З будь-якого люка подивлюсь на Дюка: на одеському фестивалі «Пікейні жилети» вибухнув мовний скандал (оновлено)

Незвичайний мовний скандал стався на фестивалі «Пікейні жилети». Незвичайний хоча б тому, що навіть найзатятіший противник російської мови почухає в потилиці, перш ніж вирушить шукати зраду.  

Поки наш спецкор Дмитро Жогов брав інтерв'ю в учасників конфлікту, «Думську» звинуватили в тому, що ми злостивці, й кожен фестиваль «Пікейні жилети» супроводжуємо уїдливими статейками. Ого! А ви знаєте, що таке рок-журналістика панове? А ви знаєте, як, наприклад, журнал Rolling Stone ігнорував такі гурти, як Kiss, і відверто знущався з AC/DC?

Ми ж захоплювалися фестивалем, вважали і вважаємо його окрасою міста, та на лаври Rolling Stone не претендуємо.

ВСТАНЬ НА КАНАЛІЗАЦІЮ ТА ПОБАЧИШ АБСТРАКЦІЮ!

У мене був армійський друг на прізвисько Червонець з Івано-Франківської області. Разом із ним оформляли останню кімнату Леніна у військовій частині. На дворі гримів 90 рік. А ми з Червонцем фарбували в рожевий колір стенди в «художці» і малювали на них Ілліча. Який за рік мав відправитися на звалище.

Зрідка заходив замполіт і лаявся: «Що за колір такий рожевий? Як місячні у Крупської! А в тебе Жогов не Ленін, а якийсь одеський жиган у кепці».

Коли він ішов, Червонець обзивав Леніна «потворою» і плював у фарби. А потім розпитував мене про Одесу.

- А, що у вас за місце, про яке кажуть: «Встань на каналізацію та побачиш абстракцію!»

Я, почухавши в потилиці, зметикував, що, мабуть, ідеться про другий люк, який біля Дюка.

- Це з тебе прикололися, — кажу, — ракурс грайливий, хуліганський. Народ бачить, що сувій у руці статуї Дюка схожий на пеніс й ірже. Дивляться на Дюка з люка, звісно, туристи, а одесити навіть пісню таку вигадали: «Со второго люка на него не гляжу». Тобто це доля люмпенів.

Червонець посміявся

Тут недавно про розмову з Червонцем я і згадав. Ось як справа була.

До редакції «Думської» звернулися музиканти, які виступають на фестивалі «Пікейні жилети». Відомо, що під завісу всі учасники співають пісню Ганькевича «Прогулянка по Одесі». Вона ж стала і гімном фестивалю.

Треба сказати, що учасники фесту — дуже патріотичний і проукраїнський народ, але, як істинні рокери, чинять опір, коли до них лізуть із командно-адміністративною зобов'язалівкою.

А почалося все з цього оголошення в телеграм-каналі, де тусуються музиканти-учасники фестивалю «Пікейні жилети».

Хтось Погосян (але іноді зустрічається і варіант Погосенко) російською пише:  

«Всем, кто планирует петь финал, а для молодежи, напоминаю, что его поют все выжившие участники фестиваля. «Прогулка» (мається на увазі пісня «Прогулка по Одессе», — Авт. ) в моем переводе, одобренная привлеченными филологами, главою Союза журналистов (Работіним, він, до речі, має звернутися з вітальним словом до рокерів, — Авт.) и директором департамента культуры (судячи з усього, Іваном Ліптугою, який активно співпрацював з Артемієм Лебедєвим, і не лише над лого міста, а й над туристичним брендом для невизнаного Придністров'я, Господи, прости, — Ред.)».

І далі текст.

Я просто наведу з нього кілька рядків. А ви спробуйте наспівати, адже пісню цю знають рішуче всі.

«Тут я ніколи не бачив биндюги

Бо я народжений у часи бугі-вугі

І одеських куплетів я не складав

З рок-н-ролу я творчий шлях починав»

Спробуйте наспівати? Не виходить? От і в мене теж. Але може в мене слуху немає? Тут я даю слово автору цієї пісні. Річ у тім, що В'ячеслав Рачинський разом з Ігорем Ганькевичем написали знамениту «Прогулянку». Третій куплет «Какие люди, какой здесь народ, какой надежный здесь морской флот», якраз його авторства.

«Мій третій куплет, де звучить «шо вы знаете, надо Одессу бэрэчь», я взагалі не знаю, як це перекласти і заспівати можна, — каже В'ячеслав Рачинський. — Пісня втрачає свій сенс, зникає весь одеський колорит. Вони кажуть: якщо ця пісня засівається російською мовою, ми відключимо вам апаратуру! Я з'явлюся на цьому фестивалі і просто забороню їм називатися «Пікейні жилети». Нехай називають цей фестиваль ім'ям Погосяна. Але під ім'ям Ігоря Ганькевича займатися самоуправством це повна нісенітниця. Я патріот! Я в усі часи був проти цієї всієї проросійської гнилі, яка була у нас в Одесі!»

«Посміхнувшись Дюку

Я бульваром пройдуся

З будь-якого люка

На нього подивлюсь»

Ось це те саме — «Встань на каналізацію та побачиш абстракцію!»

Ганькевич не співав, «со второго люка на него погляжу». Не іржав він над сувоєм-пенісом.

А тут - «подивлюсь». Ну раз схвалено Работіним…

МИ НЕ ХОЧЕМО БУРЛІННЯ ГІВНА!

Але ось Аліса з гурту Waters, яку називають першою леді одеського рок-клубу, явно переклад не схвалює.

