Наслідки Каховської катастрофи, агресивні вселенці та трагедія Хаджибейського лиману: як переживають війну підводні мешканці

Повномасштабне вторгнення докорінно змінило життя українців, у тому числі їхні стосунки з морем. Купатися тепер можна лише в спеціально дозволених місцях, промислове рибальство заборонено, а аматорське — допускається тільки з берега і не повсюдно. В результаті антропогенний вплив на флору і фауну помітно знизився. Тим часом море продовжує жити своїм життям, на яке також накладає відбиток війна. У цьому матеріалі ми розповімо, як це відбувається.

Вчені, розмірковуючи про зміни в житті Чорного моря, одностайні в думці: в деяких аспектах війна пішла на користь морській флорі. Є, звичайно, і винятки — наприклад, дельфіни, які страждають від роботи сонарів бойових кораблів, попадання у воду уламків боєприпасів і різних токсичних речовин. Але в цілому природа отримала перепочинок від людської діяльності.

Колосальним потрясінням для мешканців підводного світу став підрив Каховської ГЕС. Однак навіть у цій руйнівній події можна знайти окремі позитивні наслідки на тлі завданих тотальних збитків. Режим Дніпра і Дніпро-Бузького лиману став ближчим до природного, з'явилися нові місця для нересту осетрових.

Багато в чому саме катастрофа на ГЕС зумовила появу нових видів біля північно-західних берегів Чорного моря. Так, останнім часом в Одеському морському регіоні зафіксували відразу два нових види морських собачок — на додаток до чотирьох, що вже мешкали тут.

«Це рибка довжиною зазвичай до 10 сантиметрів. Її характерна особливість — шкірясті «ріжки» на голові. Деякі відпочивальники досі вважають її отруйною, що абсолютно не відповідає дійсності, — розповідає завідувач Чорноморським відділом Інституту рибного господарства, екології моря та океанографії Сергій Хуторной. — Це позитивний момент: біля наших берегів збільшилося видове різноманіття. До того ж цей вид не є хижим, тому нікого не витіснить. На жаль, промислової цінності він не має, але у воді вони дуже кумедні та симпатичні».

АГРЕСИВНИЙ, АЛЕ ПЕРСПЕКТИВНИЙ

Біля узбережжя Одеси з'являються й інші види — так звані інвазивні, які здатні внести серйозні зміни в звичне життя місцевої фауни. Один із таких «новачків» — кам'яний окунь. Вперше його виловили в районі Чорноморська два роки тому: улов із трьох екземплярів дістався рибалкам-любителям. Сьогодні фахівці відзначають, що цей вид уже регулярно зустрічається в аматорських уловах і, схоже, міцно влаштувався, ставши частиною екосистеми.

«Імовірність адаптації кам'яного окуня дуже висока. Це агресивний хижак, і якщо він масово розмножиться (а він вже зафіксований по всьому Чорному морю і в деяких регіонах став численним), тиск на аборигенні види риб посилиться. Він є конкурентом таких хижаків, як сарган і луфар, і буде підривати їх кормову базу. Чим це закінчиться, сказати складно, — зазначає провідний науковий співробітник Інституту морської біології Юрій Квач. — При масовому розмноженні кам'яний окунь може поїдати молодь місцевих видів. З іншого боку, він має відмінні смакові якості і може стати новим промисловим видом. У Болгарії, наприклад, його активно ловлять, а біля наших берегів чисельність кам'яного окуня поки не досягла рівня, достатнього для серйозного промислу».

НОВІ ДРУЗІ І СТАРІ ЗНАЙОМІ

Ще один несподіваний гість біля одеських берегів — блакитний краб. Він відрізняється великими розмірами, високою плодючістю і винятковою ненажерливістю. На відміну від багатьох інших видів, блакитний краб не тільки пересувається по дну, але і активно плаває, переслідуючи здобич. У регіонах, де він з'являється, цей вид завдає відчутної шкоди як промислу, так і місцевій морській фауні.

Поки що його популяція в Чорному морі порівняно невелика, але чисельність стрімко зростає. Блакитний краб — природний мешканець західної частини Атлантичного океану — фіксується біля чорноморських берегів не вперше. На сьогоднішній день офіційно підтверджено знахідки понад 30 особин у різних районах Чорного моря, з яких близько 15 - в українських водах. Поодинокі знахідки реєструються вже кілька років, що вказує на поступове, хоча поки і не масове, поширення виду.

«В цілому ситуація з крабами в морі досить сприятлива. Відновлюється популяція рідкісних мармурового і трав'яного краба, а після довгої відсутності біля берегів Одеси знову з'явився кам'яний краб. Раніше, до будівництва хвилерізів, вони були тут масовими мешканцями, але потім зникли. Тепер повертаються. Добре почуваються краби-плавунці та раки-відлюдники, яких раніше буквально витоптували відпочивальники. Зараз же, починаючи від Затоки і далі, — це фактично морський заповідник, де немає туристів», — кажуть фахівці Інституту морської біології.

ПРАВДА І ФЕЙКИ ПРО ФУГУ

Поява нових видів, як правило, викликає жваве обговорення в наукових і навколонаукових колах. Іноді інформація просочується в суспільство і починає обростати чутками, навіть якщо для цього немає серйозних підстав. Показовий приклад — історія з нібито масовим поширенням у Чорному морі тетрадона, більш відомого як риба фугу. Деякий час тому ця тема активно мусувалася в ЗМІ та соцмережах: стверджувалося, що «вселінець» не тільки освоївся в наших водах, але й уже становить небезпеку для українців.

