|
Виставка графіки ізраїльського художника Олександра Співака «Третя Реальність» відкрилася в артпросторі «Діалоги» (Соборна площа, 2). Цей проєкт досліджує внутрішній вимір людини, де народжуються бажання, сенси та первинні імпульси. В експозиції – 15 графічних робіт, створених тушшю та пером за авторською технікою Will Way. Результат заздалегідь невідомий абсолютно нікому, це подорож до незвіданого місця. «У мене по життю є один недолік, що, взагалі, є чеснотою, – зізнається автор. – Мені важко робити те, чого я не люблю. Це завадило мені здобути якусь освіту. Проте я можу робити довго й наполегливо те, що люблю. Це видно по роботах, кожна з яких займає величезну кількість часу. Мені нецікаво малювати те, що я бачив і те, що я знаю. Спочатку були абстрактні роботи, якісь текстури. Але чим більше я намагався зрозуміти, що хочуть зображати мої руки, бачити очі, що я уявляю у себе всередині, тим складніших форм це набувало. Малюю я з дитинства, а серйозно зайнявся цим у 1989-му». Раннє дитинство автор провів у Кропивницькому (раніше Кіровоград). Навчався у спеціалізованій художній школі. Під час перебудови почав писати тушшю та олією. Увійшов до хіпі-середовища, кілька років жив в Одесі. Митець продавав свої роботи в галереї «Декор». А жив у найрізноманітніших місцях: на 7-й станції Великого Фонтану, на вулиці Леніна (тоді ще) знімав кімнату у жінки, чий син наклав на себе руки в армії (власне, це й була його кімната). «Тоді Одеса починала порожніти, – згадує митець. – Люди виїздили, купували мої роботи, аби вивезти їх за кордон. Спілкувався я тоді з одеськими художниками Сашком Добрим, Лерою Фокіною, якийсь час мешкав із другом у майстерні Ройтбурда, і якоїсь миті мені захотілося писати олією, а полотна у мене не було, тому я відрізав трохи від його полотна… І коли він це помітив, то прогнав нас». А на виставки Ройтбурда того часу Олександр Співак не ходив, він холодний до будь-якого чужого (іноді навіть до свого) візуального мистецтва, більше полюбляє слухати хорошу музику, від класики року до неокласики. Співак працює в унікальній манері, яку критики порівнюють з метафізичною експресією Бекона, інтуїтивністю Клеє та психологічною точністю Шіле – але його мова настільки особиста, що створює окремий художній вимір. «Гадаю, багато хто чув, що реальностей існує чимало, вони розгалужуються, є паралельні реальності, – говорить Олександр. – Якоїсь переламної миті мого життя я зрозумів, що реальність, в якій ми живемо, не настільки гарна, як може бути. Ми всі бранці цього світу, ув’язнені у своїх тілах, що мають свої сильні та слабкі боки, якось намагаємося стати краще, у нас це не виходить… Взагалі, я подумав, що реальностей існує лише три. Перша Реальність – це Ніщо, це абсолютна порожнеча. Друга Реальність – змішана, подвійна, де кожна річ та кожна істота має два боки, переваги та недоліки. Без боротьби тут нічого не виходить, люди прагнуть якогось щастя, спокою, сталості, проте це недосяжно. Можливо, є Третя Реальність, де немає ані часу, ані простору, все існує одночасно, можливо все, чого ми хочемо. Мені сподобалася ця думка». Деякі з глядачів побачили в химерних графічних аркушах, позначених безсумнівною майстерністю, багацько вишкірених пекельних сутностей. Вони немовби поглинають одне одного, намагаючись вийти з рам та проникнути до нашого світу. «Я іноді даю цьому ім’я, але не завжди знаю, що відбувається, що це за істота, – зітхає художник. – У будь-якій картині є речі, для мене незрозумілі, які я намалював, просто користуючись інтуїцією. Роботи ставали все складнішими. Друга зала виставкового простору присвячена війні, смерті та стражданням. Той досвід, що проходять Ізраїль та Україна. Хочеться сподіватися, що смерть не є закінченням шляху, адже тоді ніякої справедливості не виходить. Спочатку я приїхав сюди на два тижні, але потім залишився ще на два тижні, домовився про виставку, поїхав до Ізраїлю, привіз свої роботи. І ніяк не можу поїхати». Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ! Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter |
Статті:
Читать дальше Вопрос о передаче коммунальному предприятию, хотя обещали это сделать уже, вынесут на следующее заседание. По данным источников "Думской", оператором этой парковки (126 машиномест из 590 на всем побережье) будет ФОП Яблонская. Карина Яблонская жена Андрея Маковецкого. Последнюю декларацию он подал как главный специалист отдела делопроизводства, контроля и организационной работы исполнительного комитета Теплодарского горсовета, также он владелец охранных фирм «Ультра» и «Гвардия», а также консалтинговой компании "МИД", доли в которых переданы в управление. И парковку хотят отдать через решение исполкома. Читать дальше |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Большую парковку одесского побережья отдают частникам: она достанется жене смотрящего за Теплодаром
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||












