Реальна заборона чи імітація? Як одеські єпархії УПЦ і ПЦУ на новий «церковний» закон відреагували

Закон «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», ухвалений Радою 20 серпня, ЗМІ поспішили назвати «законом про заборону УПЦ Московського патріархату».  

Він покликаний унеможливити діяльність у нашій країні релігійних організацій, пов'язаних із країною-агресором, або змусити таки порвати з москвою. Але чи буде закон працювати? Або ж парламент просто вирішив, фігурально висловлюючись, кинути кістку патріотично налаштованій громадськості?  

«Думська» поговорила про це з одеськими священнослужителями, які представляють різні православні конфесії, і юристами.

«ПЕРЕМОГА ДЕМОКРАТІЇ»  

Як не дивно, опоненти з Православної церкви України (ПЦУ) та Української православної церкви (УПЦ Московського патріархату) зійшлися на думці, що ухвалений закон навряд чи сильно вплине на релігійну ситуацію в країні.

«Його ще до кінця ніхто не розуміє, — каже секретар Одеської єпархії ПЦУ Теодор Оробець. — Він вносить зміни до деяких законів, зокрема до закону про свободу совісті та релігійні організації. Щось буде змінено, щось залишиться незмінним. Голова Верховної Ради заявив, що перших три місяці Кабмін буде напрацьовувати механізми юридичні, якими можна буде за дев'ять місяців скористатися, щоб ввести закон у дію. Тобто поки що навіть чиновники найвищого рівня не знають, як воно буде. Річ у тім, що в назві та статуті УПЦ немає згадки Московського патріархату, Російської православної церкви. Це їх так народ назвав, тому що в них патріарх у москві. Вони жили до 2020 року за статутом, який ухвалили за Філарета, коли він ще був митрополитом Київським і Галицьким, місцеблюстителем патріаршого престолу РПЦ. Він робив цей статут під себе, щоб якнайшвидше покинути «русский мир». На знаменитому архієрейському соборі в Харкові (27 травня 1992 року) його зняли, але статут залишили. І потім це вже нікого не хвилювало».

Настоятелька Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря Одеської єпархії Української православної церкви (Московського патріархату) Серафима взагалі називає новий закон, який начебто ухвалили для заборони її організації, мало не перемогою демократії!

«Ми не маємо жодного стосунку до Московської патріархії, — запевняє ігуменя, яку журналісти та парафіяни люблять іменувати «матінкою». — Немає ніякої УПЦ МП, є канонічна Українська православна церква. Що стосується цього закону, то він прописаний, виходячи з високих стандартів демократії. Я його уважно вивчила. Можливо, хтось думає застосувати його проти УПЦ, але вважаю, що наша церква виграє в судах усі справи, відстоїть свої права і збережеться. Після правок голови Верховної Ради Руслана Стефанчука цей закон набув цивілізованих демократичних рис. Саме ця демократична спрямованість закону дозволяє дуже легко вирішити всі питання. Тому що та структура, яка буде визначати статус Української православної церкви, вона буде робити висновки на підставі експертизи. А в юридичному плані в нас усе чітко й абсолютно прозоро. Ми були зареєстровані в 1990 році, ще за часів УРСР, саме як Українська православна церква в Києві».

І як тут не згадати біблійне: «Кажу тобі, Петре, не проспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене»?

У 2017 році матушка Серафима абсолютно спокійно возила дітей із різних міст України по росії, організувала їм зустріч із патріархом Кирилом, від якого зараз старанно відхрещується. Жодних зв'язків із москвою, кажете?

«Патріарх Кирило подарував нам і нашим дітям величезний торт. І ми його знищили до залишку», — розповіла після вояжу ігуменя.

Йшов третій рік війни, вже загинули тисячі українців, був окупований Крим, частина східних регіонів, а Серафима спокійнісінько поглинала з дітьми торт від патріарха Кирила в москві. Зараз, звісно, вона відхрещується від нього, стверджує, що УПЦ ледь не від моменту утворення була «незалежною», але, на жаль, колишні слова і вчинки представниці церкви говорять про інше.

ДОВГА ПРОЦЕДУРА

Але загалом вона, звісно, має рацію. Ухвалений закон не означає автоматичної заборони УПЦ МП. Ба більше, передбачені ним процедури дають цій релігійній організації купу можливостей для збереження свого статусу і становища в Україні. Це, як ми писали, не заборона, а запрошення до лояльності.

Отже, що передбачає затверджений нормативно-правовий акт?

По-перше, остаточне рішення про заборону будь-якої релігійної організації ухвалюватиме суд. Перед поданням позову Держслужба України з етнополітики та свободи совісті повинна буде довести, що організація відповідає таким критеріям:

- вона афілійована з будь-якою забороненою іноземною церквою (йдеться насамперед про Російську православну церкву). Тобто підпорядковується, фінансується або просуває ідеологічні наративи такої.

- Своєю діяльністю (обрядами, проповідями, символами тощо) посягає на життя, здоров'я, свободу і гідність особистості.

- Систематично порушує встановлене законодавство щодо порядку проведення публічних релігійних заходів.