«Вживання м'яса тетрадона дійсно може бути небезпечним, оскільки його жовч містить сильну отруту — тетродотоксин. У країнах Східної Азії для його приготування кухарі проходять спеціальну сертифікацію. Проблема в тому, що його шкіра дуже щільна і непридатна в їжу, її потрібно видалити, але при цьому важливо не пошкодити жовчний міхур. Кухар повинен вміти правильно обробляти рибу, акуратно видаляючи жовчний і печінку», — пояснює Юрій Квач.

Він додає, що якщо тетрадон потрапить на гачок звичайного рибалки і той пораниться об його шипи, це теж може викликати інтоксикацію. Однак випадків лову цієї риби на вудку в наших водах ще не було і, швидше за все, не буде в найближчому майбутньому.

«Головне — у фугу вкрай низькі шанси адаптуватися в умовах Чорного моря. Цей вид вимогливий до високої солоності води, тому в умовах сильного розсолення він навряд чи виживе. Чи були випадки його появи? Так: двічі біля берегів Туреччини і один раз в районі Севастополя, в далекому 2014 році», — зазначає вчений.

ВІДРОДЖЕННЯ ОСЕТРОВИХ

Поряд з появою видів-вселенців, в Чорному морі та прилеглих річках відбувається і позитивний процес антропогенного характеру — поступове відновлення популяцій червонокнижних осетрових в Дунаї завдяки штучному зарибненню. В першу чергу мова йде про стерлядь і російського осетра. Це стало можливим завдяки підтримці Всесвітнього фонду природи (WWF).

В останні роки міграція дорослих особин осетрових спостерігається і в інших великих річках басейну Чорного моря. Особливо цікава ситуація на Дніпрі. Після руйнування Каховської дамби для риб відкрився міграційний шлях. Так, в районі острова Хортиця вже другий рік поспіль реєструють дорослих особин російського осетра. Ймовірно, вони припливли сюди в пошуках нерестовищ, що існували в районі Запоріжжя ще до зарегулювання Дніпра.

Вчені кажуть, що в Дунаї осетрові зустрічалися і раніше, адже це єдина річка в Україні, де підтверджено природний нерест прохідних видів. Однак в останні роки чисельність дорослих мігруючих особин також зросла. Причин цьому кілька. По-перше, скорочення активності українських рибалок через військові дії з 2022 року і, як наслідок, зниження вилову осетрових. А по-друге, системне штучне зарибнення Дунаю, що проводиться різними країнами, включаючи Україну, що дало помітний позитивний ефект.

РЕСТОРАНАМ МІДІЙ ВИСТАЧИТЬ

Поки осетри перебувають, образно кажучи, в «глибокому дитинстві», в Одеській області на фінішну пряму вийшов інший масштабний проєкт, який вже до кінця року може дати вражаючі результати. Два роки тому приватна компанія, погодивши свої дії з Держрибагентством, створила мушляне господарство на Сухому лимані. Тут встановили конструкції-носії, які вже практично повністю вкриті мідіями.

Фахівці впевнені, що якщо не трапиться аномальної спеки, епідемій серед молюсків або інших форс-мажорів, то вже до зими можна очікувати багатий урожай.

«Вже зараз середня довжина раковини на носіях досягає 3,5–4 сантиметрів. Ми можемо говорити про вихід орендаря на планові показники або, як мінімум, про тонни чорноморської мідії. Щоб було зрозуміліше, таких обсягів вистачить для забезпечення вітчизняною продукцією ресторанів Києва та Одеси як мінімум», — пояснює Сергій Хуторной.

За його словами, Сухий Лиман — унікальне водоймище з морською водою. Тут можна працювати не тільки з мідіями, але й, наприклад, з бичковими рибами. Уже сьогодні за підтримки Європейського Союзу (проект ЕМБЛАС) розглядається варіант встановлення в акваторії лиману біопозитивних конструкцій типу «рифбол» (штучні споруди, призначені для відновлення і підтримки морської екосистеми, а також для захисту узбережжя — Ред.). А оскільки Сухий Лиман зараз лідирує з освоєння нових видів, результат може виявитися дуже цікавим і перспективним.

Аналогічні перспективи, але вже без прямого впливу людського фактора, намітилися і на Дунаї — тут успішно адаптувалася японська креветка. Цей вид зумів пристосуватися до прісної води і за рівнем поширення потіснив місцевих аборигенів — раків. Переваги японської креветки очевидні: великі розміри (доросла особина досягає 12 сантиметрів) і висока активність — вона швидка, агресивна, інтенсивно харчується і розмножується. Ситуація з розвитком її популяції настільки сприятлива, що Держрибагентство планує вперше дозволити промисловий вилов у 2026 році.

ТРАГЕДІЯ ХАДЖИБЕЯ

Наостанок — трохи про одеські лимани: Тилігульський, Куяльницький і Хаджибейський.

У Тилигульському лимані, завдяки справній роботі каналу, що з'єднує водойму з морем, спостерігається активний захід морських видів, зокрема кефалі та саргана.

У Куяльницькому ситуація набагато складніша: солоність зашкалює, водойма в тяжкому стані. Однак за певних умов тут можна було б налагодити збір ікри артемії — ідеального стартового корму для мальків акваріумних риб. Після втрати Криму Україна не має інших джерел для цього промислу.

У Хаджибейському лимані ситуація близька до катастрофічної. Вже зафіксована масова загибель пиленгаса і креветки, яка в останні роки носить систематичний характер — про це «Думська» писала неодноразово. Причина — каналізаційні стоки, що призводять до деградації води і масового цвітіння водоростей. Що стосується пиленгаса, то в Україні зараз немає жодного розплідника для його штучного відтворення, що робить перспективи відновлення виду вкрай туманними.

Автор — Ростислав Баклаженко