Ядерний апокаліпсис, який не стався (колонка)

Здавалося б, 20 листопада могло стати черговою сторінкою в історії жаху повномасштабної війни. Чутки про найпотужніший удар, який ось-ось мав обрушитися на Україну, проникли в кожен куточок країни: будинкові чати, офісні розмови, групи в соціальних мережах. «Після 14:30 нас накриють сотні дронів, ракети, авіація, будуть знищені газові станції, енергетика, зв'язок!» — так нагнітали страх проросійські блогери і ще десятки схожих інформаційних вкидань.

Хтось ховався в укриттях, хтось готувався до найгіршого, а найсміливіші жартували про «оргії на Щекавиці». Але головне — страх, який мав паралізувати нас, працював на ворога, розколюючи наше суспільство зсередини.

І це не вперше, коли Україна зіткнулася з таким психологічним терором. За час війни росія активно експлуатує тему ядерної зброї, перетворюючи її на постійний інструмент залякування. Згадаймо, як у 2023 році українці завмирали перед екраном, спостерігаючи за потоком повідомлень про нібито неминучий ядерний удар. Подібні «психологічні атаки» відбувалися із вартою заздрості регулярністю.

Але що стоїть за цією стратегією? Чому росія знову і знову порушує питання ядерної зброї?

ЧИ ТАКИЙ СТРАШНИЙ ЯДЕРНИЙ УДАР

Перш ніж з головою занурюватися в паніку, давайте тверезо оцінимо ситуацію. Наведемо кілька ключових причин, чому ймовірність ядерного удару залишається мінімальною:

Міжнародні наслідки: застосування ядерної зброї поставить росію в повну міжнародну ізоляцію, включно з розривом відносин із Китаєм та Індією — країнами, на які вона ще сподівається.

Військова недоцільність: радіоактивне зараження унеможливлює подальше використання захоплених територій, що позбавляє росію тактичного сенсу в таких діях.

Загроза дій у відповідь: НАТО та інші ядерні держави, нехай Україна і не член Альянсу, не залишать це без відповіді. Ризики повномасштабного глобального конфлікту зростуть у рази.

Технічні проблеми: ядерний арсенал росії далеко не в найкращому стані. Будь-який збій у системі стане не просто катастрофою для москви, а й руйнуванням її міфу про «велику силу».

Маніпуляція страхом: росія використовує загрозу ядерного удару як інструмент психологічного тиску. Сам факт застосування позбавить її цього важеля.

Наша відповідь страху: українці вже довели, що вміють жити і боротися в умовах постійного тиску. Страх — це ще одна зброя, з якою ми стикаємося щодня. Але на відміну від ракет і дронів, ця зброя не має реальної сили, якщо ми самі не дозволимо їй взяти гору.

20 листопада не стало кінцем світу, як передрікали. І кожен подібний «апокаліпсис», який не трапляється, робить нас сильнішими. Головне — пам'ятати: ворог може кричати голосно, але за цим шумом часто ховається порожнеча.

Чи так варто боятися ядерного удару? Як показує досвід, страшніші не ракети, а наша власна віра в загрози, які ворог так старанно намагається нам навіяти.

Автори — Юрій Басюк і Дмитро Жогов