- Спонукає або закликає громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, особливо якщо це супроводжується грубими порушеннями громадського порядку.

- Керівник такої організації засуджений судом за вчинення злочину проти основ національної безпеки України або за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 161, 190, 209, 258, 258-6, 436-438, 442, 447 Кримінального кодексу України (статті за порушення рівноправності громадян за якоюсь ознакою, шахрайство, легалізацію майна, отриманого нелегальним шляхом; теракт, пропаганду війни, заперечення збройної агресії рф, геноцид і найманство).

- Не виконує приписи Держслужби з етнополітики про усунення порушень.

- Використовує священнослужителів і парафіян для пропаганди «русского мира».

- Керівний центр організації знаходиться за межами України, у державі, яка веде збройну агресію проти України.

Якщо Держслужба з етнополітики знайде хоч одну з перерахованих ознак, вона зобов'язана її зафіксувати і розмістити інформацію про це. Релігійна організація матиме 30 діб на виправлення порушень, при цьому вона може клопотати про збільшення терміну до шістдесяти днів.

Лише після всіх цих процедур Держслужба може подати до суду позов про припинення діяльності релігійної структури. Якщо останній підтримає відомство, то церковники матимуть можливість оскаржити рішення в апеляції та Верховному суді.

Важливо: якщо ми кажемо про УПЦ Московського патріархату, то забороняти через суд доведеться кожну громаду окремо, а їх понад 8 тисяч!

Крім того, закон не містить заборони сповідувати будь-яку релігію, відправляти обряди і проводити богослужіння.

«Цей закон запізнився щонайменше на п'ять років, а може, й на десять, — каже Теодор Оробець. — Тоді Московський патріархат займав домінуючі позиції в нашому релігійному житті. П'ять років тому Україна отримала Томос, Україна визначилася. І не тільки українці визначилися, а й світове православ'я визначилося з церквою в Україні. УПЦ МП причетна до агресії рф, дійсно, вони отримували до останнього моменту фінансування з москви. Втім, я сумки з грошима не перевіряв. Думаю, що там фінансування йшло не грошовими знаками, а якимись іншими моментами. Їхнім спонсорам газ дешевше продавали».

Зі свого боку матушка Серафима наполягає, що її церква не причетна до агресії проти України.

«Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел закликав до опору, до боротьби, до благодійної допомоги Збройним силам України. Наш монастир з перших же днів почав цим займатися. У нас дуже багато різних заходів із військовими, яким ми допомагаємо. Ми працюємо зі Збройними силами за п'ятьма напрямками. Не все можна озвучувати, але це дуже реальна допомога.

У 2022 році відбувся доленосний з'їзд УПЦ у Феофанії, це було 27 травня, у річницю ще одного собору 1992 року, коли предстоятелем нашої церкви став митрополит Володимир. Я була делегаткою від Одеської єпархії і там було ухвалено рішення вийти з усіх структур Московського патріархату. Було ухвалено соборне рішення на помісному соборі, там були представники кожної єпархії, не тільки єпископату, а й чернецтва, мирян, священиків простих. Через делегатів була представлена вся повнота Української православної церкви. Брали участь зокрема ті єпархії, які вже були під окупацією, донецькі, кримські.

Усі делегати були впевнені, що війна — це диявольське зло. Було запропоновано ще засудити патріарха Кирила за те, що він благословив агресію, але це рішення не пройшло, проти були делегати від окупованих єпархій. Зрозуміло, з яких причин. Але фактично ми засудили патріарха.

Щодо звинувачень у фінансуванні УПЦ з рф, то жодних фактів немає. СБУ ретельно вивчила наші грошові справи, жодних доказів не знайшла.

Взагалі, як тільки перша російська бомба впала на нашу українську землю, вона знищила всі російські наративи. Їх путін розбомбив».

ЗАКОН-ЗАСПОКІЙЛИВЕ

Одеський адвокат Юрій Канікаєв вважає, що новий закон не матиме такого ефекту, на який розраховують противники УПЦ МП. 

«Згідно з ним, через 9 місяців, прокурори та місцеві виконкоми отримають право звертатися з позовами до адміністративних судів, у яких проситимуть скасувати реєстрацію тієї чи іншої церковної установи. Звісно ж, сплативши судовий збір. Прогнозую, що розгляд цих позовів затягуватиметься, тож перші рішення судів, які наберуть чинності, ми отримаємо за років три.

Інтригою залишається, на чию користь будуть ці рішення, тому що прокурор або виконком (і Держслужба, — Ред.), повинні будуть довести той факт, що конкретна юридична особа (конкретна церковна установа) була афілійована з Московським патріархатом на момент подачі позову.

За ці 9 місяців гундяївці обов'язково знайдуть способи приховування ознак того, що вони афілійовані з МП, і не факт, що позови поголовно будуть задовольнятися. Особливо, якщо суддя буде парафіянином Московського патріархату.

Мені здається, що ухвалення цього закону мало суто політичну мету — заспокоїти тих, хто активно виступає проти МП, і їхніх прихильників. Це не інструмент реальної боротьби з московською церквою», — пояснив правознавець.

Автор — Георгій Ак-Мурза