Вперше: в Україні протезували шестирічну дівчинку, яка втратила ніжку через війну  

Перша дитина з ампутацією через військову травму була протезована в Україні.

Шестирічній Марині удосконалили протез, тепер він подібний до справжньої ніжки, повідомили в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит».

Вже 10 місяців Маринка з Херсонщини проходить лікування та реабілітацію в Охматдиті. На початку травня дівчинка була поранена: у її будинок влучив снаряд, спричинивши дитині тяжкі травми ніг. У лікарні Кривого Рогу дівчинці ампутували ніжку вище коліна, але врятували життя. Пізніше довготривале лікування у відділенні ортопедії і травматології та фізичну і психологічну реабілітацію Маринка проходила в «Охматдиті».

Спочатку вона майже постійно лежала. Зрідка сідала на ліжко, але самостійно не могла переміщуватися.

«Основними завданнями реабілітації перед протезуванням були: зміцнити м’язи тіла, підготувати ніжку до протезування, навчити дитину тримати координацію на одній нозі та вільно переміщуватися у просторі»,— ділиться фізичний терапевт Назар Борознюк.

З першого дня в лікарні з Мариною та її рідними працює психолог. Забезпечення емоційного спокою та позитивних емоцій — запорука успішного лікування. Марина з психологом з радістю займаються арттерапією: вони малюють, ліплять, вирізають, творять красу.

«Це забезпечує зниження рівня тривожності»,— розповідає психолог Татьяна Ахматова.

Марина стала першою дитиною, яка була протезована в Україні. Її батьки хотіли протезувати доньку саме на Батьківщині, аби оминути складні перельоти та мати можливість постійної допомоги реабілітолога та протезиста.

Протез для дівчинки зробили в Києві в Ортотех-Сервіс. Протезист Олександр Стеценко розповідає, що це перший протез, який він робив для дитини. Дитяче протезування набагато складніше ніж доросле, бо діти постійно ростуть та змінюються, також процедура потребує більш уважного підходу до пацієнта.

Тепер протез дівчинки удосконалили та зробили косметичним — подібним до справжньої ніжки. Це допоможе Марині подолати психологічний страх та соціалізуватися серед однолітків. Команда лікарні продовжує займатися з Мариною та її родиною та бажає їм здоров’я.