За колабораціонізм штраф і донат, а ще очищення: одеська фірма співпрацює з ворогом, але її зіц-голова залишився на свободі  

Історія «Трансшипа» відома. Група має власний флот, який в основному обслуговує порти, крани тощо. Ще у 2000-х вона створила кілька дочірніх юросіб у Криму, які після окупації продовжили там працювати, перереєструвалися в юрисдикції РФ і платили податки державі-агресору. За це «Трансшип» регулярно переслідують ще з 2014 року, хоча і до цього правоохоронці не раз проводили в його офісах обшуки та вилучали документи.

Група понад десять років стверджує, що не має зв'язків зі своїми колишніми дочками в Криму. Їй, зрозуміло, не вірять, причому не вірять обґрунтовано: є всі підстави вважати, що вони таки брешуть.

Наприклад, у 2020 році в порт Чорноморська намагалися зайти два російські буксири Topaz N і Diamond N. Обидва були під управлінням «Трансшипа», який клявся і божився, що судна належать йому.

Працівники ДП «МТП «Чорноморськ» підняли галас і не пустили судна в акваторію. Через тиждень протистояння і після тиску, чиненого з Києва, буксири все-таки зайшли в гавань. Протягом декількох місяців профспілка порту боролася за свої права, а докери через них влаштовували страйки.

17 січня 2021 року спецпідрозділ СБУ взяв їх штурмом. Однак домогтися судового рішення про арешт спецслужба не змогла. В результаті буксири, побоюючись санкцій і подальшого арешту, 21 лютого покинули українські територіальні води, обігнули Кримський півострів і зупинилися на рейдовій стоянці OPL Кавказ. 26 лютого вони пришвартувалися в порту Новоросійська.

Виявилося, що, попри український прапор і екіпаж, а також заяви «Трансшипа», власником цих суден є компанія Henford Logistics Limited, яка формально «прописана» у Гонконзі, але бенефіціар її - росіянка Інна Кузнєцова. Офіс фірми знаходиться в Новоросійську за адресою Піонерська, 21/39. Реальним же власником «Топаза» і «Діаманта», за даними «Думської», — акціонерне товариство «Новоросійський морський торговельний порт».

Юридичний оглядач «Думської» Олександр Іванов вважає, що м'який вирок директору «Трансшипа» пояснюється просто: Тихонов дав свідчення ще на когось.

«Він не реальний бенефіціар групи, а типовий фіктивний голова, — каже експерт. — Групу заснував ще в 1998 році Андрій Іванов, він і залишається фактичним власником і керівником. У 2023 році, коли ними серйозно зайнялися, вони змінили структуру власності, і Тихонов, звичайний менеджер, став найголовнішим. Його справа дуже дивна: у відкритому доступі всього одне визначення і вирок. З вироку зрозуміло, що він перебуває під вартою, проте немає визначення про обрання запобіжного заходу, ось що цікаво. Вважаю, що його взяли зовсім недавно і відразу запропонували здати Іванова. Що він і зробив. Звичайна тактика слідчих СБУ. Втім, є ще варіант, що таким чином компанію просто «очищають». Тобто формальний вирок, закриваємо справу, нехай вони працюють далі».