«Ця редакція тексту з точки зору філології абсолютно неправильна і не лягає в ритміку та мелодію, — міркує вона. Це дуже аматорський переклад. Я знаю реакцію музикантів і соратників Ігоря Ганькевича і сказати, що вони обурені, значить, нічого не сказати. Ми всі патріоти України, ми нікуди не втекли. Ми граємо тільки на благодійних заходах, де зібрані гроші йдуть у ЗСУ. Усі гурти, які беруть участь у фестивалі, виконуватимуть свої пісні українською та англійською. Ми не хочемо бурління гівна! Але ми за те, щоб пам'ять про одеського поета, який любив Одесу, жив нею, жив подіями, які відбувалися в ту епоху, збереглася в тому вигляді, в якому він нам її залишив.

Ми не розпалюємо жодних мовних конфліктів! Але питання з піснею «Прогулянка по Одесі» залишається дуже гострим і відкритим. Це пісня наша історія. Історія одеського рок-клубу. Історія нашого міста. Найбільше в цій ситуації бісить ця совдепівка! Бажання вислужитися! Я так розумію, що це не закон! Такого закону просто немає. Це рекомендація департаменту. Яким місцем ця пісня потрапила під заборону? Яким місцем Ганькевич потрапив під заборону? Ці дії це розпалювання конфлікту там, де його не повинно було бути!

Я вважаю, що фінальної пісні за участю музикантів бути не повинно в принципі. Просто мають запустити фонограму, аудіозапис, де Ігор Ганькевич співає цю пісню сам».

Нагадаємо, що Ганькевич помер ще за часів СРСР. І його пісні не можуть бути заборонені.

Я хочу одразу представити пісню Waters. Мені дуже зайшла. Патріотична.

Отже, з одного боку — музиканти, з іншого — організатори, чиновники.

Я звернувся до автора українського варіанту тексту Артема Погосенка. Він, до речі, служить у ЗСУ.

Він відповів загадково.

- За весь час, відколи я проводжу фестиваль ПЖ, а це з 2017-го року, «Думская» його або взагалі ігнорує, або висвітлює в негативному ключі. То там усі п'яні були, то машини в парк заїжджають, то музиканти не ті, то рівень кульгає. При цьому, не розуміючи, що фестиваль проводиться без копійки грошей, на чистому ентузіазмі організаторів та учасників. Тому я утримаюся від коментарів для цього видання. Від себе лише скажу, що я особисто за автентичне виконання «Прогулянки Одесою», як, думаю, і більшість одеситів. Але є думка керівництва. До свого таланту перекладача я ставлюся критично, хоча текст був схвалений керівництвом і фахівцями. Якщо хтось напише краще — я буду тільки радий. Додам, що є ймовірність оригінального виконання, але це питання, скоріше, юридичне і від мене не залежить.

Редакція «Думської» була збентежена такою відповіддю. Ось наша публікація про «Пікейні жилети» за 2017 рік, ось за 2018 чи 2019. Знайшли щось негативне? Ні? Тоді ось за 2021-й.

Йдемо далі. Думка керівництва? Це, що за гусак такий?

Я спробував зв'язатися з Валерієм Романовим, не останньою людиною в рок-тусовці, але він, дізнавшись, про що йдеться, відмовився давати будь-які коментарі. І пригрозив, якщо ця стаття дискредитуватиме фест, він це так не залишить.

Я пам'ятаю «Пікейні жилети» в Зеленому театрі парку Шевченка. Який я старий! Тоді начальник управління сім'ї та молодіжної політики Одеського міськвиконкому Вадим Меремс привів туди групу хлопців, на яких він напнув майки з нудною фізіономією Кучми. Наближалися вибори й треба було показати «роботу з молодим електоратом на місцях». Як іржали рокери в майках із черепами та «факами». І як безглуздо серед них виглядали коротко обстрижені хлопці з кислою пикою старого політика.

Будь-яка спроба впихнути невпихуєме, запросити на рок-фестиваль «лектора з розповсюдження», нав'язати думку виконкому — все це огидно. І виглядає як собака на паркані.

Хочеться сказати спасибі рокерам, які борються з бюрократами і бездушними чинушами.

Вони щирі й відкриті. А противники вільної України насаджують шароварщину. Вульгаризування істинно патріотичних почуттів. Ми все це проходили у 80-ті. Коли цензурували тексти, а комсомольські ватажки зривали з музикантів хрести, якщо ті раптом одягали їх на виступи. Рокери відстоюють права, гарантовані їм законом. Честь їм і хвала! І! Long Live Rock 'n' Roll.

Всі на фестиваль «Пікейні жилети»!

Автор — спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов

ВІД РЕДАКЦІЇ

Нам дуже прикро, що в Одеси немає відомих сучасних пісень. Гімн міста — фрагмент оперети «Біла акація», «У Чорного моря» Утьосова, та ж сама «Прогулка по Одессе» — пісні улюблені й легендарні. Але чи не настав час почати новий розділ? У місті достатньо талановитих музикантів. І пісень прекрасних багато — але їх знають, на жаль, тільки фанати того чи іншого гурту. Ми чекаємо появи нового, нехай і неформального гімну. Як «Місто весни» у Львова.

І власне про переклад. Він поганий, просто поганий. І справа не в мові. Адже зміг же Сергій Жадан перетворити «Воинов света» на «Воїнів світла». І пісня стала навіть кращою. І смисл став глибшим. І ближчими нам сьогоднішнім. Ми за українізацію в усіх галузях. Але ми проти ідіотизму.

ОНОВЛЕНО О 15:00. Як повідомив організатор «Пікейних жилетів» Артем Погосенко, «Прогулянку» виконають все ж мовою оригіналу.