Повертаємось до забутих пісень. Одесити видали альбом «Співуча Україна»  

Презентація унікального альбому, створеного Анатолієм Дроздовським та Євою Красновою, відбулася у Золотій залі Одеського літературного музею. Дроздовський свого часу доклав багато зусиль до створення музейної колекції, тож вибір місця далеко не випадковий.

«На відміну від перших чотирьох альбомів, у новому виданні ми показали старовинні українські ноти, які надруковані не тільки в Одесі, а й у Києві, Москві, Санкт-Петербурзі, Ростові та інших містах, — розповіла Єва Краснова. — Слід пояснити, що до 1906 року в Російській  імперії діяв «драконівський» Валуєвський циркуляр, згідно з яким було заборонено з середини ХIХ століття друкувати щось українською мовою. Українські тексти в той час писалися російськими літерами, і це виглядало дивно та здавалось безграмотним».

Нотна частина кожного видання скріплювалась з обкладинкою, на якій у вигадливій формі розміщувались відомості про авторів текстів та нот. І якщо суто нотна частина видання оформлювалась прозаїчно та строго, то обкладинка являла собою графічні або барвисті малюнки, орнаменти, сюжетні картинки, портрети композиторів, іноді – виконавців тощо.

Щодо попередніх видань колекціонерів, тут справа така. Починаючи з 2006 року, на основі матеріалів різноманітної колекції одеського краєзнавця і колекціонера Анатолія Дроздовського було випущено чотири альбоми з різних аспектів історії Одеси: «Одеса на старих листівках», «Стара Одеса. Торгівля і промисловість», «Стара Одеса. Фотографи і фотографії» та «Стара Одеса в живописній графіці». У 2023 році, вже під час війни, також базуючись на матеріалах сімейної музичної колекції, створено альбом «Співуча Україна. Українські пісні та ноти ХIХ та ХХ століть».

У вступі до нового альбому автори розповіли про тогочасних нотовидавців, які друкували ноти з українськими піснями. В Одесі в різні часи це були Нейгеборн, Бернарді, Фесенко, Корейво, Островський. В Києві першість належала нотовидавництву Леона Ідзіковського.

У першій частині альбому розміщено колекційні ноти пісень на слова Тараса Шевченка, музику до яких писали композитори Кирило Стеценко, Владислав Заремба, Петро Ніщинський, Данило Крижанівський, Яків Степовий, Віктор Косенко та інші.

«Старовинні ноти з нашої колекції з твором українського композитора і педагога Данила Яковича Крижанівського «Причинна. Реве та стогне Дніпр широкий», як вважають мистецтвознавці, є першою музичною публікацією цього твору на слова Кобзаря, — підкреслює Анатолій Дроздовський. — Ноти були видані композитором своїм коштом у 1886 році в Одесі, де він жив і працював багато років, що підтверджує «дозвіл цензури» на текстовій сторінці нотного видання. Автограф автора музики до пісні на обкладинці примірника нот з колекції свідчить, що він був подарований одеській гімназистці Антоніні Василівні мадемуазель Неждановій, яка стала пізніше видатною оперною співачкою, її ім’я сьогодні носить Одеська національна музична академія».

Друга частина альбому включає твори композиторів, які зробили найбільш значний внесок у популяризацію і розвиток української народної пісні. Це Микола Лисенко, Семен Гулак-Артемовський, Василь Прісовський, Віктор Зінтарський, Антон Коціпінський, Михайло Завадський та інші. Ноти продавалися у спеціалізованих магазинах, які з’явилися на початку ХIХ століття у великих містах, зокрема і в Одесі. Наприклад, у 1860-х роках власник музичного магазину на Дерибасівській Нейгеборн випустив нотне видання старовинної української пісні в обробці композитора Василя Пащенка «За Неманіду», в якій мова йшла про війну з французами 1812-1814 років.

Одеський підприємець, власник типографії на Рішельєвській вулиці Юхим Іванович Фесенко своїм коштом командирував людей у різні повіти України для запису з голосу народних пісень. Він друкував знайдені дослідниками слова і мелодії окремими книжками, прикрашаючи їх яскравими малюнками видатного українського художника, графіка Амвросія Ждахи.

«Яскравою частиною нашої музичної колекції є збірка, тиражована в 1917 році літографічним способом: «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки записав і упорядкував Климент Квітка», — провадить далі Дроздовський. — Таким чином засновник музичної етнографії, фольклорист, музикознавець Климент Васильович Квітка завершив колись почату спільну працю зі своєю дружиною, великою українською поетесою та письменницею Ларисою Петрівною Косач- Квіткою – Лесею Українкою. Леся з дитинства пам’ятала та наспівувала багато народних пісень рідного Волинського краю. Квітка записав і надрукував слова і мелодії, які вона наспівувала. Завершив і видав роботу він вже після смерті дружини».

Одеський нотовидавець Іона Ліберман надрукував в 1910-х роках «Український гімн» на слова Чубинського і музику Вербицького з портретом Шевченка на обкладинці. Цей музичний твір через багато років  було покладено в основу державного гімну України. В альбомі багато різноманітних українських пісень: народні думки-шумки, твори Миколи Лисенка, Владислава Заремби, Василя Прісовського та інших. Думка-шумка – це жанр медитативно-елегійної поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини XIX сторіччя.

У третьому розділі альбому наведено багато революційних пісень, наприклад, «Шалійте, шалійте, скажені кати» Колесси та інші. У новій редакції композитора Йориша представлені опери Лисенка «Наталка Полтавка» та «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського. Із серії «Бібліотека естради» присутні в альбомі цікава гумореска забутого автора Антоші Ко «Українізація» та сатира «Атеїст» Елланського і Лісовського. Ноти оформлював художник Іннокентій Шапошников (Проскуряков), які він підписував «ке-ша».

Останній розділ альбому присвячений нотам пісень на поштових листівках. Такі були видані в Харкові друкарнею «Адольф Дарре» приблизно 1909 року. На колекційних нотах на листівках розміщені пісні на відомі слова з творів Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий», «Як умру, то поховайте», «Світе тихий, краю милий! Моя Україно!». Найбільш яскраві листівки – з текстами українських народних пісень і прекрасними кольоровими малюнками до них, створеними Амвросієм Ждахою, який багато років жив і творив в Одесі. На презентації прозвучали декілька композицій із альбому у виконанні солістів Одеського національного академічного театру опери та балету Олексія Грузіна та Юлії Субботіної на знак того, що до репертуару наших співаків повертатимуться забуті твори.

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва