За кого розпинали Христа?.. Одеська Музкомедія поставила легендарну рок-оперу  

«Попри абсолютно вільне трактування авторами Великої книги – Нового завіту, ми постаралися сказати про те, що становить основну тривогу наших днів: без любові та співчуття особистість неминуче деградує, людина перестає бути людиною, — зазначає режисер-постановник вистави Володимир Подгородинський. – З дня першої постановки на Бродвеї минуло понад 50 років – вік кількох поколінь. Ми вдячні авторам та правовласникам матеріалу, британській компанії The Realty Useful Group за надану можливість виконати цей твір».

Домовленості з правовласниками не дають нам права публікувати відео з вистави, тож просимо повірити на слово та поспішити до театру.

Перед прем’єрою, наплювавши на умовності та театральні забобони, Володимир Іванович з друзями відкоркував шампанське в театральному буфеті. Подальші події показали, що він не поквапився!

Сьогодні сюжет та музика, що стали класикою, не становлять ніякого секрету для публіки. До театру йдуть за бездоганним виконанням, цікавим трактуванням. Треба сказати, кожна роль отримала ідеального виконавця. Взяти хоча б Христа – ми знали, що тенор Ярослав Селедцов божественно гарний, але що він може брати такі високі ноти…

В житті розпусної жінки Марії Магдалени (в цій партії вдалося почути та побачити Юліану Ігнатовську) було дуже багато сексу, але дуже мало людського ставлення, і все ж таки її причарував пророк передусім як чоловік, вона не зовсім розуміє, що робити з цим коханням. А поки оточує Христа материнським піклуванням.

Очікувано вийшов з біса цікавий Юда з заслуженого артиста України Володимира Кондратьєва. І не лише тому, що артист має великий досвід співу різними мовами, в тому числі й англійською. Так, злочинець, так, з негативною привабливістю, але як цей чи то павук, чи то скорпіон в образі найбільш думаючого апостола плутається в розумуванні, пророцтвах, заздрощів, ревнощів, страхах, прозрінні! А з яким дзенькотом розсипалися 30 срібняків, кинуті на планшет сцени!

Звичайно ж, розкішний римський намісник Понтій Пілат у виконанні народного артиста України Володимира Фролова «умив руки», спочатку постаравшися перекласти відповідальність за долю пророка на царя Ірода, формального правителя Галілеї, мовляв, його це юрисдикція. Проте порочний Ірод (заслужений артист України Сергій Мільков), витанцьовуючи канкан зі своїми наложницями, просто збиткується з дивакуватого парубка, який оголосив себе сином божим. Теж мені, персона року! Водить за собою натовп своїх адептів, а діло іде до бунту проти римлян, краще дистанціюватися від нього. Жити за високими моральними вимірами небезпечно. І тут вже метаморфоза відбувається з натовпом, якому, за великим рахунком, все одно, кому співати осанну, чи Христу, чи Пілату. Але якщо Пілат помилує, на нього донесуть у Рим.

Ті, хто просив пророка про зцілення доторком (прокажених, сліпих та кульгавих надто багато навіть для сина божого), вже кричать: «Розіпни його!». Схоже на ситуацію, коли харизматичну жінку шанувальники намагаються максимально знеструмити, підвампірити та й знецінити. Та ж сама історія з попзірками буває, а хто популярніший за Спасителя?

Правда в тому, що, пройшовши болісну метаморфозу від пророка до Господа, Він набув значно більшої сили. Show me just a little of your omnipresent brain («Яви мені хоча б крихту свого всюдисущого задуму») — просить Христос Бога-отця. В цьому й задум. Так, виходить, ніхто не винен, ні Юда, ні первосвященники, ні апостол Петро, який тричі відрікся від Ісуса? Всі діяли в межах задуму божого? Але ж де та совість, яка мовчить, коли посилають людину, яка не зробила нічого поганого, на муки та смерть? Точно ж не варті всі ці людці, провальний проєкт світобудови, щоб викупати їхні грішки стражданнями Христа.

But are you king? King of the Jews? — That's what you say («Але ти — цар? Цар юдейський?»), — діалог Пілата з Христом видає готовність останнього прийняти всі звинувачення й муки за цим. Комусь з перших глядачів хотілося сучасних рішень в костюмах (декорації максимально лаконічні). Тільки одягати Спасителя в джинси було б, як не дивно, старомодним ходом. Заслужений художник України Станіслав Зайцев в тандемі с художником по костюмах Оленою Лесніковою віддали перевагу умовному історизму, проявивши смак та міру, а балетмейстер-постановник Віталій Кузнецов подолав усі невигоди необхідності працювати з похиленим планшетом сцени (глядачам зручно, а як танцювати так?!). Хор та балет, як і у багатьох інших наших постановках, практично злилися, всі вміють усе та взаємозамінні. Відмінна команда!

Кудись поділася звично складна акустика зали музкомедії (за звук та відеопроєкцію у виставі відповідають Борис Брага та Микита Комарницький). Оркестр під орудою Вадима Перевозникова не зустрічає жодних акустичних перешкод, і не будемо забувати, що музиканти знаходяться позаду співаків, а не в оркестровій ямі, співати в такій позиції зовсім непросто. Очевидячки, нова постановка виявилася справою, що відповідає задуму божому, тож практично ідеальна. Є сенс дивитися в різних виконавських складах, приходити до театру знову й знову.

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва