Західний вітер переростає у шторм: російським окупантам загрожує розгром на Слобожанщині

Український контрнаступ у Харківській області розвивається більш ніж успішно. Сили оборони, заблокувавши та обійшовши з двох сторін Балаклію (явно не бажаючи вплутуватися у вуличні бої), вирвалися на оперативний простір і розвинули небачені темпи, які можна порівняти хіба що з просуванням американських військ під час операції «Шок і трепет» в Іраку 2003 року.

На вістрі наступу, якщо вірити Верховному – 25-а повітрянодесантна Січеславська бригада, 92-та механізована імені кошового отамана Івана Сірка та 80-та десантно-штурмова.

Глибина прориву, за даними Генштабу, вже становить 50 кілометрів, звільнено два десятки населених пунктів, лише за добу знищено 640 окупантів – абсолютний рекорд із квітня! Зашкалює і кількість полонених.

Зважаючи на все, оборона супротивника до річки Оскол носить уже осередковий характер, і наші війська оперують абсолютно вільно, розширюючи смугу наступу та перерізаючи комунікації росіян. Класика!

Створено серйозну загрозу для ізюмського угруповання противника, яке нависає над Слов'янсько-Краматорською агломерацією та Барвінковим: звільнення Куп'янська, на підступах до якого зараз перебувають українські захисники, означає її фактичне оточення та подальший розгром.

Настільки приголомшливий успіх пов'язаний, мабуть, з цілою низкою факторів. Насамперед – з контрнаступом, що триває на півдні, в Херсонській області, який, хоч і розвивається не так швидко, як на Слобожанщині (там поки що немає прориву – лише видавлювання ворога на низці напрямків), прикуло до себе увагу російського командування і змусило його перекинути туди майже всі резерви. В результаті оборона противника на Харківщині була ослаблена, чим скористалися Збройні сили України. При цьому говорити про те, що в степах був удар, що відволікає, не доводиться: ні, це дві паралельні операції з самостійними цілями, нехай, і пов'язані за часом і скоординовані.

Здатність Збройних сил робити таке на сьомому місяці повномасштабної війни говорить про багато чого. Перелом? Сподіватимемося…

Важливо ще те, що удари в районі Балаклії – а їх, схоже, аж три, на північний схід, схід та південний схід – супроводжуються активними діями на Донеччині, де Сили оборони форсували річку Сіверський Донець та почали рух у бік Лимана, відкидаючи ворога від Слов'янська У результаті становище російських військ у цій частині України стає зовсім поганим, і навряд чи найближчим часом вони зможуть відновити наступ, а якщо тенденція збережеться, то варто чекати й на черговий «жест доброї волі».

Новини приголомшливі. Прямо зараз, коли я пишу ці рядки, українські підрозділи, схоже, заходять до Куп'янська. Синьо-жовтий стяг піднявся над Балаклією. Щогодини з'являється інформація про все нові населені пункти, очищені від супостату. Західний вітер переростає у шторм!

Тепер важливо, щоб наше командування не захопилося, щоб захисники вчасно зупинилися і не нарвались на можливий контрудар з боку ворога. Всьому свій час. Ворог ще сильний.

Проте перемога України неминуча!

Автор – Олег Константинов, головний редактор «Думської»