Вибори в Ізраїлі: чому соціологи прорахувалися і чого чекати Україні

Для більшості українців Ізраїль уявляється невеликою, компактною і практично однорідною країною. М'яко кажучи, це абсолютно не відповідає дійсності. Суспільство там розділене на кілька дуже різних груп, які часом відверто ненавидять, ну або, як мінімум, не люблять одне одного.

П'ята частина населення країни — це ізраїльські араби з паспортами громадян. Близько десяти відсотків — ультрарелігійні ортодокси, роздроблені на кілька блоків із нескінченними внутрішніми суперечками. Ще близько десяти відсотків — так звані «зав'язані кіпи», релігійні сіоністи та поселенці, яких у жодному разі не можна плутати з ортодоксами, адже вони мотивовано служать в армії. Нарешті, світське населення, яке коливається від переконаних лівих до правих, додатково розпадаючись на громади вихідців із різних країн, клани та групи інтересів.

Напередодні голосування всі провідні ЗМІ та соціологічні служби прогнозували впевнену перемогу опозиційному «блоку змін» Гаді Айзенкота. Питання полягало лише в тому, чи зможуть вони сформувати більшість самостійно, чи доведеться залучати арабські партії. Однак реальні результати виборів за умови рекордно високої явки (майже 78%) повністю перекреслили ці прогнози.

Переконливу перемогу здобув правоконсервативний блок на чолі з партією «Лікуд» чинного прем'єр-міністра. Гіпотетичний альянс опозиції з арабськими комуністами чи ісламістами я вважаю банально неможливим.

Ця ситуація демонструє три принципові речі.

ОПИТУВАННЯ ПРОТИ РЕАЛЬНОСТІ

Усі медіагіганти працювали проти чинного уряду, проте віртуальна картина великих міст і ліберальних ЗМІ не витримала зіткнення з реальним голосуванням «на землі». Це дуже нагадує вибори у США, де медіа до останнього малювали перевагу Камали Гарріс, а насправді переміг Дональд Трамп. Світ еліт і світ реальних виборців — це дві абсолютно різні картини.

МИТТЄВЕ ОБНУЛЕННЯ РЕЙТИНГІВ У ТРАВМОВАНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Ізраїль страшенно травмований подіями 7 жовтня 2023 року. Здавалося, що після тисяч загиблих і кризи із заручниками політична кар'єра прем'єра, який перебував при владі близько 15 років, остаточно завершилася. Опозиційні партії, які на цій хвилі демонстрували шалені показники в опитуваннях (аж до 40 мандатів), до моменту голосування або взагалі знялися з виборів, або здулися до рівня вузькосекторальних партій на рівні 10-12%.

Переконання, що медійне домінування чи старі рейтинги гарантують перемогу в травмованому суспільстві — не більше ніж ілюзія. Системна робота чинного прем'єра зі своїм базовим електоратом дала вражаючий результат: «Лікуд» здобув 27 мандатів проти 18-19, які йому прогнозували соціологи. Ба більше, Нетаньяху в абсолютних цифрах навіть збільшив електорат. Він просто працював виключно зі своєю аудиторією. Не намагався сподобатися всім, а чітко фокусувався.

УРОК ДЛЯ УКРАЇНИ

Сьогодні влада в Україні, використовуючи монополію в інформаційному просторі та результати соціологічних досліджень, активно формує реальність тотальної підтримки. Однак у суспільстві на тлі війни та викликів назріває приховане невдоволення.

Наше суспільство не менш травмоване, ніж ізраїльське. Думка про політиків може змінюватися на діаметрально протилежну в однієї й тієї ж людини протягом дня. І нами маніпулюють, ну або принаймні намагаються маніпулювати 24/7.

Самі соціологічні служби між рядками визнають: кількість людей, які категорично відмовляються відповідати на запитання про свої політичні вподобання, перевищує 90%. При тому, що 50% відмов соціологи вважають нормальною цифрою. Ці дев'яносто відсотків мовчунів — потенційно протестний електорат.

Коли в Україні відбудуться вибори, підсумковий результат у бюлетенях може кардинально відрізнятися від прогнозів соціологів. І це не буде наслідком фальсифікацій — це буде реальне голосування суспільства, яке втомилося від штучних картинок.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш