Передбачувана перемога Боделана, реванш Гурвіца і дебют Труханова: одеські вибори 2002-го та їхні наслідки

Після жорстких, щоб не сказати жорстоких подій 1998-го в Одесі настало тимчасове затишшя. Не можна сказати, що було добре і спокійно. Просто тихіше. Політичне поле зачистили практично повністю. Після виборів 2002-го в міськраді залишився лише один опозиційний депутат. Його вже тоді називали совістю Одеси, а сьогодні його ім'ям названо вулицю. А ще саме у 2002-му в міську політику увійшли люди, які з часом стали легендами. Наш політичний оглядач Володимир Імуш зібрав для вас найцікавіше.

ВИБОРИ МЕРА І ДО МІСЬКРАДИ: НУДНО І ПРОГНОЗОВАНО

Нардеп Олексій Костусєв на той час уже залишив блок Соціалістів і Селянської партії та перейшов у президентську коаліцію Кучми. Він очолив комітет Верховної Ради з питань економічної політики і став близьким товаришем голови держави, зятем якого був Пінчук. При цьому у Костусєва зберігалися мерські амбіції. Якийсь час по місту були розвішані його вітальні борди. Але знову не зрослося… Пізніше сам Костусєв заявляв, що на вибори не збирався — просто вітав одеситів.

На той момент у «другого Рішельє» просто не було шансів. Єдиним кандидатом від влади став Руслан Боделан, що фактично в умовах тотального адмінресурсу гарантувало йому перемогу. Едуард Гурвіц (закон на той час уже забороняв до парламенту балотуватися і за списком, і за мажоритаркою) уперше пішов у народні депутати тільки за списком «Нашої України», маючи від початку прохідне місце. Ймовірно, він розраховував, що в найближчому майбутньому Ющенко стане президентом і допоможе йому повернути жадане крісло мера. Майбутнє показало, що він виявився абсолютно правий.

НЕ ВАЖЛИВО, ЯК ПРОГОЛОСУВАЛИ, ГОЛОВНЕ, ХТО СУДДЯ

Вибори були, так, передбачуваними, так спокійними. Але про кілька цікавих фактів ми не можемо мовчати. Система використовувалася тільки мажоритарна. Єдиним опозиційним кандидатом, який пройшов до міськради, був Борис Литвак. Його авторитет не змогли перебити жодним адмінресурсом.

Тоді виборчі питання вирішувалися в рамках цивільного провадження. За цивільним кодексом, у разі фальсифікацій, не призначали нові вибори, а просто знімали переможця й автоматично другий номер ставав першим.

Депутат міськради, Георгій Селянин, який згодом жорстко і гучно виступав проти Боделана, спочатку не пройшов до міськради, але за рік зумів здійснити диво і повернувся до неї за рішенням суду. Він зайняв місце Олени Стефаник. Це був єдиний випадок, коли оскаржити результати вдалося аж через рік після виборів. Для авторів статті залишається незрозумілим, як йому це вдалося, але факт залишається фактом.

Не одразу посів депутатське крісло й Олександр Матвєєв (спочатку самовисуванець, потім регіонал, зрештою видний довіряєць, який після оголошення в міжнародний розшук хоч і сховався за кордоном, мандат депутата не здав). Він зайняв місце лікаря обласної лікарні, який відмовився від перемоги. Кажуть, що такому політичному рішенню передувала його поїздка в автомобілі зі спортивними хлопцями з «екскурсією» на поля зрошення.

Чи возив когось на поля зрошення Григорій (Гаррі) Фаєр, у минулому прихильник Гурвіца і фактично його наступник у Жовтневому райвиконкомі, невідомо. У 2002 він не тільки став прихильником Боделана, а й зміг потрапити до міськради, посівши за підсумками виборів лише третє місце. На щастя, суд зміг виправити це прикре непорозуміння.

НОВАЧКИ, ЯКІ СТАЛИ ЛЕГЕНДАМИ

Були й інші зміни. Так, замість померлого депутата Погорєлова на довиборах депутатом став тоді маловідомий широкому загалу Геннадій Труханов.

Боделан виграв упевнено, Олександр Прокопенко зберіг місце секретаря міськради. Тоді ж формально з'явилися перші політичні фракції: «Зелені», «Морська партія» Ківалова, Соціал-демократична партія (СДПУ(о)). Хоча реально всі ці люди так чи інакше були пов'язані з керівництвом міста.

Тоді ж керівником міського департаменту фінансів стала Світлана Бедрега, яка ось тільки нещодавно залишила мерію. Здавалося, вона буде вічною королевою бюджету.

БУМЕРАНГ ЗАВЖДИ ПОВЕРТАЄТЬСЯ

До початку кампанії 2004 року великих скандалів не було. Опозиція в особі Литвака виступала тільки проти продажу Зеленого театру родичам Боделана. Суперечки в міськраді стосувалися здебільшого різних груп усередині сфери управління ЖКГ, де активно освоювалися кошти.

На президентських виборах 2005-го саме в Одесі навіть у третьому турі перемагав Янукович. У Приморському районі рахунок був майже рівний, а в Малиновському співвідношення становило 1:3 на користь Януковича. У Суворовському та Київському районах — приблизно 1:2. Рейтинг підтримки Боделана після цих виборів зміцнився.

Основні події розгорнулися вже після того, як Ющенко став президентом. Гурвіц подав звернення до Приморського суду Одеси. Суддя Ярош мала розглядати справу, щоб оскаржити результати виборів 2002-го (через майже чотири роки!).

Не можна сказати, що Боделан сидів склавши руки, але його підкосило те, що він вважав своєю опорою. Абсолютно віддана йому міськрада спочатку не змогла зібратися на сесію, показавши місцевим елітам, що Боделан уже не контролює ситуацію. Для кворуму не вистачило лише двох голосів, а троє депутатів міськради з-поміж чиновників мерії потрапили в аварію: Микола Тельвак, Микола Балан і Микола Пеструєв.

Багаторічний голова Приморського суду, який намагався передати справу від Ярош до іншого суду, позбувся посади. На день народження Боделана Приморський суд виніс рішення про те, що весь цей час той обіймав посаду незаконно, а справжнім мером Одеси є Гурвіц. Сесія зібралася практично одразу, і всі ті депутати, які чотири роки звеличували мудрість Руслана Боделана, одразу присягнули на вірність Едуарду Гурвіцу.

Заступниками Гурвіца стали Анатолій Ворохаєв і Михайло Кучук, відтіснивши Бориса Литвака.

Боделан намагався зібрати опозицію й організувати протести, але через відкриті кримінальні справи був змушений покинути країну.

Цікаво, що тріумфальне повернення Гурвіца у 2005 було негативною копією його ж фіаско 1998. Суд визнав фальсифікації, прибрав з дороги фаворита і зробив переможцем того, хто йде другим. Причому все це справа однієї судді. Світлани Ярош. Яка, в принципі, абсолютно однаково використовувала один і той самий закон. Але є нюанс.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш