований, завдяки використанню парашутованих бомб ФАБ-500Ш. Українські бомбери підкралися до позицій ворога на гранично малій висоті, скинули ФАБи та на поземному пішли на базу.

ЛЬОТНІ КАДРИ

Серйозні втрати льотного складу треба було відшкодовувати, допомогли досвідчені кадри — пенсіонери, які повернулися в Повітряні сили та зуміли перевчитися на «дракона».

Полковник Михайло Матюшенко раніше літав на МіГ-29 і в минулому був командиром 40-ої бригади тактичної авіації. На початку 2000-х звільнився, щоб стати керівником однієї з приватних авіакомпаній, але робота на новому місці «не пішла» і він повернувся до живої льотної справи. У 2018 році знову пішов на пенсію, але з початком повномасштабки, попри вік, зміг за кілька місяців перевчитися на Су-24М. Він загинув 26 червня 2022 року над Чорним морем, виконуючи бойове завдання в районі острова Зміїний. Разом із ним пішов в останній політ штурман, майор Юрій Красильников.

Полковник Віктор Волинець теж освоїв «дракона». Він був уродженцем Житомирської області, 1989 року закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище, понад 20 років служив льотчиком-винищувачем, після чого вийшов на пенсію. До 24 лютого 2022 року кілька років працював пілотом в авіакомпанії SkyUp, з перших днів повномасштабки вступив у ТрО, а з жовтня 2022 року служив у складі 7-ї бригади тактичної авіації, освоївши командирське крісло Су-24М.

Екіпаж Віктора загинув 1 березня 2023 року під Бахмутом. Це остання офіційно підтверджена бойова втрата «дракона». Борт полковника збив російський Су-35, разом із Віктором загинув молодий штурман, капітан Ігор Соломенніков, який закінчив Харківський національний університет Повітряних сил (ХНУПС) 2022 року.

ДРУГА МОЛОДІСТЬ

Потужні та далекобійні «Шторм Шедоу» і «скальпи» стали новим, найпередовішим озброєнням Су-24М. Завдяки цим британським і французьким ракетам, сорокарічні бомбери здобули другу молодість. «Дракони» виявилися єдиними ударними літаками Повітряних сил, здатними взяти на пілони одразу два таких вироби для знищення цілей у ворожому тилу.

Для здійснення цих місій дуже стала в пригоді здатність «сушок» долати сотні кілометрів з огинанням рельєфу місцевості на висоті від 20 до 40 метрів і за швидкості близько 1000 км на годину. Чітке планування дало змогу провести понад десяток вдалих операцій зі знищення об'єктів у Криму — мостів, зенітно-ракетних комплексів, РЛС, штабів і кораблів, які перебувають у доках і біля причалів кримських портів.

Су-24М Повітряних сил України вперше у світовій військовій історії знищили крилатою ракетою підводний човен — 13 вересня минулого року було завдано удару по судноремонтному заводу в тимчасово окупованому Севастополі. Кілька ракет Storm Shadow вразили заводські доки, в яких стояли БДК «Мінськ» проєкту 775 і субмарина Б-237 «Ростов-на-Дону» проєкту 636.3.

22 вересня українські Сили оборони провели операцію «Крабова пастка» — британські ракети вразили штаб Чорноморського флоту рф у момент проведення там наради керівництва флоту. Унаслідок атаки будівлю було сильно зруйновано, повідомлялося про велику кількість «двохсотих».

За кілька днів українська ракета влучила в малий ракетний корабель «Аскольд», що перебував біля стінки керченського суднобудівного заводу «Затока», а 26 грудня 2023 року Storm Shadow прилетіла в БДК «Новочеркаськ», який стояв у порту Феодосії.

За два роки повномасштабної війни українські «дракони» завдали ворогові фантастичних втрат. На жаль, вони оплачені життями пілотів. У бойових вильотах загинули 19 льотчиків, втрачено 11 бортів Су-24М і один Су-24МР.

F-16 і Су-24

Надходження на озброєння винищувачів F-16 навряд чи щось змінить у бойовій роботі 7-ї бригади тактичної авіації. Су-24М/МР, як і раніше, будуть потрібні для нанесення високоточних ударів британськими та французькими ракетами по цілях у ворожому тилу. У номенклатурі озброєння F-16 цих ракет немає.

Але тактика застосування «драконами» Storm Shadow/Scalp може змінитися. Можливо, F-16 і Су-24М здійснюватимуть спільні бойові місії, завдяки чому має підвищитися ефективність використання крилатих ракет. Американські винищувачі за допомогою протирадіолокаційних AGM-88 HARM розчищатимуть шлях до цілі крилатим ракетам, знищуючи російські РЛС і зенітно-ракетні комплекси, після чого «сушки» зможуть застосувати «Шторм Шедоу» і «скальпи».

Автор — Сергій Смоленцев, архівні фото автора