Засніжені береги і космічні пейзажі: врятувати одеський Куяльник може подача опрісненої води з моря, але потрібен грант

Екологи б'ють на сполох: біла соляна пустеля може виникнути на місці знаменитого Куяльницького лиману. Спекотні літні місяці та відсутність припливу прісної води можуть стати причиною його зникнення як водойми.

Сотні одеситів щодня приїжджають на Куяльник, щоб побачити космічні пейзажі і сфотографуватися, проте через кілька років все це може закінчитися. Минулого тижня солоність води різко підвищилася — вона набула рожевого кольору через одноклітинні водорості дуналієлла (Dunaliellaceae), які в умовах високої солоності викидають пігмент бета-каротин. Проте невеликий дощ, який пройшов у цей понеділок, прибрав почервоніння.

Причиною засолення лиману вважається пересихання річки Великий Куяльник — сьогодні вона практично перестала існувати. Невеликі літні опади майже не впливають на кількість вологи, а робота гідротехнічної споруди, що подає по трубі воду з Чорного моря восени, взимку і навесні, також майже не вирішує проблему.

Справа в тому, що на вимогу екологів чорноморська вода, що надходить в лиман, повинна мати температуру нижче 8 градусів за Цельсієм. Якщо її температура буде вище, в лимані почнеться розмноження водоростей, відмінних від екосистеми Куяльника.

За словами ректора Одеського державного екологічного університету Сергія Степаненка, обмеження по температурі морської води (+8 градусів) є ключовою перешкодою в наповненні лиману.

«Куяльник щорічно потребує мінімум 15-20 мільйонів кубометрів морської води, проте температурні умови (+8) дозволяють працювати насосній станції в кращому випадку з грудня по березень. За моїми підрахунками, фактично, в лиман потрапляє всього близько 5 мільйонів кубів, тому солоність води постійно зростає. Зараз вона досягла 300-350 грамів солі на літр, хоча оптимальним вважається 150-250 грамів на літр. Почервоніння води є маркером того, що солоність дуже висока», — зазначив ректор.

За словами Степаненка, одним із варіантів вирішення проблеми була б установка на насосній станції системи з опріснення морської води, щоб подавати її в лиман не два-три місяці, а на цілий рік - це був би найекологічніший варіант.

«Зараз надія тільки на те, що війна скоро закінчиться і якийсь інвестор вкладе 3-4 мільйони євро в опріснювальну систему насосної станції. Тільки так ми зможемо врятувати лиман», — підсумував вчений.

Директор Національного природного парку «Куяльницький» Олександр Шестун вважає, що єдиним реальним варіантом порятунку лиману може бути отримання європейського гранту для встановлення опріснювальної системи.

«Парк серйозно займається цією проблемою, всі хочуть нам допомогти, але грошей для цього немає, — розповідає Олександр.

— Дирекція парку створила науково-технічну раду з порятунку Куяльницького лиману. Всі розуміють, що найближчим часом ми навряд чи зможемо отримати державне фінансування на його порятунок, тому вирішили піти шляхом отримання європейських грантів. Ми відпрацьовуємо кілька варіантів вирішення цієї проблеми, але найкращим є встановлення опріснювача на трубі подачі води з Чорного моря в лиман».

Фото Сергія Смоленцева